Львівщина. Поминки по алкоголізму
У селі Станків на Львівщині відбули незвичну панахиду. Селяни радісно поминали… місцевий алкоголізм.
Причому все відбувалося цілком серйозно, із чітким дотриманням обряду. Була й могила винуватця поминок. Її спорудили торік, коли після п’яти років боротьби з алкоголізмом у селі таки похоронили його.
Ще кілька років тому у Станкові в кожній десятій хаті торгували не просто класичним самогоном, а сурогатом. Місцеві мешканці кажуть, що він не одного загнав до могили. Чи то старого, чи молодого.
– У нашому селі було багато пияків. Стільки молодих повмирало через це зло. А деякі жінки, коли бачили, що їхні п’яні чоловіки, які були дуже агресивними, повертаються додому, вискакували з вікон разом із дітьми. – розповіла “Газеті” місцева мешканка Ольга Паньків.
Бачачи, що недільні проповіді “не доходять” до самогонників, місцевий парох Ігор Гілецький узявся викурювати нечистого. Змайстрували п’ятиметрового Хреста Тверезості – і почали ходити з ним селом. Зупинялися біля кожного злощасного двору, молячись за навернення його мешканців. Так тривало п’ять років поспіль, щоразу перед Великоднем. Селяни складали присягу, клали руку на хрест і писали зобов’язання, що не гнатимуть сурогат.
Відтак із 30 самогонних точок у Станкові залишилась одна. Цьогоріч Хресну ходу спрямували просто до неї. А перед процесією відчитали молебень у храмі за хворих, у тому числі й за алкоголіків, бо вважають що алкоголізм – це хвороба.
В останній станківській хаті, де “прописалося” варіння алкогольного сурогату, живе жінка з п’ятьма дітьми. Її чоловік сидить у в’язниці. Знаючи про похід односельчан зі священиком до своєї дружини з проханням відмовитися від самогоноваріння, чоловік сам звертався до жінки, щоб вона послухалася священика.
Господиня останньої алкогольної точки до громади, звісно, не вийшла. Та односельці вірять, що й вона схаменеться. То раніше з отця кпинили за його боротьбу з оковитою, однак через рік-другий глузувальники почали здаватися й каятися.
Причому настільки, що навіть власноруч допомагали споруджувати могилу самогону й горілці. У неї кидали порожні та повні пляшки з оковитою, ще з тиждень біля “могили алкоголізму” було чути запах спирту. Деякі селяни побоювалися, що місцеві любителі оковитої вночі викопуватимуть повні пляшки. Але до цього не дійшло, оскільки жінки не дозволили закопати спиртне. Посудини розтрощили камінням, аби ніхто не піддався спокусі. Чоловіки на те не перечили, погоджувалися, що за склянкою головне – знати міру.
А щоб оковита часом не спокушала молодих, вони біля “могили алкоголізму” склали присягу тверезості. Зокрема, говорили: “Визнаю, що алкогольні напої є ворогом людського роду, знищують здоров’я і добробут людини, позбавляють її високої гідності та зводять до рівня тварини”. Кожен установив собі певний період, упродовж якого зобов’язувався не вживати алкоголю.
– Якщо треба колись, то вип’ю, бо не може того бути, щоб ніхто не випив. Але ніколи не шукаю по селу самогону й не напиваюся до безтями, бо не прожив би свої сімдесят років. І в нашому селі нарешті немає безпробудних пияків, – сказав “Газеті” станківчанин Нестор Чубко.
Щодо ініціатора боротьби з пияцтвом священика Ігоря Гілецького, то він каже, що не вважає, ніби алкоголь треба знищувати взагалі. Однак потрібно боротися з вогнищами самогоноваріння, які отруюють людей.
– А державі треба впорядкувати законодавство, щоб воно дозволило правоохоронцям разом зі священиком боротися з цим злом, – додав він.
Ігор Гілецький також висловив вдячність Президентові за турботу про здоров’я нації, зокрема за організацію однойменного форуму в Києві. Він уважає, що своєю акцією також долучився до боротьби за здоров’я нації.
Отець, зрештою, домігся навіть більшого: в сусідньому районі мають намір збудувати центр для реабілітації алкогольно залежних.
Попри те, що алкоголізм у Станкові вже рік як поховали, його п’янкий дух таки бентежить окремих селян. Тому, щоб утримати їх на праведному шляху, отець Ігор не обмежиться цьогорічною панахидою. Тепер він залучає пильнувати за тверезістю в селі ще й усю місцеву владу. А свою естафету передасть сусіднім селам. Хрест Тверезості, за задумом священика, обійде всю Україну й зупиниться з нагоди 1020-ліття Хрещення Русі-України в Києві.
Світлана Хомик
довідка
Щороку в Україні з причин, зумовлених алкоголем, помирають понад 40 тисяч осіб. 40% дітей віком від 14 до 18 років уже спробували алкоголь. За статистикою, алкоголіком стає один із десяти українців, які вживають алкоголь. За останні десять років кількість осіб, які перебувають у залежності лише від пива, зросла в 10-12 разів.
В Україні показник уживання алкогольних напоїв становить близько 12 л на особу на рік.
Причому все відбувалося цілком серйозно, із чітким дотриманням обряду. Була й могила винуватця поминок. Її спорудили торік, коли після п’яти років боротьби з алкоголізмом у селі таки похоронили його.
Ще кілька років тому у Станкові в кожній десятій хаті торгували не просто класичним самогоном, а сурогатом. Місцеві мешканці кажуть, що він не одного загнав до могили. Чи то старого, чи молодого.
– У нашому селі було багато пияків. Стільки молодих повмирало через це зло. А деякі жінки, коли бачили, що їхні п’яні чоловіки, які були дуже агресивними, повертаються додому, вискакували з вікон разом із дітьми. – розповіла “Газеті” місцева мешканка Ольга Паньків.
Бачачи, що недільні проповіді “не доходять” до самогонників, місцевий парох Ігор Гілецький узявся викурювати нечистого. Змайстрували п’ятиметрового Хреста Тверезості – і почали ходити з ним селом. Зупинялися біля кожного злощасного двору, молячись за навернення його мешканців. Так тривало п’ять років поспіль, щоразу перед Великоднем. Селяни складали присягу, клали руку на хрест і писали зобов’язання, що не гнатимуть сурогат.
Відтак із 30 самогонних точок у Станкові залишилась одна. Цьогоріч Хресну ходу спрямували просто до неї. А перед процесією відчитали молебень у храмі за хворих, у тому числі й за алкоголіків, бо вважають що алкоголізм – це хвороба.
В останній станківській хаті, де “прописалося” варіння алкогольного сурогату, живе жінка з п’ятьма дітьми. Її чоловік сидить у в’язниці. Знаючи про похід односельчан зі священиком до своєї дружини з проханням відмовитися від самогоноваріння, чоловік сам звертався до жінки, щоб вона послухалася священика.
Господиня останньої алкогольної точки до громади, звісно, не вийшла. Та односельці вірять, що й вона схаменеться. То раніше з отця кпинили за його боротьбу з оковитою, однак через рік-другий глузувальники почали здаватися й каятися.
Причому настільки, що навіть власноруч допомагали споруджувати могилу самогону й горілці. У неї кидали порожні та повні пляшки з оковитою, ще з тиждень біля “могили алкоголізму” було чути запах спирту. Деякі селяни побоювалися, що місцеві любителі оковитої вночі викопуватимуть повні пляшки. Але до цього не дійшло, оскільки жінки не дозволили закопати спиртне. Посудини розтрощили камінням, аби ніхто не піддався спокусі. Чоловіки на те не перечили, погоджувалися, що за склянкою головне – знати міру.
А щоб оковита часом не спокушала молодих, вони біля “могили алкоголізму” склали присягу тверезості. Зокрема, говорили: “Визнаю, що алкогольні напої є ворогом людського роду, знищують здоров’я і добробут людини, позбавляють її високої гідності та зводять до рівня тварини”. Кожен установив собі певний період, упродовж якого зобов’язувався не вживати алкоголю.
– Якщо треба колись, то вип’ю, бо не може того бути, щоб ніхто не випив. Але ніколи не шукаю по селу самогону й не напиваюся до безтями, бо не прожив би свої сімдесят років. І в нашому селі нарешті немає безпробудних пияків, – сказав “Газеті” станківчанин Нестор Чубко.
Щодо ініціатора боротьби з пияцтвом священика Ігоря Гілецького, то він каже, що не вважає, ніби алкоголь треба знищувати взагалі. Однак потрібно боротися з вогнищами самогоноваріння, які отруюють людей.
– А державі треба впорядкувати законодавство, щоб воно дозволило правоохоронцям разом зі священиком боротися з цим злом, – додав він.
Ігор Гілецький також висловив вдячність Президентові за турботу про здоров’я нації, зокрема за організацію однойменного форуму в Києві. Він уважає, що своєю акцією також долучився до боротьби за здоров’я нації.
Отець, зрештою, домігся навіть більшого: в сусідньому районі мають намір збудувати центр для реабілітації алкогольно залежних.
Попри те, що алкоголізм у Станкові вже рік як поховали, його п’янкий дух таки бентежить окремих селян. Тому, щоб утримати їх на праведному шляху, отець Ігор не обмежиться цьогорічною панахидою. Тепер він залучає пильнувати за тверезістю в селі ще й усю місцеву владу. А свою естафету передасть сусіднім селам. Хрест Тверезості, за задумом священика, обійде всю Україну й зупиниться з нагоди 1020-ліття Хрещення Русі-України в Києві.
Світлана Хомик
довідка
Щороку в Україні з причин, зумовлених алкоголем, помирають понад 40 тисяч осіб. 40% дітей віком від 14 до 18 років уже спробували алкоголь. За статистикою, алкоголіком стає один із десяти українців, які вживають алкоголь. За останні десять років кількість осіб, які перебувають у залежності лише від пива, зросла в 10-12 разів.
В Україні показник уживання алкогольних напоїв становить близько 12 л на особу на рік.
Джерело: «Львівська газета», http://www.gazeta.lviv.ua/