Карма української нації – зневажливо ставитися до свого та з жадністю – до чужого. Ми з енергією та напористістю працюємо на велич іноземних держав, але при цьому іронічно ставимося до свого.
Ми показуємо, як треба працювати за гроші в Росії, Польщі, Чехії, Німеччині – і спокійно спостерігаємо за вибоїнами на рідних дорогах. Нам подобається чужа історія, ми зітхаємо: "Нам би Бісмарка, нам би Вашингтона, нам би Жанну д'Арк!", але при цьому абсолютно байдужі до рідної історії...
Просто біда з офіційними датами заснування міст південного Сходу України – скрізь, куди ні ткнися, виявляємо факти крадіжки! Причому крадіжки не аби чого – потроху вкрали історію! І не роками, а сторіччями!
І якщо у Одеси, Дніпропетровська, Запоріжжя, Маріуполя просто відрубали період історії аж по 1775 рік, то, наприклад, Донецьк і Краматорськ стали взагалі набагато молодшими – адже ці міста не були, як Одеса та Дніпропетровськ свого часу, адміністративними центрами.
Тепер Донецьк щороку урочисто відзначає дату, коли на нашу донецьку землю ступила з німецької брички озута в англійський чобіт нога британця Юза. Ось коли він вийшов з брички і, розслабився, окропив по -англійськи донецьку землю – ось з тієї миті і вважається, що на територію Донецька зглянулися перші люди.

Автор: Анатолій Герасимчук, «Новини.dn.ua»
Джерело: http://www.ngo.donetsk.ua