У ніч на 25-е вересня в Чернігові (за вельми тьмяних обставин) від вибуху загинув 22-річний хлопець.
Трагедія сталася в одному з під’їздів будинку в центрі міста, практично поряд з облдержадміністрацією. Жахлива новина сколихнула традиційно сонне провінційне місто. А ввечері того ж дня кілька провідних всеукраїнських телеканалів бадьоро повідомили, що в «Чернігові сам себе підірвав невідомий екстреміст». Звісно, що це була озвучена пріоритетна (звична або ж найзручніша) версія місцевих міліціонерів, оскільки ніхто зі столичних журналістів означеною темою особисто не поцікавився. Добре, що хоч «невідомим терористом» не додумалися обізвати.
По-перше, цьогорічний випускник престижного місцевого технічного вузу, за освітою інженер-електрик, не був у Чернігові людиною невідомою. Антон фактично зі шкільних років належав до патріотичних лав чернігівської молоді, був переконаним і стійким патріотом. Кілька років поспіль носив дуже прикметну зачіску, козацький «оселедець», і козацькі вуса: всі, хто бачив колоритного хлопця бодай раз під час громадських акцій або в церкві – надалі впізнавали його на вулицях. Можна сказати, що він був уособленням молодіжного патріотизму Чернігова. Всі, хто його знав, в один голос твердять, що Антон був спокійним та врівноваженим, позитивним і товариським, усім намагався допомогти й підтримати, відтак користувався беззаперечним авторитетом у молоді. Навколо нього гуртувалися не лише ровесники, а й старшокласники та першокурсники чернігівських навчальних закладів.
Отож зрозуміло, що хлопець не міг залишатися осторонь козацької Катерининської церкви, за яку багато років точиться боротьба між вірянами УПЦ Київського та Московського патріархатів.
Як відомо, два з половиною роки тому храм було передано УПЦ КП, а ображені й агресивні противники такого рішення організували під стінами церкви акт непокори: спорудили так звану похідну, наметову церкву, в якій живуть і досі. З цього намету систематично, «по-християнськи» і «канонічно» лунають «професійні» прокльони та «анафеми» на адресу всіх навколо: голови ОДА, який передав храм не їм, «хохлов», «раскольников», «филаретовцев», «бендеровцев», «натовцев», «католиков» і тих простих людей, які йдуть не до їхнього намету, а в храм. Відповідні гасла красуються й на стінах намету. Підтримати незадоволених спочатку бралися Наталя Вітренко і Кауров, але чернігівці акції не підтримали, тому останні два роки їх тут не видно. Понад два роки, доки відбувалися суди і церкву було заблоковано, міліція доблесно охороняла… пікетувальників. До речі, Московському патріархату в Чернігові належать практично всі церкви (понад десяток), а Київському (разом з Катерининкою) – лише три.
Нарешті влітку цьогоріч рішенням суду, яке не підлягає оскарженню, багатостраждальну Катерининку було передано козацькій громаді УПЦ КП. Відтоді церква цілодобово охороняється козаками та представниками патріотичних молодіжних організацій, аби запобігти спробам захоплення з боку Московського патріархату. Є інформація, що невідомі люди час від часу погрожують розправою священикам і активістам церковної громади.
Тієї ночі в храмі також чергувало троє людей, у їх числі був і Антон. Близько першої години ночі він вийшов у магазин по цигарки, а о 2.15 у будинку, розташованому на півдорозі до магазину, пролунав вибух. Що сталося в цей проміжок часу – не відомо. Друзі, рідні, близькі та просто знайомі переконані, що хлопця вбили. Аби залякати інших. О, як майстерно вони вміють це робити: Володимир Івасюк, Георгій Гонгадзе, Антон Павленко…
І що ж це за держава, в якій міліція замість шукати вбивць розповсюджує скороспілу версію про екстремізм? А як же бути з презумпцією невинуватості?
Пліток, чуток, міфів, фальсифікацій, плутанини в розслідуванні справи, очевидно, буде багато. Адже ця смерть не виглядає буденною.

Джерело: Любов Потапенко, http://h.ua/story/137482/