2015-го року війна на Донбасі не закінчиться.
Про це в інтерв'ю gazeta.ua розповів політолог Юрій Палійчук.

Яким буде 2015-тий?
— У нас є два сценарії. Перший оптимістичний — якщо 2015 рік закінчиться як минулий. Тобто війна з Росією не просунеться на інші території нашої країни. Тоді вийдемо з цієї війни сильнішими. Далі — якщо у нас хоча б наступних 20 років не буде війну, то отримаємо шанс стати сильною європейською державою.
Другий песимістичний сценарій — це розпад держави. Фактичний — на територіях панує безвладдя, закон сили і махновщини. Юридичний — на кілька суб'єктів федерації, про що мріє Путін. Це можуть бути як окремо області, так і етнографічні групи – Галичина, Волинь, Буковина, Приазов'я, Слобожанщина. Головна мета – не конкретні регіони, а те, щоб у майбутньому вони більше не були однією країною. Обидва сценарії реальні.

Ми виграємо війну в 2015-му році?
—Ні, бо не можемо піти на певний мир. Він можливий на умовах лише нашої капітуляції. Також не має обставин, які змусять в наступному році Росію вийти з цієї війни. Хіба що в Росії відбудуться якісь народні бунти, крах держави, економіки, або усунення від влади Путіна. Але такі сценарії малоймовірні в 2015-му році. Путіна підтримують більше ста мільйонів росіян. Це величезний мобілізаційний ресурс.'

За яких умов Путін може розпочати широкомасштабну війну?
— В силу певних хімічних реакцій в його мозку. Тому що логіки в діях Путіна небагато. Менш ніж за рік він розтратив увесь міжнародний авторитет, здобутий Росією за останні 20 років. За цей час Росія перетворилась на країну великої вісімки у якої є нафта, газ, олімпіада, чемпіонат світу, сильна велокоманда. Психічно здорова людина не втратила б усе це заради війни з Україною.

До чого готуватися українцям?
До виживання. Люди намагатимуться зберегти роботу. Батьки — забезпечити дітей освітою та добробутом. Бізнес — зберегти свої позиції на ринку.

Можливі бунти? Що може стати причиною?
Так. Мітингуватимуть валютні позичальники. Далі буде фінансовий майдан. Він обростатиме потерпілими від податку на нерухомість та автомобілі. На вулиці виходитимуть люди, які вважають, що держава їм зобов'язана. Соціальні бунти небезпечні. За останнім опитуванням третина українців вважають, що за корупцію слід розстрілювати.

Які виклики зможемо подолати, а які ні?
— Наша армія стримуватиме російські сили на Донбасі. Нам і зараз це вдається, хоча російські війська одні з найсильніших у світі. Проте не впораємось з викликами, якщо втратимо остаточну підтримку Заходу. Бо нам не вистачає ні сил, ні грошей, ні ресурсів, щоб перемогти у війні.
Не зупинимо проплачені мітинги. Оскільки бачитимемо в цих протестах частково себе. Тому не виступатимемо проти них. Далі — частково зможемо врятувати економіку і гривню, якщо віднесемо у банк заощадження, які тримаємо "під подушкою". За оцінками експертів — це 200 мільярдів доларів. Тобто в десять раз більше, ніж в кращому випадку дасть нам Міжнародний валютний фонд у 2015 році.

У чому ми стали слабші, а в чому сильніші за останній час?
— Зламана система правопорядку. Є ризик більшого розгулу бандитизму. Може запрацювати закон сили. Раніше мали яку-не-яку міліцію й певний порядок. Міліціонери залюбки працювати за дві тисячі гривень, оскільки мали додатковий заробіток. Сьогодні — відмовляються працювати. Не бачать мотивації. Сьогодні ніхто не дивується, що на охоронюваній стоянці побили кілька машин і винних не знайшли.
Досі діє закон революційної доцільності. Все відбувається під маскою боротьби з окупантом. Корупційні діяння — іменем революції або АТО. В обхід регламенту приймають закони у Верховній Раді, бо, мовляв, війна. Бізнесмени використовують батальйони або сотні самооборони в своїх цілях. Наприклад, можуть посилати податкових інспекторів. Певний час такому бізнесмену нічого не буде.

Які основні помилки допустила влада?
— Головна — втрачено час на проведення реформ. Їх треба було починати у березні-квітні. Народ був готовий на все — і на податок на нерухомість, і на автомобіль. Була довіра до влади. Ніхто не думав, що прийшли красти. Тоді Майдан ставив Яценюку і Турчинову запитання про реформи. У відповідь чули: "Які реформи, якщо в країні війна?". Хоча навпаки — це додаткова мотивація їх проводити. Навіть Гітлер проводив реформи під час війни. Думав проте, що Берлін має стати найкрасивішим містом у світі. У нацистській Німеччині робились наукові винаходи. Він не заморозив і не сказав: "Все укроп, рушниця і тушонка". Українська влада пішла саме таким шляхом. Перші два місяці витратили на полювали на відьом. Оголошували ворогами держави всіх, хто вимагав реформ. Нині на кожну реформу українці дивляться крізь призму: "А что он из этого поимеет?".
Друга помилка влади — Порошенко намагався загравати з максимальною кількістю еліт. Це і з колишніми "регіоналами", і з одіозними людьми колишнього режиму. Цим він частково себе дискредитував. Зараз країна спостерігає за конфліктами олігархів. Між собою воюють Коломойський, Фірташ, Пінчук та Ахметов.

Чому Порошенко не збалансує впливовість і сили олігархів?
— Порошенко боїться Коломойського. Бо він Махно 21 століття. Дає чітко зрозуміти, що жодне кадрове призначення на Дніпропетровщині не відбудеться без його погодження. Підтвердження тому — скандал, коли Коломойському не сподобалась людина, призначена керівником Держземагентства Сергієм Рудиком. Олігарх легітимізував свої нинішні дії підтримкою Майдану — допомагав добровольчим батальйонам, заправляв техніку військовим, будував стіну. Нині поступливість Коломойському може призвести до ще однієї ДНР з умовною підконтрольністю Києву. Зрештою, можуть народитись князівства по всій Україні.

Що мав би зробити Порошенко?
Найбільше хуліганить Коломойський. Інші, можливо, не доплачують податки, але не влаштовують "качелі". Коломойського треба було відправити у відставку. В Порошенка був хороший шанс для цього, коли той зізнався про потрійне громадянство. Призначити службову перевірку і розібратися: як громадянин трьох держав отримав дозвіл на заняття державної посади. Тоді б Порошенко отримав публічний карт-бланш, який є у Коломойського. Бо він створив собі хороший імідж жидо-бандерівця-патріота. Зараз Порошенко не може його звільнити. Впливовість Коломойського тільки посилюватиметься.

Коли побачимо реформи?
— Не вірю, що їх проведуть. Упродовж десяти місяців нічого не робили. Навіть довжина черг у державних органах не поменшала, не скоротилась кількість довідок. Не скасована ускладнена за Азарова процедура набуття права власності. Те ж стосується боротьби з корупцією. Для цього навіть не потрібно створювати Антикорупційне бюро. Потрібно просто зруйнувати саму вертикаль. Зараз податковий інспектор чи даїшник бере хабар, з якого більшу частину віддає начальству, а те — на Київ. Міністрам і заступникам потрібно заборонити носити хабарі. Вони б за один день не зникнули, але не було б кругової поруки.

Новий бюджет призведе до того, що хоча б 2016-го українці житимуть краще?
Ні. Цей бюджет проїдання, а не виживання. Забезпечити зростання хоча б у 2016-му можуть реформи в економіці, правоохоронній системі. Вони можуть дати шанс на оптимізм.

Де і в чому влада втратила шанс на рух країни вперед?
Перше, було бажання подерибанити. Янукович створив спокусливий образ для багатьох політиків. Насправді, у кожному політику живе маленький Янукович і Сталін. У політику йдуть гравці. Усі хочуть закатати свого ворога в асфальт. Друге, було бажання повернути цінності епохи Януковича. У політику завжди йшли з однією метою — покращити матеріальне становище. Влада зараз нагадує касира у палаючому театрі. Він знає, що в каптьорці пожежа, але в залі її ще не видно. Що вистави точно не буде. Але розуміє, що зараз півгодинки постоїть, поки розгориться і ще заробить червонець. А за це поїде на таксі. Байдуже, що після цього півроку буде без роботи. Теперішні чиновники думають: Янукович крав багато, я буду трошки менше. Янукович затискав всіх, а я ж трішки тих, на кого ображений. Влада вважає, що їй належить красти. Адже деякі по десять років до цього йшли. Думають: я ж пахав усе життя, щоб стирити ці 10 мільйонів гривень.

Автор: Наталія ШЕСТОПАЛ, Оксана ХУДОЯР, gazeta.ua .