На світанку 22 червня німецькі літаки бомбардували радянські міста і села – напад Гітлера означав початок німецько-радянської війни. А якби Гітлер цього дня не напав? Цілком можливо, що закуплені в Німеччині за рік до того «Юнкерси-88», «Доньє-215» та «Ме-110» все одно б бомбардували радянські міста. Для чого? Аби інсценувати «провокації» нацистів, через що СРСР був би «змушений» дати достойну відсіч агресору. У підсумку – все одно цього дня мала розпочатися радянсько-німецька війна.

Сьогодні залишається все менше сумнівів щодо підготовки нападу СРСР на Німеччину. Два тоталітарних режими вже два роки нещадно шматували Європу і війна між ними ставала неминучою. Обидва тирани вели складну гру, намагаючись пошити у дурні супротивника. І зібрали біля кордонів величезні військові угрупування, геть непридатні для оборони, але готові до стрімкого ривка на ворожу територію. Головне питання: хто першим нападе і отримає переваги раптовості?

Коли і як готувався розпочати війну Сталін? Питання залишається дискусійним, а документи щодо цього якщо і збереглися в архівах, однак становлять одну із найбільш таємниць Радянського Союзу і в осяжному майбутньому незалежним дослідникам до них не дістатися.

Цікаву гіпотезу, запропоновану Кейстутом Закорецьким, доповнив і розвинув Марк Солонін (обидва – російські історики). Вочевидь, спершу Сталін планував напад на 1942 рік, але потім двічі змінював дати у сторону пришвидшення війни. Приблизно в районі 18 червня він здійснив останні корективи, призначивши старт військового сценарію на …22 червня 1941 року!

Цього дня мало відбутися інсценування бомбардування радянських міст німецькою авіацією. За деякими фактами можна зробити висновок, що на роль жертви готувався білоруський Гродно (саме там в авіаційному полку ввечері 21 червня раптом зняли з винищувачів все озброєння). У відповідь на таку «небачену зухвалість» радянським керівництвом відразу вводиться в дію план прикриття – у повному масштабі, в тому числі з використанням авіації для дій по об’єктам на суміжній території.

23 червня в СРСР оголошується загальна мобілізація. А приблизно за тиждень (1-3 липня 1941-го) – Північно-Західний, Західний, Південно-Західний та Південний фронти переходять у повномасштабний наступ.

Сценарій доволі типовий для того часу: «провокація» польських вояків «змусила» Німеччину напасти на Польщу, відкривши шлюзи Другої світової війни, а провокаційний обстріл фінів нібито спричинив напад «мирного» Радянського Союзу на Фінляндію наприкінці 1939-го.

22 червня мало стати для Сталіна найважливішим днем всього його життя – він ішов до нього багато років, по крупицях вибудовуючи стратегію так званої «світової пролетарської революції». Як справжній ленінець. А в останній вечір, коли вже все готово для запуску багатошарового сценарію, раптом з’являються якісь перебіжчики з інформацією про напад Німеччини… так, саме 22 червня. Хіба таке можливо? Чи знала коли-небудь історія подібні співпадіння? І як цьому вірити, коли зосередження німецьких військ ще не завершено. Коли половина дивізій Вермахту ще на Заході. Коли чисельність німецької авіації біля кордонів мізерно мала.

Але сталося неймовірне. Гітлер таки напав першим і перехопив сумнівну славу найбільшого злочинця світу. Відтак Адольфу Алоїзовичу дістався весь можливий негатив (цілком заслужено). А от інший злий геній людства залишився «білим і в шоколаді». Якому дехто й досі прагне встановити пам’ятники. Або ж не поспішає прибрати його зображення з водонапірної башти у Новгороді-Сіверському.

Повторимося: наведений сценарій – всього одна з гіпотез. Лише час та додаткові пошуки невгамовних дослідників зможуть підтвердити чи спростувати її. Але схоже, що саме у цю схему найкраще вкладаються навіть найбільш несподівані факти, пов’язані з початком радянсько-німецької війни.


Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті