В 1939 р. саме напад Радянського союзу на Фінляндію став причиною виключення СРСР з Ліги Націй. І ось почалася німецько-радянська війна, Червона армія на всіх фронтах терпить страшний погром, якому немає аналогів в історії. Але при цьому… починає бомбардувати Фінляндію, яка ніяких дій проти СРСР не планує і, попри тиск Німеччини, прагне зберегти нейтралітет.

Ще й сьогодні в Інтернеті переважають публікації, де згадується про оголошення війни Фінляндією (26 червня), але жодним чином не роз’яснюється чому. Виходить, ніби фіни просто підтримали союзника по коаліції, коли той напав на СРСР. Однак фіни оголосили про стан війни після нападу Радянського Союзу. А пізніше Маннергейм писав у мемуарах, що 25 червня фінський уряд мав виступати в парламенті, де планувалося повідомити про прийняте рішення продовжувати нейтралітет.

Отже, в 4 години ранку 25 червня – без оголошення війни, без відкликання посла, без офіційного розторгнення мирного договору 1940 р. (нічого не нагадує?) – радянська авіація здійснила наліт на аеродроми Міккелі і Йоройнен та інші. Масованого бомбового удару зазнали навіть міста, розташовані за 100-150 км від кордону. І далі системні бомбардування 39-и фінських аеродромів продовжувалися до 1 липня, а деякі бази атакувалися 8-10 разів. Також бомбардувалися порт і житлові квартали(!) Турку.

Вірогідно, радянські війська діяли за довоєнними планами, коли СРСР мав першим завдати удар по Німеччині, Румунії, Фінляндії. І хоча напад Гітлера сплутав Сталіну усі карти, деякі плани він таки намагався втілити в життя. Хоча в тій ситуації така агресивна поведінка ставала просто безглуздою і мала далекосяжні гіркі наслідки.

Вже наприкінці серпня 1941-го Фінляндія повністю повернула території, загарбані Радянським Союзом внаслідок Зимової війни 1939-1940 рр. Подальші поразки Червоної армії і вихід фінів до Сортавала і Кексгольму перервали залізничне сполучення Ленінграда з Великою землею і зробили можливою повну блокаду колишньої столиці імперії, яка забрала життя майже мільйона чоловік мирного населення.

Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті