26 червня 1940 р. «миролюбивий» Радянський Союз в ультимативній формі зажадав від Румунії повернути Бессарабію і передати Північну Буковину. Причому аргументація щодо Буковини претендувала на нове слово в світовій дипломатії: як «незначне відшкодування за великий збиток, нанесений Радянському Союзу і населенню Бессарабії 22-річним румунським пануванням». Виходячи із агресивних сталінських планів Другої світової війни, слід гадати, що ключовим тут є слово «незначне» – з явним натяком на продовження процесу «відшкодувань».

А коли Румунія спробувала обережно заперечити наведену аргументацію і звернути увагу на історію Бессарабії до 1918 р., нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов відрубав, що такі слова «не відповідають ані історичному розвитку, ані реальній ситуації».

Паралельно (вочевидь, не сподіваючись на позитивну відповідь щодо такого нахабного ультиматуму) Радянський Союз готувався до повномасштабного вторгнення на територію Румунії. Однак за декілька годин до початку операції румунський король Кароль ІІ капітулював, погодившись передати СРСР окреслені території.

За 6 днів (28 червня – 3 липня 1940 р.) радянські війська повністю окупували території Бессарабії (3,2 млн населення) та Північної Буковини (500 тисяч населення). На цих землях була створена Молдавська Радянська Соціалістична Республіка.

Такі дії Радянського Союзу виходили далеко за рамки пакту Молотова – Ріббентропа (таємної угоди між СРСР і Німеччиною про розподіл сфер впливу у Європі). Зокрема, Берлін визнавав право СРСР на Бессарабію, а от вимоги щодо Буковини стали для нього несподіванкою. М’які натяки, що без постановки цього питання значно простіше було б мирно вирішити проблему Бессарабії, розбилися об неприступну позицію Москви. Тоді Німеччина запропонувала компроміс: СРСР загарбує Буковину, але повертає золотий запас румунського Національного банку, вивезений у грудні 1916 р. Але й тут Молотов стояв стіною: Румунія й так достатньо довго експлуатувала Бессарабію.

Радянські війська зайняли новий кордон ввечері 1 липня. Попри відсутність бойових дій, внаслідок Бессарабсько-буковинського походу Червона армія втратила загиблими 44 особи (29 вбито у дрібних сутичках із відступаючою румунською армією, 12 покінчили життя самогубством, 3 потонули під час переправ).

І останній штрих: лише за перший неповний рік радянської влади на нових територіях було заарештовано або депортовано понад 85 тисяч місцевого люду та репатрійовано до Німеччина близько 125 тисяч німців.

Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті