У Харкові черговий гучний скандал з проблематики декомунізації. Українська громадськість міста вибухнула потужним обуренням на рішення 13 червня ц.р. комісії з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища Харківської міської ради встановити на будинку, де Юрій Шрамко жив у 2001-2009 роках меморіальну дошку. Хоч попередньо прокоментувати цей новий мегаскандал «Європейська Україна» попросила співробітника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка.

ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. Пане Сергію, хто такій Юрій Шрамко?

СЕРГІЙ БУТКО. Юрій Меркурійович Шрамко (1930-2019), український радянський діяч, генерал-майор КДБ, голова правління банку «Реал Банк» (1994-2011), віце-президент банку «Грант» (2012-2019). Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання (1985-1990).

Цей діяч у 1963-1991 роках служив у КДБ, тобто 28 років успішної кар’єри!

У 1963-1966 р. — начальник відділу Комітету державної безпеки (КДБ) при РМ Української РСР.

У 1966—1972 р. — заступник начальника Управління КДБ при РМ Української РСР по Київській області.

У 1972—1980 р. — начальник Управління КДБ при РМ Української РСР по Ворошиловградській області.

У 1980—1987 р. — начальник Управління КДБ Української РСР по Харківській області.

У 1987—1991 р. — начальник Управління КДБ Української РСР по Києву і Київській області.

Молоді і тим, хто може не знати, варто нагадати, що Комітет державної безпеки (рос.: Комитет государственной безопасности), а це остання назва політичної поліції комуністичного режиму (ЧК, ГПУ, НКВД, МГБ), на рахунку якої мільйони й мільйони вбитих і ув’язнених людей. Її нацистський аналог — гестапо.

Потрапив він до служби у карально-репресивній системі, одного із головних стовпів панування російського імперіалізму у вигляді тоталітарного комуністичного режиму, з комсомольської роботи:

У 1955-1958 р. — 1-й секретар Олександрівського районного комітету ЛКСМУ Ворошиловградської області.

У 1958-1959 р. — 2-й секретар Луганського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1959-1961 р. — 1-й секретар Луганського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1961-1963 р. — завідувач відділу ЦК ВЛКСМ.

ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. Так у чому причина такого нового потужного конфлікту у Харкові?

СЕРГІЙ БУТКО. Українська патріотична громадськість обурена, що харківська влада і немала частина політикуму прославляє кегебіста.

Я спеціально так детально показав його кар’єру в КДБ. Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» однозначно засуджує репресивні органи комуністичного режиму та його співробітників без винятків.

У пп. ґ п. 4 ч. 1 статті 1 Закону чітко вказано, що символікою комуністичного тоталітарного режиму є: «зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів».

ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. І як це розуміти людською мовою?

СЕРГІЙ БУТКО. Закон трактує рішення комісії з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища Харківської міської ради встановити меморіальну дошку на честь Юрія Шрамка як намір проведення забороненої пропаганди символіки тоталітарного комуністичного режиму.

ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. Що ж робити? Тим більше, що Юрій Шрамко - почесний громадянин міста Харкова (2010), почесний громадянин Харківської області (2012)! На його честь співають дифірамби харківські місцеві органи влади тощо?

СЕРГІЙ БУТКО. А Ви звернули увагу на те, в які роки він став почесним громадянином? Хтось має аргументовано відповісти на питання громадськості щодо його роботи у Міністерстві машинобудування, військово-промислового комплексу й конверсії України в 1992-1993 роках, після чого він у 1993-1994 роках очолив комерційний банк у Харкові. Звідки кошти? Це так, до роздумів…

Щодо Вашого питання. Все дуже просто. Замість прийняття такого поспішного рішення, яке порушує навіть власне положення про умови та терміни встановлення меморіальних знаків, треба було Харківській міській раді офіційно звернутися до Українського інституту національної пам’яті за роз’ясненням, а вже потім на його основі приймати якесь рішення. Це і зараз зробити ще не пізно, щоб не втягуватися у правові розборки. Виконком міської ради повинен просто повернути до комісії це питання для з’ясування усіх обставин і законності.

І ще спостереження. Цей факт досить міцно зв’язується з наміром Харківського міського голови Геннадія Кернеса повернення у назву харківського проспекту прізвища кривавого маршала Жукова замість правозахисника і борця за незалежність України у XX столітті Петра Григоренка у цілеспрямовану політику.

У цьому зв’язку нагадуємо: українську державну політику національної пам’яті також і на ХАРКІВЩИНІ безумовно визначають Закони України: «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років», «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».


Записав Олександр МАЙШЕВ,
член Національної спілки журналістів України