Чому гинуть російські генерали і розвідники
У листопаді цього року Росія попрощалася зі своїм головним розвідником - 62-річним генерал-полковником Ігорем Коробовим, який очолював Головне управління Генштабу ЗС РФ (більш відоме як ГРУ).
Кончина Коробова відразу ж знайшла політичне забарвлення, причому не тільки в західних ЗМІ, а й в російських. І мова йде не тільки про провал з так званою «справою Скрипалів», в якій британський уряд звинувачує ГРУ РФ. Список «невдач» розвідки на західному фронті досить великий, та й географія того самого фронту - не менша: президентські вибори в США, хімічна атака-теракт в Солсбері, ескалація конфлікту на сході України, кібератака в Гаазі, спроба державного перевороту в Чорногорії і свіжий шпигунський скандал в Австрії. Тому офіційна версія смерті начальника ГРУ про його тривалої онкохвороби викликає великі сумніви.
За останні 20 років конспірологічна версія про те, що правлячий режим в Росії, який безперечно можна назвати путінським, у відкриту позбавляється від свідків серйозних злочинів світового масштабу, все впевненіше переходить в аксіому. Враховуючи професійне (розвідувальне) минуле нинішнього президента Росії Володимира Путіна, великий акцент його політики будується саме на роботі розвідувальних органів. Звичайно ж, це нормальна практика для сучасних розвинених країн. Але в той час як в демократичному суспільстві розвідувальні органи збирають і аналізують інформацію про зовнішні проблеми і загрози, в Росії розвідка займається тим, що ці загрози і створює.
Виходячи з цього, кожна міжнародна справа, що проводиться ГРУ, може, як мінімум, стати фатальним для керівництва країни - адже компромату досить було б не тільки для імпічменту, а й для Гааги. Тому прямі і безпосередні виконавці таких політичних «заказух» були усунені від справ, в більшості випадків - фізично.
Друга поспіль смерть начальника ГРУ - тому доказ. Попередник Коробова Ігор Сергун, причетний до анексії Криму та захоплення міст на південному сході України, і в тому числі, до краху Боїнга-777 рейсу МН17, помер 3 січня 2016 року. Версії про причини його смерті дивним чином різняться. За офіційною - він помер на своїй дачі в Московській області. Але як повідомляє приватне видавництво Startfor, Сергун помер на два дні раніше - 1 січня в Лівані.
А ще раніше, в серпні 2010 року, помер інший співробітник ГУ Генштабу ВС РФ - заступник начальника відомства генерал-майор Юрій Іванов, якого звинувачували в причетності до краху літака президента Польщі. Труп Іванова виявили на березі Середземного моря жителі прибережного села в Туреччині.
У 2014 році з нагородного пістолета застрелився генерал-майор ГРУ Гудков, який «наклав на себе руки через депресію». Виходить, що Сергію Скрипалю як колишньому співробітникові ГРУ, без зайвої іронії, дуже пощастило залишитися в живих.
Нинішнього т.в.о. начальника Головного управління Генштабу ЗС РФ Ігоря Костюкова чекає нелегка ноша. Адже, по-перше, 2 листопада цього року, на століття російської військової розвідки, Володимир Путін заявив, що варто відновити стару радянську назву спецслужби і повернути до ГУ слово «розвідувальне», вселяючи таким чином абревіатурою ГРУ страх Заходу. Тобто новому керівнику доведеться докласти чималих зусиль, щоб втілити мрію вождя.
А по-друге, з огляду на той факт, що за військову операцію в Сирії 2017 року закритим указом Путіна Костюков отримав звання Героя, а за витівки з втручанням у вибори в США потрапив в санкційні списки, нескладно зробити висновок, що Костюков знає «чимало». Чи не стане це приводом?
Але така песимістична статистика актуальна не тільки для ГРУ. За минулий рік, за даними волонтерів міжнародної спільноти InformNapalm, більше 38 генералів різних військових відомств в Росії загинули при незрозумілих обставинах: 15 застрелилися, 11 потрапили в транспортну пригоду, 2 повісилися.
Путінська диктатура нещадна не тільки до військових, а й до всіх інакомислячих, будь то журналісти, дипломати, громадські активісти, які протестували або просто володіли інформацією, яка будь-яким чином могла б дискредитувати керівництво РФ.
Політковська, Нємцов, Холодов, Литвиненко. Це, на жаль, далеко не повний список шокуючих вбивств з політичним підтекстом. І це вже світова проблема, яка вийшла за рамки внутрішніх російських розборок. Але посилюючи правові важелі тиску на антидемократичні та антигуманні процеси в Росії, світовій спільноті не варто забувати і про підвищення рівня власної безпеки. Адже очевидно, що зараз Росія буде максимально підвищувати свій військовий потенціал, швидше за все, з позицій розвідки.
Кончина Коробова відразу ж знайшла політичне забарвлення, причому не тільки в західних ЗМІ, а й в російських. І мова йде не тільки про провал з так званою «справою Скрипалів», в якій британський уряд звинувачує ГРУ РФ. Список «невдач» розвідки на західному фронті досить великий, та й географія того самого фронту - не менша: президентські вибори в США, хімічна атака-теракт в Солсбері, ескалація конфлікту на сході України, кібератака в Гаазі, спроба державного перевороту в Чорногорії і свіжий шпигунський скандал в Австрії. Тому офіційна версія смерті начальника ГРУ про його тривалої онкохвороби викликає великі сумніви.
За останні 20 років конспірологічна версія про те, що правлячий режим в Росії, який безперечно можна назвати путінським, у відкриту позбавляється від свідків серйозних злочинів світового масштабу, все впевненіше переходить в аксіому. Враховуючи професійне (розвідувальне) минуле нинішнього президента Росії Володимира Путіна, великий акцент його політики будується саме на роботі розвідувальних органів. Звичайно ж, це нормальна практика для сучасних розвинених країн. Але в той час як в демократичному суспільстві розвідувальні органи збирають і аналізують інформацію про зовнішні проблеми і загрози, в Росії розвідка займається тим, що ці загрози і створює.
Виходячи з цього, кожна міжнародна справа, що проводиться ГРУ, може, як мінімум, стати фатальним для керівництва країни - адже компромату досить було б не тільки для імпічменту, а й для Гааги. Тому прямі і безпосередні виконавці таких політичних «заказух» були усунені від справ, в більшості випадків - фізично.
Друга поспіль смерть начальника ГРУ - тому доказ. Попередник Коробова Ігор Сергун, причетний до анексії Криму та захоплення міст на південному сході України, і в тому числі, до краху Боїнга-777 рейсу МН17, помер 3 січня 2016 року. Версії про причини його смерті дивним чином різняться. За офіційною - він помер на своїй дачі в Московській області. Але як повідомляє приватне видавництво Startfor, Сергун помер на два дні раніше - 1 січня в Лівані.
А ще раніше, в серпні 2010 року, помер інший співробітник ГУ Генштабу ВС РФ - заступник начальника відомства генерал-майор Юрій Іванов, якого звинувачували в причетності до краху літака президента Польщі. Труп Іванова виявили на березі Середземного моря жителі прибережного села в Туреччині.
У 2014 році з нагородного пістолета застрелився генерал-майор ГРУ Гудков, який «наклав на себе руки через депресію». Виходить, що Сергію Скрипалю як колишньому співробітникові ГРУ, без зайвої іронії, дуже пощастило залишитися в живих.
Нинішнього т.в.о. начальника Головного управління Генштабу ЗС РФ Ігоря Костюкова чекає нелегка ноша. Адже, по-перше, 2 листопада цього року, на століття російської військової розвідки, Володимир Путін заявив, що варто відновити стару радянську назву спецслужби і повернути до ГУ слово «розвідувальне», вселяючи таким чином абревіатурою ГРУ страх Заходу. Тобто новому керівнику доведеться докласти чималих зусиль, щоб втілити мрію вождя.
А по-друге, з огляду на той факт, що за військову операцію в Сирії 2017 року закритим указом Путіна Костюков отримав звання Героя, а за витівки з втручанням у вибори в США потрапив в санкційні списки, нескладно зробити висновок, що Костюков знає «чимало». Чи не стане це приводом?
Але така песимістична статистика актуальна не тільки для ГРУ. За минулий рік, за даними волонтерів міжнародної спільноти InformNapalm, більше 38 генералів різних військових відомств в Росії загинули при незрозумілих обставинах: 15 застрелилися, 11 потрапили в транспортну пригоду, 2 повісилися.
Путінська диктатура нещадна не тільки до військових, а й до всіх інакомислячих, будь то журналісти, дипломати, громадські активісти, які протестували або просто володіли інформацією, яка будь-яким чином могла б дискредитувати керівництво РФ.
Політковська, Нємцов, Холодов, Литвиненко. Це, на жаль, далеко не повний список шокуючих вбивств з політичним підтекстом. І це вже світова проблема, яка вийшла за рамки внутрішніх російських розборок. Але посилюючи правові важелі тиску на антидемократичні та антигуманні процеси в Росії, світовій спільноті не варто забувати і про підвищення рівня власної безпеки. Адже очевидно, що зараз Росія буде максимально підвищувати свій військовий потенціал, швидше за все, з позицій розвідки.
Теґі:
