Чому росіяни божеволіють від Криму
Багатьом істерика в яку впадають московіти коли йде згадка про Крим здається дивною. Де Москва, а де Крим.
Ну справді, яка споконвічно російська земля може бути у Московії? Її землі - це Москва та навколишні топі і болота. Крим багато століть є землею кримських татар. Севастопіль - це скоріше місто російської ганьби, а зовсім не слави.
Чому ж московітів так тягне до Криму? Чому московіти так люто ненавидять кримських татар? Чому 90% московського люмпена просто біснується та верещить “Крим Наш”? Відповідь лежить на поверхні - помста.
Трохи передісторії
Київська Русь позбулася татаро-монгольського ярма в 1320 року, відразу після чого почала формуватися українська нація. Московія ж ніколи не була в монголо-татарському ярмі, тому що сама була частиною Орди. Міф про те, що Москва 300 років страждала від монголо-татарського ярма безсовісна брехня, втім, як і вся історія імперії московітів.
200 років після звільнення від ярма Київської Русі, Москва залишалася частиною Золотої Орди. Платила данину та як і раніше підносила у своїх храмах молитви Хану, як своєму государю, раболіпствувала перед татарами. Це вже потім московіти записали ці 200 років як ярмо.
Іван Грозний був васалом Кримського Хана. Підкорення Казані й Астрахані Московія здійснила за згодою Кримської Орди. Визнавши себе молодшими братами роду Гіреїв, Московські князі не просто визнали Кримських ханів своїми Царями, але одночасно одержали підтримку і заступництво Гіреїв, а також певні права та обов'язки за «збирання землі золотоординської» в нову єдину державу на чолі зі спадкоємцями роду Чингізидів - Гіреями.
У московських церквах за часів Івана Грозного молилися за Єдиного Царя - великого Кримського Хана. А вже після згадували свого Івана.
Дід Івана Грозного - Іван III, на знак своєї згоди на передачу титулу Царя Кримським Гіреям та свого васального положення перед Кримським Ханом, приніс на Біблії присягу на вірність нової династії Чингізидів. Клятву свою Московія свято шанувала та платила данину Кримському ханству до 1700 року.
Але співпраця була взаємовигідною. Москва в обмін на лояльність та солідну данину, отримувала серйозну військову підтримку від Кримського Хана. Саме завдяки цій підтримці московіти здобули кілька перемог в Лівонській війні. Але потім розклад почав змінюватися.
У 1570 році турецький Султан зажадав входження Московії до складу Османської Імперії. І не однієї Москви, а й завойованих нею Астрахані та Булгарії. Московіти, природно, всіляко цьому опиралися.
Закінчилося все походом татар на Москву, яка була спалена, а Іван Грозний ганебно вдарив чолом Хану Давлет-Гірею. Так рід Московських Рюриковичів до останнього свого коліна залишався васалом Орди.
Окремо варто згадати трьох персонажів: Олександра Невського, Дмитра Донського та Івана Грозного. Всі троє знатні бігуни по лісах від посланників Орди. Як тільки Орда висилала каральні загони для покарання Московії за витівки, ця трійця не зустрічала ворога лицем до лиця та не боронила Москву, а тікала до лісу.
Щоб згладити ці історичні конфузи, пізніше, Катерина Друга вигадала для всіх трьох легенди. Невському про битву на Чудському озері, Донському міф про Куліковську битву, якої ніколи не було. Івану Грозному пощастило менше, йому дісталося лише прізвисько, яке швидше можна вважати насмішкою над одним із самих боягузливих московських князів.
Час Івана суцільний морок і жах. За період правління Івана Грозного населення скоротилося в 2 рази. Але було щось, що виділяє його з низки інших московських намісників Орди. Саме він першим зважився назвати себе царем. Всі були князями, яких призначала Орда, а Іван спробував назватися царем. Назвався і дуже скоро гірко про це шкодував.
Його спроба назвати себе царем закінчилася візитом до Москви злих хлопців кримського хана, а другий раз Іван вирішив не ризикувати. У 1574 році, через 3 роки після візиту Хана Давлет-Гірея до Москви, Іван IV публічно склав з себе титул Царя - спадкоємця Візантійського. Акт цей благословила Московська Церква.
Після зречення Івана IV від Царського титулу, було споряджено велике, з багатьма дарами, посольство до Криму, щоб все пояснити й покаятися у виниклому непорозумінні. Мовляв, Іван IV ніколи і не думав заперечувати Вашу Царську першість.
Потрібно сказати ще раз, що всі часи знаходження Московії в підпорядкуванні Кримському ханстві, Москва отримувала серйозну військову підтримку, без якої швидше за все просто згинула б.
І Московія, плоть від плоті монгольський улус, звичайно не могла залишити події тих років без відповіді. Багато років знаходження в підпорядкуванні Кримського Ханства Москва чекала зручного випадку і дочекалася. Дочекалася, щоб помститися. І мстить Москва за приниження тих років з люттю маніяка, спадкоємцям Кримського Ханства.
Спадкоємцями є турки, кримські татари, а тепер в цю давню історію вплуталася ще й Україна.
Ось звідки ростуть ноги у міфів про споконвічно російський Крим або про місто-герой Севастопіль. Московіти не шкодуючи ані сил, ані коштів намагаються колонізувати Крим, щоб позбутися історичної травми, яка живе в їхніх отруєних невіглаством головах.
Інші народи, сказали б, що все це справи минулих днів та й негоже згадувати про це, але це ж московіти. Немає більш капосної і отруйної душонки, ніж московітскька, бо пам'ятає вона все. І мстить навіть через сторіччя людям, які до їх уявних принижень не мають ніякого відношення.
Сталін, який вважав Івана Грозного одним зі своїх учителів, жорстоко помстився кримським татарам за приниження свого улюбленого вчителя. Я вважаю, що саме помста за Івана Грозного була однією з причин депортації та геноциду кримських татар.
Другою причиною була боязнь мати на півдні країни нелояльне населення, яке, як багато хто вважав в Москві, було здатне спільно з Туреччиною підняти заколот проти СРСР.
Але головна ідея була в тому, щоб назавжди звільнити Крим від татар, щоб навіть духу їх у Криму не було. А після депортації була дика кампанія з перейменування всього і вся. Перейменовувати вулиці, селища і навіть міста. Всі кримськотатарське просто стиралася з карти. Наче й не було їх у Криму ніколи.
Можливо дух нікчеми на ім'я Іван Грозний досі живе у Кремлі. І я думаю, що його незримий дух теж став несамовитий разом з натовпом московітів на шабаші з приводу взяття Криму. Не забули наследнічкі, помстилися за Івана.
Насамкінець висновок
Багато разів у своїй історії Московія стояла на краю прірви. І всякий раз її рятували. У відповідь, врятована московська змія, жорстоко мстилася своїм рятівникам та поверталася до свого грабіжницькому промислу.
Зараз наближається час, коли людям доброї волі представиться ще одна можливість покінчити з Московією. Цього разу не можна проявити слабкість та черговий раз врятувати її, бо потім ця слабкість обернеться насильством та ріками крові ні в чому неповинних людей.
Московітська гадюка, ця стара, вульгарна змія, має бути знищена, бо недобита змія вкусить знову.
Олексій ЗАВОДЮК
Ну справді, яка споконвічно російська земля може бути у Московії? Її землі - це Москва та навколишні топі і болота. Крим багато століть є землею кримських татар. Севастопіль - це скоріше місто російської ганьби, а зовсім не слави.
Чому ж московітів так тягне до Криму? Чому московіти так люто ненавидять кримських татар? Чому 90% московського люмпена просто біснується та верещить “Крим Наш”? Відповідь лежить на поверхні - помста.
Трохи передісторії
Київська Русь позбулася татаро-монгольського ярма в 1320 року, відразу після чого почала формуватися українська нація. Московія ж ніколи не була в монголо-татарському ярмі, тому що сама була частиною Орди. Міф про те, що Москва 300 років страждала від монголо-татарського ярма безсовісна брехня, втім, як і вся історія імперії московітів.
200 років після звільнення від ярма Київської Русі, Москва залишалася частиною Золотої Орди. Платила данину та як і раніше підносила у своїх храмах молитви Хану, як своєму государю, раболіпствувала перед татарами. Це вже потім московіти записали ці 200 років як ярмо.
Іван Грозний був васалом Кримського Хана. Підкорення Казані й Астрахані Московія здійснила за згодою Кримської Орди. Визнавши себе молодшими братами роду Гіреїв, Московські князі не просто визнали Кримських ханів своїми Царями, але одночасно одержали підтримку і заступництво Гіреїв, а також певні права та обов'язки за «збирання землі золотоординської» в нову єдину державу на чолі зі спадкоємцями роду Чингізидів - Гіреями.
У московських церквах за часів Івана Грозного молилися за Єдиного Царя - великого Кримського Хана. А вже після згадували свого Івана.
Дід Івана Грозного - Іван III, на знак своєї згоди на передачу титулу Царя Кримським Гіреям та свого васального положення перед Кримським Ханом, приніс на Біблії присягу на вірність нової династії Чингізидів. Клятву свою Московія свято шанувала та платила данину Кримському ханству до 1700 року.
Але співпраця була взаємовигідною. Москва в обмін на лояльність та солідну данину, отримувала серйозну військову підтримку від Кримського Хана. Саме завдяки цій підтримці московіти здобули кілька перемог в Лівонській війні. Але потім розклад почав змінюватися.
У 1570 році турецький Султан зажадав входження Московії до складу Османської Імперії. І не однієї Москви, а й завойованих нею Астрахані та Булгарії. Московіти, природно, всіляко цьому опиралися.
Закінчилося все походом татар на Москву, яка була спалена, а Іван Грозний ганебно вдарив чолом Хану Давлет-Гірею. Так рід Московських Рюриковичів до останнього свого коліна залишався васалом Орди.
Окремо варто згадати трьох персонажів: Олександра Невського, Дмитра Донського та Івана Грозного. Всі троє знатні бігуни по лісах від посланників Орди. Як тільки Орда висилала каральні загони для покарання Московії за витівки, ця трійця не зустрічала ворога лицем до лиця та не боронила Москву, а тікала до лісу.
Щоб згладити ці історичні конфузи, пізніше, Катерина Друга вигадала для всіх трьох легенди. Невському про битву на Чудському озері, Донському міф про Куліковську битву, якої ніколи не було. Івану Грозному пощастило менше, йому дісталося лише прізвисько, яке швидше можна вважати насмішкою над одним із самих боягузливих московських князів.
Час Івана суцільний морок і жах. За період правління Івана Грозного населення скоротилося в 2 рази. Але було щось, що виділяє його з низки інших московських намісників Орди. Саме він першим зважився назвати себе царем. Всі були князями, яких призначала Орда, а Іван спробував назватися царем. Назвався і дуже скоро гірко про це шкодував.
Його спроба назвати себе царем закінчилася візитом до Москви злих хлопців кримського хана, а другий раз Іван вирішив не ризикувати. У 1574 році, через 3 роки після візиту Хана Давлет-Гірея до Москви, Іван IV публічно склав з себе титул Царя - спадкоємця Візантійського. Акт цей благословила Московська Церква.
Після зречення Івана IV від Царського титулу, було споряджено велике, з багатьма дарами, посольство до Криму, щоб все пояснити й покаятися у виниклому непорозумінні. Мовляв, Іван IV ніколи і не думав заперечувати Вашу Царську першість.
Потрібно сказати ще раз, що всі часи знаходження Московії в підпорядкуванні Кримському ханстві, Москва отримувала серйозну військову підтримку, без якої швидше за все просто згинула б.
І Московія, плоть від плоті монгольський улус, звичайно не могла залишити події тих років без відповіді. Багато років знаходження в підпорядкуванні Кримського Ханства Москва чекала зручного випадку і дочекалася. Дочекалася, щоб помститися. І мстить Москва за приниження тих років з люттю маніяка, спадкоємцям Кримського Ханства.
Спадкоємцями є турки, кримські татари, а тепер в цю давню історію вплуталася ще й Україна.
Ось звідки ростуть ноги у міфів про споконвічно російський Крим або про місто-герой Севастопіль. Московіти не шкодуючи ані сил, ані коштів намагаються колонізувати Крим, щоб позбутися історичної травми, яка живе в їхніх отруєних невіглаством головах.
Інші народи, сказали б, що все це справи минулих днів та й негоже згадувати про це, але це ж московіти. Немає більш капосної і отруйної душонки, ніж московітскька, бо пам'ятає вона все. І мстить навіть через сторіччя людям, які до їх уявних принижень не мають ніякого відношення.
Сталін, який вважав Івана Грозного одним зі своїх учителів, жорстоко помстився кримським татарам за приниження свого улюбленого вчителя. Я вважаю, що саме помста за Івана Грозного була однією з причин депортації та геноциду кримських татар.
Другою причиною була боязнь мати на півдні країни нелояльне населення, яке, як багато хто вважав в Москві, було здатне спільно з Туреччиною підняти заколот проти СРСР.
Але головна ідея була в тому, щоб назавжди звільнити Крим від татар, щоб навіть духу їх у Криму не було. А після депортації була дика кампанія з перейменування всього і вся. Перейменовувати вулиці, селища і навіть міста. Всі кримськотатарське просто стиралася з карти. Наче й не було їх у Криму ніколи.
Можливо дух нікчеми на ім'я Іван Грозний досі живе у Кремлі. І я думаю, що його незримий дух теж став несамовитий разом з натовпом московітів на шабаші з приводу взяття Криму. Не забули наследнічкі, помстилися за Івана.
Насамкінець висновок
Багато разів у своїй історії Московія стояла на краю прірви. І всякий раз її рятували. У відповідь, врятована московська змія, жорстоко мстилася своїм рятівникам та поверталася до свого грабіжницькому промислу.
Зараз наближається час, коли людям доброї волі представиться ще одна можливість покінчити з Московією. Цього разу не можна проявити слабкість та черговий раз врятувати її, бо потім ця слабкість обернеться насильством та ріками крові ні в чому неповинних людей.
Московітська гадюка, ця стара, вульгарна змія, має бути знищена, бо недобита змія вкусить знову.
Олексій ЗАВОДЮК
Теґі:
