5 квітня – 130 років тому в с. Іржавець Ічнянського району на Чернігівщині народився Дмитро Миколайович Ревуцький (1881-1941).
Він був музикознавцем, фольклористом, музичним діячем, старшим братом відомого радянського композитора Лева (Левка) Ревуцького.
Брати Ревуцькі походили зі старовинної козацької шляхти. Про найдавнішого відомого їхнього предка — легендарного козака Петра Ревуху співається в народній пісні. За материнською лінією вони належали, знову ж таки, до козацького шляхетського роду Стороженків, а отже, були нащадками двох гетьманів водночас: Богдана Хмельницького — по дочці Марії Богданівні, одруженій із Іваном Стороженком, та Павла Полуботка (його правнука Феодосія була прабабою братів Ревуцьких).
Дмитро Ревуцький закінчив Прилуцьку гімназію та історико-філологічний факультет Київського університету. Спершу викладав у гімназії, його учнями були майбутні академіки М.Рильський, К. Паустовський, М. Алєксєєв. Згодом став професором Музично-Драматичного Інституту ім. М. Лисенка. У період існування Української Народної Республіки (1917-1920) активно долучився до розбудови національної музичної культури. У доробку вченого майже 60 наукових праць, у співавторстві здійснив переклад українською величезної кількості творів світової оперної та вокальної класики, зокрема 15 тисяч вокальних творів з усього світу. Написав низку видатних наукових статей про Кобзаря та ґрунтовну працю «Шевченко і народна пісня». Він є автором праці «Українські думи та пісні історичні», уклав збірку «Українських народних пісень», підручник мистецького читання «Живе слово». Здійснив ґрунтовне дослідження життя і творчості композитора М.В. Лисенка.
У 1932 році більшовицьким режимом був звинувачений в «буржуазному націоналізмі», «петлюрівщині», наслідком чого було відсторонення від будь-якої діяльності.
Про Дмитра Ревуцького згадали тільки в часи незалежності України на відміну від його молодшого брата Левка Ревуцького (1889-1977). Левко Миколайович був врешті-решт «обласканий» радянською владою: до 100-річчя від дня народження відкрито музей в селі Іржавець (до речі, майже забутий для широкого загалу), названо його іменем музичне училище та одну з вулиць в Чернігові.
Уже перше порівняння головних параметрів діяльності цих двох видатних діячів української культури першої половини ХХ століття дозволяє говорити про унікальне явище світового рівня — феномен братів Ревуцьких (у документах НКВС постійно званих «українськими буржуазними націоналістами»), що багато в чому у XX столітті визначило розвиток українського мистецтва, зокрема музичного.
Чому ж досі широкому загалу мало відомо про братів Ревуцьких, а пам’ять тільки одного з них, відзначеного радянською владою, увіковічено на малій батьківщині?
Може тому, що він у грудні 1941 року під час німецької окупації був жорстоко вбитий в Києві разом з дружиною у своєму помешканні – за відмову (був тяжко хворий) евакуюватися у радянський тил?
Більш ніж через півстоліття в архівах НКВС було знайдено звіт про знищення Дмитра Ревуцького, як «зрадника Батьківщини».
Молоток, яким немічній людині агентом НКВС було завдано 34 удари, зірвався з держака і, пробивши внутрішнє віконне скло, «спочивав між рамами». На підлозі квартири убивці залишили «автограф» — червоноармійську будьонівку, а на одному з нотних аркушів — записів Миколи Лисенка від Івана Франка — відбиток червоноармійського чобота.
Тільки більш ніж через півстоліття дослідник, кандидат мистецтвознавства Валентина Кузик знайшла в тогочасних протоколах НКВС «звіт»: «У листопаді 1941 р. був знищений зрадник Батьківщини професор Ревуцький, який перейшов на службу до німців, виступав у фашистській пресі з наклепами на Радянський Союз». Так було кваліфіковано в НКВС дві статті Дмитра Ревуцького в київській газеті «Українське слово» — «Український фольклор» та «Український фольклор і Лисенко». Вочевидь «кілер» завчасу відзвітував до чергової річниці Жовтня, а саме «замовлення» виконав пізніше.
Якщо не цим фактом смерті українського музикознавця, то чим тоді пояснити, що чернігівська влада, яка так опікується створенням привабливого для туристів іміджу області, «прогледила» 130-літній ювілей одного з славетних братів Ревуцьких?

Сергій Соломаха
На фото надгробок на могилі подружжя Ревуцьких на Байковому цвинтарі в Києві, вбитих агентом НКВД в кінці грудня 1941 року
Джерело: прес-служба Чернігівської обласної організації УНП.