Дії Януковича приведуть його до втрати влади, вигнання та забуття
Про зміст слухань у комітеті із закордонних справ Сенату добре відомо, тому нагадаємо лише про найцікавіше. Родзинка тут, безперечно, – пряма погроза США ввести санкції проти українських посадовців на випадок, якщо влада застосує силу проти Євромайдану. І, хоча резолюція зібрання не прийнята, для завершення процедури залишається крок – покласти пакет документів на стіл Президенту Сполучених Штатів, щоб той їх завізував.
Це означає, що уряд США уже визначив заходи проти потенційних «ворогів демократії» з України, а також перелік таких осіб. До речі, під час обговорення ситуації в Україні присутні показали чудову обізнаність про події в нашій країні, що свідчить про надійність їхніх джерел. Не забуваймо, що список «штрафників» американцям надала Рада Народного об’єднання «Майдан» – люди, які знають, що відбувається.
У Білому домі знають усе
Усе справді дуже серйозно, бо реакція Вашингтона дещо відрізняється від такої в подібних ситуаціях. Недаремно слухання зібралися напередодні очікуваної атаки на Євромайдан, та й взагалі вони б не відбулися в цей день, якби дійові особи в США не були підготовлені – інформаційно, організаційно та психологічно. Що теж нетипово, обговорення широко висвітлювалося в ЗМІ по всьому світу. І, нарешті, слухання продемонстрували згадану інформованість, а також конкретність заяв та оцінок, що теж багато про що свідчить.
Події в Україні сягнули критичної межі і, схоже, в США це зрозуміли. Звісно, там ніхто навіть не чхнув би на захист менш значущої держави (за винятком тих, де американців цікавить виключно нафта). Проте питання зараз стоїть, чи втримається Євромайдан – єдина перепона на шляху путінізації України. Все може обвалитися швидко – протягом кількох днів країна опиниться в прірві авторитаризму, помноженому на колоніальну залежність від Росії. Недаремно на слуханнях доповідачі кілька разів підкреслювали, що в разі підкорення України Росія стане імперією.
Джунглі путінських мрій
Якщо пригадуєте, «ПіК» писав про таємну мрію Путіна. Звісно, про неї він навряд чи кому зізнається, але справи красномовніші за слова. Все, що робить зараз Кремль, це спроба зробити Росію знову супердержавою, якою був СРСР. Росія бореться за виживання в умовах протистояння США, Китаю та ЄС. Головна умова перемоги чи бодай досягнення справжньої поваги – стати більшим і сильнішим за інших, або хоча б зрівнятися з ними. Такі вже закони панують у джунглях сучасної глобальної політики.
Проблема Путіна полягає в тому, що Росія не може стати достатньо великою без України. Статистики про потенціал СРСР та обох країн достатньо, тож не варто її наводити. Скажемо лише, що на випадок об’єднання Росії та України в сукупності їхні можливості наблизяться до таких колишнього Союзу. Якщо врахувати сучасні реалії та синергічний ефект, то сьогодні нова імперія могла б навіть перевищити потенціал імперії старої.
Без перебільшення, в США добре це розуміють і бояться посилення Росії, яке станеться у випадку «анексії» України. Будь-хто при своєму розумі боявся, стоячи проти такого агресивного ворога при повному ядерному арсеналі.
Великі неприємності
На жаль, в української влади, схоже, відсутнє розуміння глобальних процесів. Та якби воно й було, це навряд чи змусило Януковича перейматися проблемами, які спричинить необачне зближення з Путіним. Передбачення теж не притаманне Януковичу, інакше він би побачив негативні наслідки альянсу з хазяїном Кремля в першу чергу для себе та свого оточення. І санкції США – лише верхівка купи неприємностей.
Самі по собі санкції – всього-на-всього спосіб тиску. Проте вони дуже дієві, тим більше, що Сполучені Штати можуть без проблем «підписати» за це Європу. Замороження активів означає параліч легального бізнесу людей Януковича. Йдеться не лише про підприємців – відомо, що немаленькі бізнеси є в українських чиновників та їхніх родичів. До останнього часу Європа цікавила їх не з погляду уникнення податків, а швидше, безпеки – неможливо уявити, що хтось віджимає там чиюсь справу. Крім того, країни ЄС – чудове місце сховку для капіталу, у вигляді нерухомості чи рахунків – неважливо. В Росії так надійно гроші не сховаєш – рано чи пізно відберуть.
Однак усе може зайти надто далеко – до експропріації експропріаторів. І Європа, а США тим паче, цілком на таке здатні. Згадаймо кризу на Кіпрі 2012–2013 років. Навесні минулого року Єврогрупа прийняла рішення ввести податок 20 % на депозити, які перевищували 100 000 євро. В першу чергу схудли гаманці в російських олігархів і чиновників, які тримали на Кіпрі близько $26 млрд. Утратили й наші «люди», шкода, точні суми невідомі. Зціпивши зуби, віддали нажите непосильною працею…
Є думка, що ЄС не піде на санкції з побоювань утратити «інвесторів». Мовляв, Європа живе за рахунок українських багатіїв, які мають там не лише бізнеси, а й житло та відпочинок – часто по чотири-п’ять відпусток на рік, а іноді на вікенди. І їхні діти теж, як правило, вчаться там. До речі, санкції США також торкатимуться родичів тих, кого вони стосуються напряму. Заборона в’їзду вдарить по дітках теж… Так ось, Європа таки застосує санкції, якщо побачить більшу загрозу – появу супердержави у себе під носом. Напруга відразу посилиться. Зокрема, встановлення контролю над Україною дасть Путіну можливість ефективно тиснути на Європу, використовуючи газовий вентиль.
На слуханнях у Вашингтоні був іще один дуже цікавий момент. Виступаючи перед комітетом Сенату, Збігнєв Бжезинський сказав, що в оточенні Януковича є олігархи, які зацікавлені в діалозі з опозицією, бо не хочуть поглинання Росією. Уточнимо, українські підприємці не хочуть втратити свої бізнеси. В Україні вже стала звичною практика віджиму активів на користь невеличкої групи людей – «сімейних», їхніх друзів і «просто» посадовців. Януковичу варто задуматися, які «дивіденди» отримає він від цього вже в недалекому майбутньому. Президент налаштував проти себе впливову верству, яка володіє потужним фінансовим ресурсом і може очолити рух, проти якого нинішній Євромайдан здасться дитячим лепетом – важко знайти когось рішучішого та радикальнішого, ніж людину, яка процвітала і раптом утратила все.
Утрата влади і забуття
І, наостанок, кілька слів про особисту трагедію президента. «ПіК» упевнений, що суттю переговорів Януковича з Путіним у Сочі та потім у Москві був не кредит, не ціна на газ, не припинення торговельної війни. Ймовірно, за економічну анексію України хазяїн Кремля пообіцяв колезі захист на тлі тиску з боку Заходу, Євромайдану, а також підтримку на виборах. Ідеться, звичайно, не лише про фінансову підтримку, а й про дипломатичну і навіть, можливо, силову. Лише цим пояснюється крижане мовчання Януковича і впевненість його оточення.
Проте сам Віктор Федорович не цікавить Путіна – йому потрібна Україна. «ПіК» уже показав, що термін використання Януковича Кремлем – кілька років. Проблема Януковича і його «криші» полягає в тому, що вони не мають наступника. Звісно, Путін намагатиметься вирішити проблему 2020 року ще до виборів. Проте чи вдасться це йому – питання. Можливо, у Кремлі розраховують на інфантильність, притаманну радянським людям. Однак в Україні вже з’явилося покоління, здатне чинити опір, і з кожним роком плани приєднання України до Росії буде все важче виконати.
Найкраще захищає лише рідна земля. Цікаво, чи розуміє це Янукович? Його головний ризик насправді – втрата влади. І йому треба думати не лише про себе. Рано чи пізно його чекатиме дорога втікача, і вона поведе лише в Москву. Однак Путін теж не завжди царюватиме, і ще невідомо, чи виконуватиме новий Президент РФ зобов’язання перед екс-диктатором. А якщо і виконуватиме, Януковича чекатиме забуття, а його оточення – втрата впливу, перспектив і капіталів… Усе це станеться напевне, якщо президент не зійде зі стежини авторитаризму.
Юрій Зущик
за інф.: www.pic.com.ua
Це означає, що уряд США уже визначив заходи проти потенційних «ворогів демократії» з України, а також перелік таких осіб. До речі, під час обговорення ситуації в Україні присутні показали чудову обізнаність про події в нашій країні, що свідчить про надійність їхніх джерел. Не забуваймо, що список «штрафників» американцям надала Рада Народного об’єднання «Майдан» – люди, які знають, що відбувається.
У Білому домі знають усе
Усе справді дуже серйозно, бо реакція Вашингтона дещо відрізняється від такої в подібних ситуаціях. Недаремно слухання зібралися напередодні очікуваної атаки на Євромайдан, та й взагалі вони б не відбулися в цей день, якби дійові особи в США не були підготовлені – інформаційно, організаційно та психологічно. Що теж нетипово, обговорення широко висвітлювалося в ЗМІ по всьому світу. І, нарешті, слухання продемонстрували згадану інформованість, а також конкретність заяв та оцінок, що теж багато про що свідчить.
Події в Україні сягнули критичної межі і, схоже, в США це зрозуміли. Звісно, там ніхто навіть не чхнув би на захист менш значущої держави (за винятком тих, де американців цікавить виключно нафта). Проте питання зараз стоїть, чи втримається Євромайдан – єдина перепона на шляху путінізації України. Все може обвалитися швидко – протягом кількох днів країна опиниться в прірві авторитаризму, помноженому на колоніальну залежність від Росії. Недаремно на слуханнях доповідачі кілька разів підкреслювали, що в разі підкорення України Росія стане імперією.
Джунглі путінських мрій
Якщо пригадуєте, «ПіК» писав про таємну мрію Путіна. Звісно, про неї він навряд чи кому зізнається, але справи красномовніші за слова. Все, що робить зараз Кремль, це спроба зробити Росію знову супердержавою, якою був СРСР. Росія бореться за виживання в умовах протистояння США, Китаю та ЄС. Головна умова перемоги чи бодай досягнення справжньої поваги – стати більшим і сильнішим за інших, або хоча б зрівнятися з ними. Такі вже закони панують у джунглях сучасної глобальної політики.
Проблема Путіна полягає в тому, що Росія не може стати достатньо великою без України. Статистики про потенціал СРСР та обох країн достатньо, тож не варто її наводити. Скажемо лише, що на випадок об’єднання Росії та України в сукупності їхні можливості наблизяться до таких колишнього Союзу. Якщо врахувати сучасні реалії та синергічний ефект, то сьогодні нова імперія могла б навіть перевищити потенціал імперії старої.
Без перебільшення, в США добре це розуміють і бояться посилення Росії, яке станеться у випадку «анексії» України. Будь-хто при своєму розумі боявся, стоячи проти такого агресивного ворога при повному ядерному арсеналі.
Великі неприємності
На жаль, в української влади, схоже, відсутнє розуміння глобальних процесів. Та якби воно й було, це навряд чи змусило Януковича перейматися проблемами, які спричинить необачне зближення з Путіним. Передбачення теж не притаманне Януковичу, інакше він би побачив негативні наслідки альянсу з хазяїном Кремля в першу чергу для себе та свого оточення. І санкції США – лише верхівка купи неприємностей.
Самі по собі санкції – всього-на-всього спосіб тиску. Проте вони дуже дієві, тим більше, що Сполучені Штати можуть без проблем «підписати» за це Європу. Замороження активів означає параліч легального бізнесу людей Януковича. Йдеться не лише про підприємців – відомо, що немаленькі бізнеси є в українських чиновників та їхніх родичів. До останнього часу Європа цікавила їх не з погляду уникнення податків, а швидше, безпеки – неможливо уявити, що хтось віджимає там чиюсь справу. Крім того, країни ЄС – чудове місце сховку для капіталу, у вигляді нерухомості чи рахунків – неважливо. В Росії так надійно гроші не сховаєш – рано чи пізно відберуть.
Однак усе може зайти надто далеко – до експропріації експропріаторів. І Європа, а США тим паче, цілком на таке здатні. Згадаймо кризу на Кіпрі 2012–2013 років. Навесні минулого року Єврогрупа прийняла рішення ввести податок 20 % на депозити, які перевищували 100 000 євро. В першу чергу схудли гаманці в російських олігархів і чиновників, які тримали на Кіпрі близько $26 млрд. Утратили й наші «люди», шкода, точні суми невідомі. Зціпивши зуби, віддали нажите непосильною працею…
Є думка, що ЄС не піде на санкції з побоювань утратити «інвесторів». Мовляв, Європа живе за рахунок українських багатіїв, які мають там не лише бізнеси, а й житло та відпочинок – часто по чотири-п’ять відпусток на рік, а іноді на вікенди. І їхні діти теж, як правило, вчаться там. До речі, санкції США також торкатимуться родичів тих, кого вони стосуються напряму. Заборона в’їзду вдарить по дітках теж… Так ось, Європа таки застосує санкції, якщо побачить більшу загрозу – появу супердержави у себе під носом. Напруга відразу посилиться. Зокрема, встановлення контролю над Україною дасть Путіну можливість ефективно тиснути на Європу, використовуючи газовий вентиль.
На слуханнях у Вашингтоні був іще один дуже цікавий момент. Виступаючи перед комітетом Сенату, Збігнєв Бжезинський сказав, що в оточенні Януковича є олігархи, які зацікавлені в діалозі з опозицією, бо не хочуть поглинання Росією. Уточнимо, українські підприємці не хочуть втратити свої бізнеси. В Україні вже стала звичною практика віджиму активів на користь невеличкої групи людей – «сімейних», їхніх друзів і «просто» посадовців. Януковичу варто задуматися, які «дивіденди» отримає він від цього вже в недалекому майбутньому. Президент налаштував проти себе впливову верству, яка володіє потужним фінансовим ресурсом і може очолити рух, проти якого нинішній Євромайдан здасться дитячим лепетом – важко знайти когось рішучішого та радикальнішого, ніж людину, яка процвітала і раптом утратила все.
Утрата влади і забуття
І, наостанок, кілька слів про особисту трагедію президента. «ПіК» упевнений, що суттю переговорів Януковича з Путіним у Сочі та потім у Москві був не кредит, не ціна на газ, не припинення торговельної війни. Ймовірно, за економічну анексію України хазяїн Кремля пообіцяв колезі захист на тлі тиску з боку Заходу, Євромайдану, а також підтримку на виборах. Ідеться, звичайно, не лише про фінансову підтримку, а й про дипломатичну і навіть, можливо, силову. Лише цим пояснюється крижане мовчання Януковича і впевненість його оточення.
Проте сам Віктор Федорович не цікавить Путіна – йому потрібна Україна. «ПіК» уже показав, що термін використання Януковича Кремлем – кілька років. Проблема Януковича і його «криші» полягає в тому, що вони не мають наступника. Звісно, Путін намагатиметься вирішити проблему 2020 року ще до виборів. Проте чи вдасться це йому – питання. Можливо, у Кремлі розраховують на інфантильність, притаманну радянським людям. Однак в Україні вже з’явилося покоління, здатне чинити опір, і з кожним роком плани приєднання України до Росії буде все важче виконати.
Найкраще захищає лише рідна земля. Цікаво, чи розуміє це Янукович? Його головний ризик насправді – втрата влади. І йому треба думати не лише про себе. Рано чи пізно його чекатиме дорога втікача, і вона поведе лише в Москву. Однак Путін теж не завжди царюватиме, і ще невідомо, чи виконуватиме новий Президент РФ зобов’язання перед екс-диктатором. А якщо і виконуватиме, Януковича чекатиме забуття, а його оточення – втрата впливу, перспектив і капіталів… Усе це станеться напевне, якщо президент не зійде зі стежини авторитаризму.
Юрій Зущик
за інф.: www.pic.com.ua
Теґі:
