Одним із злочинів комуністичного режиму було знищення в’язнів радянських тюрем під час відступу Червоної армії у 1941 р. в Україні. Дослідники з’ясували, що у перші тижні війни в тюрмах Західної України було страчено близько 22 тис. осіб.

Проте, т.зв. «розвантаження» радянських в’язниць, вбивство і загибель в’язнів під час евакуації у 1941 р. відбувалася на всій території України, в тому числі й на Чернігівщині.

Деяку інформацію на цю тему можна знайти в оприлюднених у 1994 р. документах українським істориком Іваном Біласом.

У записці по дроту заступнику наркома внутрішніх справ СРСР Василю Чернишову від заступника народного комісара внутрішніх справ УРСР, капітана державної безпеки Миколи Ратушного за 29 червня 1941 р. вказано, що з Чернігівської області терміново необхідна евакуація 1369 в’язнів. Вже в записці по дроту Чернишову від народного комісара внутрішніх справ УРСР, старшого майора державної безпеки Василя Сергієнка за 1 червня 1941 р. повідомлено про першочерговість вивозу з тюрм Чернігівської області 1500 в’язнів, для чого треба 52 вагони. Отже, кількість в’язнів у тюрмах області збільшилася на 131 особу.

Начальник тюрми №4 м. Городня Чернігівської області, молодший лейтенант державної безпеки Москаленко доповів начальнику тюремного управління НКВС УРСР політруку Демяхіну, що 14 липня 1941 р. в’язні були відправлені у м. Златоуст (Челябінської області Росії), а останні 15 в’язнів 11 серпня відправлені у Чернігівську тюрму. У документі є цікава інформація, що з 61 особи особового складу цієї тюрми 10 осіб записалися у партизани.

У Зведенні про хід евакуації в’язнів із тюрем УРСР станом на 19 серпня 1941 р. дається два показника їхньої кількості: кількість евакуйованих і їх наявність. По в’язниці №1 у Чернігові – 763 осіб за першим показником і 700 осіб за другим, по в’язниці №2 у Прилуках Чернігівської області – відповідно 255 і 250 осіб, по в’язниці №3 у Новгород-Сіверську Чернігівської області – 256 осіб, тобто уціліли усі, по в’язниці №4 у Городні Чернігівської області – 176 і 190, тобто ще добрали додаткових. Місце відправлення Кустанай (сучасний обласний центр у Казахстані) і Златоуст. Звертає увагу, що у прикінцевому пункті документу «Наявність в’язнів, що залишилися» вказано, що станом на 10 серпня 1941 р. ще не вивезли з Чернігівської області 666 в’язнів.

Із Доповідної записки на ім’я заступника начальника тюремного управління НКВС УРСР політрука Демехіна за підписом старшого інструктора політичного відділу тюремного управління НКВС УРСР В.Н. Поперлі від 19 вересня 1941 р. відомо, що станом на 26 серпня 1941 р. у тюрмі в Прилуках щодо 49 в’язнів, засуджених до розстрілу, повинні були виконати вирок на місці.

Автор документу повідомив, що 24 серпня 1941 р. відправили із тюрем Чернігова (загальна і внутрішня) 684 в’язнів, з них 260 осіб, засуджених до страти. У селі Терки (мабуть Тертки) Сумської області Ревтрибунал відправив 97 засуджених до смерті в райвоєнкомати, а в Сумах розстріляно 108 засуджених до смерті, решту залишили у тюрмі у Сумах.

Таким чином, наявні відомості вказують, що на території Чернігівської області під час евакуації владою проводилося т.зв. «розвантаження» радянських тюрем, вбивство в’язнів. У подальших дослідженнях важливо з’ясувати всі обставини «чисток» під час евакуації у 1941 р. та кількість жертв в’язнів із чернігівських тюрем.

Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті