Донецька і Луганська області - це історичні землі донських козаків, а не України?
Сучасна російська історія створює міф про те, що Донецька і Луганська області - це історичні землі донських козаків, а не України.
Тільки невелика частина цих областей колись відносилися до Дону. Етнічно це переважно українські землі, в XVIII ст. належать Запоріжжю.
Сучасні Донецька і Луганська області розташовуються переважно на східних околицях колишніх Катеринославської та Харківської губерній. Ці губернії були у складі України, згідно ІІІ Універсалу Центральної Ради. Більшовики також вважали їх частиною радянської України.
У 1920 р до складу УРСР передали деякі землі колишньої Області Війська Донського, але в 1925 р більшість з них повернули назад Росії.
Загалом Донецька і Луганська області складаються з 36 районів. З них тільки 10 повністю або частково розташовуються на донських землях, переданих в 1920 р. П'ять районів з вісімнадцяти - у Донецькій області, і таке ж співвідношення в Луганській.
Які саме території Дона залишилися у складі Донецької та Луганської областей? В основному це Таганрозький округ і, меншою мірою, Донецький і Черкаський округу Області Війська Донського.
Згідно з переписом населення 1897 р, 61,7% населення Таганрозького округу Дона були українцями. Перепис населення 1926 р і наступні демонструють стабільне переважання українського населення над російським на Донбасі.
Говорити про споконвічність знаходження в складі Дона територій, переданих України в 1920 р, не доводиться. До пори часу, Північне Приазов'я було контактною зоною запорізьких і донських козаків і чітких меж тут не існувало. Запорізькі козаки вели активну господарську діяльність (соляні і рибні промисли) в гирлі Дону і вважали цю територію своєю.
У 1730-х рр. запорожці розділили свої володіння на адміністративні округи - паланки. На землях від Північного Дінця до Дону розкинулася Кальміуська паланка. Її межі висувалися на схід нинішнього українського кордону на ділянці Донецької області (і частково охоплювали українські придбання в 1920 р).
Володіння Війська Запорозького Низового в 1730-х рр.
Принцип розмежування володінь був предметом тривалих суперечок між запорізькими та донськими козаками. У 1746 р імператриця Єлизавета Петрівна своїм указом змінила межі Війська Запорозького, віддавши донцям його землі між Доном і Кальміусом. Чіткі межі Землі Війська Донського були встановлені Катериною ІІ в 1792 р. До того часу Запорізька Січ була вже зруйнована, а її володіння передані Новоросійської губернії.
На початку 18 століття землі донських козаків ще не примикали до Азовського моря
До речі, за Катеринославською губернією значилися Ростовський повіт і Таганрогське градоначальство. Лише в 1887 р їх передали до складу Області Війська Донського. Зараз це території Ростовської області РФ.
за матеріалами Лікбез
Тільки невелика частина цих областей колись відносилися до Дону. Етнічно це переважно українські землі, в XVIII ст. належать Запоріжжю.
Сучасні Донецька і Луганська області розташовуються переважно на східних околицях колишніх Катеринославської та Харківської губерній. Ці губернії були у складі України, згідно ІІІ Універсалу Центральної Ради. Більшовики також вважали їх частиною радянської України.
У 1920 р до складу УРСР передали деякі землі колишньої Області Війська Донського, але в 1925 р більшість з них повернули назад Росії.
Загалом Донецька і Луганська області складаються з 36 районів. З них тільки 10 повністю або частково розташовуються на донських землях, переданих в 1920 р. П'ять районів з вісімнадцяти - у Донецькій області, і таке ж співвідношення в Луганській.
Які саме території Дона залишилися у складі Донецької та Луганської областей? В основному це Таганрозький округ і, меншою мірою, Донецький і Черкаський округу Області Війська Донського.
Згідно з переписом населення 1897 р, 61,7% населення Таганрозького округу Дона були українцями. Перепис населення 1926 р і наступні демонструють стабільне переважання українського населення над російським на Донбасі.
Говорити про споконвічність знаходження в складі Дона територій, переданих України в 1920 р, не доводиться. До пори часу, Північне Приазов'я було контактною зоною запорізьких і донських козаків і чітких меж тут не існувало. Запорізькі козаки вели активну господарську діяльність (соляні і рибні промисли) в гирлі Дону і вважали цю територію своєю.
У 1730-х рр. запорожці розділили свої володіння на адміністративні округи - паланки. На землях від Північного Дінця до Дону розкинулася Кальміуська паланка. Її межі висувалися на схід нинішнього українського кордону на ділянці Донецької області (і частково охоплювали українські придбання в 1920 р).
Володіння Війська Запорозького Низового в 1730-х рр.
Принцип розмежування володінь був предметом тривалих суперечок між запорізькими та донськими козаками. У 1746 р імператриця Єлизавета Петрівна своїм указом змінила межі Війська Запорозького, віддавши донцям його землі між Доном і Кальміусом. Чіткі межі Землі Війська Донського були встановлені Катериною ІІ в 1792 р. До того часу Запорізька Січ була вже зруйнована, а її володіння передані Новоросійської губернії.
На початку 18 століття землі донських козаків ще не примикали до Азовського моря
До речі, за Катеринославською губернією значилися Ростовський повіт і Таганрогське градоначальство. Лише в 1887 р їх передали до складу Області Війська Донського. Зараз це території Ростовської області РФ.
за матеріалами Лікбез
|
Теґі:
