І 1918 року вирішувалася доля України — бути їй чи ні, й зараз вирішується, якою буде наша держава — як вона розвиватиметься. Ті уроки, які Україна тоді отримала, причому заплативши за них кров’ю, треба не просто засвоювати, а враховувати в сучасній політиці.

Перший урок полягає в тому, що українцям треба берегти свою державу. Ті студенти (116 осіб) і ті курсанти (450 осіб) разом із 20-ма старшинами і командиром бою Омельченком не були фанатами саме Центральної Ради і політики певної партії. Тому що Центральна Рада тільки вчилася державотворенню, багато чого не розуміла, наприклад, що потрібна армія. Але крутянці знали, що це Україна, наша держава, і треба її захищати. Тобто вони виступали за Україну. Отже, урок перший: і тим, хто служить Україні, й українським політикам передусім треба думати про Україну, а не про своє місце в ній. Крутянці показали зразки і героїзму, і політичної мудрості. Вони зробили свої імена безсмертними саме своїми справами. Вони захищали свою Батьківщину.

Друге. Сам бій під Крутами. Там були, як я вже зазначив, 450 курсантів і 116 студентів-гімназистів, і не було більше українського війська, яке можна було поставити проти чотирьох- або шеститисячного війська Муравйова. Це при тому, що і в Ніжині, і в Києві, й у інших містах було достатньо полків, де були дорослі фронтовики, повністю озброєні. Але вони мітингували. І коли справа доходила до дії, що треба боротися за Україну, вони оголошували нейтралітет, говорили про мир, про землю, пиячили і таке інше. Тобто якби ті люди тоді піднялися, не було б трагедії. Це говорить про те, що політичній еліті України треба забути, де «червоні», «білі», «сині» й «жовті», а треба пам’ятати про те, що всі вони українці й доля України в їхніх руках.

Потрібно, щоб Україна була на першому місці. Як у хлопців у бою під Крутами.

Сергій БУТКО, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті
газета "День" від 29 січня 2014 року №15

Унікальна пропозиція: БІЙ ПІД КРУТАМИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПАМ’ЯТІ (книга 2013 року, ексклюзивне видання)