Неприємний факт: Україна – лише 38-ма в Європі за обсягами лісів.
Ліси займають майже 16% території України. Це – низький рівень, який треба підвищувати. При цьому половина лісів України – штучно створені, а відповідно – потребують посиленого догляду.
Окрім екологічних функцій, ліси виконують соціальну місію. Один гектар лісів в Україні створює близько 10 робочих місць, забезпечує додатково 3-4 центнери зернових з 1 га посівів. Лісове господарство забезпечує робочими місцями та сировиною біля 1 млн жителів країни.
Ці цифри приховують складні проблеми, що загострюються з року в рік.
Я чимало спілкуюся з екологами, лісівниками, спеціалістами з деревообробки. Усі застерігають щодо поглиблення занепаду галузі. Причини – корупція, незаконні рубки, технологічна відсталість.
В Україні, яка прагне жити по-європейськи, лісове господарство залишається на пострадянських засадах.
Насамперед, галузі дошкуляють корупція та беззаконня. В кращому випадку держава контролює діяльність лише третини лісгоспів.
Ці підприємства були і залишаються корупційними вотчинами губернаторів, депутатів, керівників місцевих правоохоронних структур.
Відтак їхніми керівниками призначали не лісівників, а "лісорубів". З відповідними завданнями.
У галузі фактично збережено радянську систему управління. Єдиний реальний засіб впливу Держлісагентства на керівника – укладання з ним контракту. А вже після призначення він стає елементом корупційного механізму, спрямованого на збагачення окремих осіб, завдання шкоди довкіллю, а державі – збитків.
Галузь отримає перспективний імпульс за умови оптимізації лісогосподарських підприємств.
Коаліційна угода парламентських фракцій передбачає об’єднання їх у єдину державну лісогосподарську структуру.
Дієвість такого рішення підтверджує досвід Польщі, Латвії, інших країн ЄС.
Мова йде про створення лісової адміністрації і незалежної від неї у господарській діяльності державної лісової корпорації. Ключові акценти такої інституційної реформи галузі – відокремлення функцій законотворення й державного контролю від ведення лісового господарства й торгівлі деревиною.
Вважаю за доцільне з огляду на європейський досвід підпорядкувати лісгоспи чотирьом кластерам, створеним за природно-географічною ознакою. Серед них – Полісся, Карпати, Лісостеп та Степ. Економічна інтеграція дозволить впровадити централізовані закупівлі палива, запчастин, техніки, а також – продаж деревини.
Створення єдиної господарської структури дасть можливість залучати у галузь кредити та інвестиції. Галузі необхідно мінімум 300 млн грн щороку на закупівлю техніки, оновлення технічної бази і загалом на підвищення продуктивності праці
Не менш важливим напрямком реформування лісового сектору є діяльність в рамках реалізації Угоди про асоціацію з ЄС.
Саме тому варто підтримати законодавчу заборону на приватизацію державних лісів та запровадження європейської моделі розпорядження лісами.
Чинна модель лісового господарства не дозволяє ефективно використовувати ресурсний потенціал лісів і лісових земель. У багатьох аспектах вона не відповідає законодавчій базі й практиці ведення лісового господарства в країнах ЄС.
Ключове завдання реформи – комплексний перегляд законів та підзаконних актів, що регулюють лісові відносини, приведення їх у відповідність до законодавчої бази ЄС.
Така адаптація матиме і економічний ефект.
Нині імпортери свідомо знижують ціну української деревини через формальну невідповідність стандартам Євросоюзу.
Відповідно, гармонізація національних галузевих стандартів із європейськими підвищить експортні ціни на українську деревину до 15%.

Автор: Олексій Павленко, міністр аграрної політики та продовольства України
Джерело: Український лісовод