П'ята колона, викривлена на Москву грошима чи звичкою, підняла ґвалт в соціальних мережах про "зливання Донбасу" і "за що гинули наші хлопці?".
Проте, політика поведінки з великим і агресивно шизофренічним сусідом - Московією потребує тонкої гри. Та й, головне, треба зупинити гибель наших хлопців далі. Тому давайте спокійно розбиратися з прийнятими Верховною радою законами і не вестися на крикливі заяви політиків,я ким треба гнати хвилю перед виборами.
Правильна назва одного із ухвалених законів - "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей».
Ані в назві, ані в змісті закону нема фрази про "особливий статусу" цих районів, а тим більше Донбасу взагалі.
Закон стосуються не всього Донбасу, а лише тих районів, які на даний момент контролюються бойовиками. Закон носить тимчасовий характер, діятиме лише три роки.
Закон не визнає так звані ДНР та ЛНР, він не містить жодних тез про федералізацію, виходить з того, що Україна є єдиною, унітарною державою. Закон передбачає поступове повернення цих територій під контроль української влади та повне відновлення там українського суверенітету.
Україна не зробила жодних поступок в питаннях своєї територіальної цілісності та державного устрою.
Зазначені в законі райони не матимуть жодного права вето на ключові внутрішньо- та зовнішньополітичні рішення Києва.
Закон відповідає концепції децентралізації влади, оприлюдненій Президентом в мирному плані від 7 червня та тим зобов'язанням, які він давав під час президентської виборчої кампанії.
Таку ж обіцянку Президент давав щодо амністії. Під неї не підпадають ті, хто скоїв злочин за статтями Кримінального Кодексу щодо навмисного вбивства, тероризму, зґвалтування, мародерства, знущання над загиблими…
Амністія торкнеться лише тих, хто випустить усіх заручників, здасть зброю та військову техніку, звільнить приміщення органів державної влади та місцевого самоврядування, державних та приватних підприємств та установ. І, думаєте, російські терористи на це підуть?
Ах, російська мова прописана в законах - а що, досі на Донбасі була українська? Ах, будемо годувати окуповану територію? А що, утримання пенсіонерів, інвалідів, багатодітних матерів Донбасу досі було не на плечах українського бюджету?
Ухвалення законів – удар по планах Путіна. Він розраховував на провал голосування, для того, щоб використати це для повномасштабного вторгнення в Україну в той час, коли українська армія ще не достатньо зміцніла для того, щоб протистояти найбільшим Збройним Силам в Європі. Адже давайте визнаємо: так, за півроку ми створили армію з нічого, але воювати з повноцінними російськими військами, які таки вторглися в Україну, ми не в спромозі. нема важкого озброєння, не так густо авіації...
Порошенко зміг переконати депутатів в перевагах свого мирного плану. Так само влада змогла забезпечити синхронну ратифікацію угоди з ЄС та отримати від Євросоюзу пільговий для себе режим запровадження зони вільної торгівлі.
Українська дипломатія використала колосальний тиск, але не дозволила змінити в угоді про асоціацію з ЄС жодного слова і не погодилася на вимогу Росії письмово зафіксувати вимогу по відстрочку виконання угоди. Імплементація починається негайно.
Президент вживає заходів із зміцнення обороноздатності, перегрупування сил, ротації живої сили та озброєння армії. Але головне в його стратегії – досягнення миру, виконання мирного плану, і миру прагне більшість українців.
Президент чинить правильно і він забезпечить мир з повним дотриманням національних інтересів. У час війни треба все ж таки вірити Президенту, бо отаманщину ми знаємо з української історії.
Політики, які свого часу підхіхікували Путіну, тепер радяться в лати бійців з Росією, вимагаючи подальшої війни. Так військкомати записують добровольців - вперед, на фронт, всі ті, хто хоче війни!

За матеріалами: Сіверщина