Усе вказує на те, що Головнокомандувач Порошенко розпочав, мабуть, найголовнішу військову операцію в історії України
У спеціальній військовій операції на Донбасі з'явились нові акценти: її характер окреслився.
Як можна тепер зрозуміти, Порошенко діє одночасно за двома планами. По-перше, він чи не щоденно особисто бере участь у переговорах у рамках контактної групи. На цьому майданчику йде пошук компромісу між Європою, США і Росією. Але, судячи з усього, Порошенко не відкидає, що пошук рішення у цих рамках може забрати чимало часу. Особливо якщо зважити на те, що Росія може просто використовувати переговори для перегрупування сил і підготовки нових спецоперацій.
Порошенко і військові, здається, це теж розуміють. І сигнали, які надходять зі штабу антитерористичної операції, говорять про те, що тут готуються й до найгіршого -- повномасштабної війни з Росією. Навряд чи така війна є мрією Порошенка. Адже у пам'ятi ще свiжа його заява напередоднi iнавгурацiї про те, що "АТО повинна тривати кiлька годин".
Однак два тижні у кріслі верховного командувача, щоденні розмови з військовими, як виглядає, вплинули на його стратегію. Якщо ще тиждень тому складалось враження, що Порошенко з дня на день готовий оголосити негайне припинення вогню, то сьогодні усе вказує на те, що його настрої змінились.
У понеділок він несподівано заявив, що припинити вогонь зараз означало б "зрадити населення Донбасу". Також він додав, що військові дії можуть бути зупинені лише після взяття державного кордону під повний контроль української армії. А це ще майже 400 кілометрів, які сьогодні продуваються, як то кажуть, усіма вітрами і, якщо визнати очевидне, контролюються російськими найманцями.
Цiлком можливо, що Порошенко хоче приїхати 27 червня до Брюсселя у статусі керівника держави, який цілковито контролює територію країни. Ось тому, як можна зрозуміти, він дає змогу військовим більшу свободу дій.
План генерального штабу начебто зрозумілий. Із півночі Луганської області та з півдня Донецької армійські підрозділи рухаються назустріч уздовж умовного кордону, роблячи його повноцінним. Удень вони долають 25 - 40 кіломтерів. Отож у найближчі 7 -- 10 днів армія мала б поновити контроль над кордоном, Порошенко оголосив би перемир"я і поїхав би у Брюссель, щоб підписати другу частину угоди з Євросоюзом. А після повернення дав би команду розпочати другу фазу військової операції - знищення бойовиків, що не здали зброю чи не покинули територію країни, усіма можливими засобами. Із повномасштабним застосування важкої техніки та авіації.
Загалом швидке закiнчення цієї військової операції мало б ще один очікуваний результат: у Росії зник би будь-який привід для повномаштабного військового вторгнення.
Скидається на те, що плану Порошенка інтуїтивно боїться і протилежна сторона.
Найкраще це можна зрозуміти, переглядаючи відео, на якого сумнозвісний російський найманець Ігор Гіркін (Стрєлков), який називає себе "командиром ополчення", оцінює ситуацію.
Він, звертаючись до Путіна, закликає "негайно надати повноцінну військову допомогу". Гіркін визнає, що у разі наступу українських військових його підлеглі втримуватимуть позиції "тиждень-два, ну, може, місяць".
Уже увечері на своїй сторіці у соціальних мережах Гіркін піде ще далі. Він напише, що Путіна чекає доля Мілошевича, якщо він негайно не почне війну проти України силами регулярної армії.
Цiлком можливо, що у Кремлі ці заклики почули. На момент написання цього матеріалу росiяни, за даними “Інформаційного спротиву”, почали нову концентрацію на кордонах з Україною особового складу своїх регулярних військ.
На території Ростовської області РФ зафіксовані диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) зі складу росiйських частин спецпризначення. Деякі російські військовослужбовці зі складу ДРГ одягнені у форму Збройних сил України. До перекидання на територію України підготували десятки броньованих машин.
Що стримує Путіна від повномасштабного війського вторгнення? Захід? Власні олігархи? Розуміння того, що війна стане точкою відліку його неминучого падіння?
Виглядає на те, що настає вирішальний період. Вирішальний час у цьому конфлікті, який має усі підстави бути названим неофіційною українсько-російською війною.
Які у нас шанси вистояти і перемогти? Про деталі ситуації, в якій на Донбасі опинилася Україна, спілкуємося з фахівцями -- екс-начальником Генштабу ЗС України генералом Анатолієм Лопатою та екс-заступником голови Служби безпеки України й одним з перших керівників Головного управління розвідки Міноборони генералом Олександром Скіпальським.

- Як ви оцінюєте супротивника на цей момент?

- Росія наразі відмовилася від масштабної фронтальної агресії із задіянням великих мас військовиків і техніки, і збройних сил. І перейшла до тактики, яку називаю тактикою керованого хаосу. Мета -- перетворити нормальну державу на територію, неспроможну суверенно організувати своє цивілізоване життя, територію гуманітарної катастрофи. Щоб вихід із цієї ситуації для нас став неможливим без волі Росії, а отже, без нових втрат територій чи і державності взагалі.

Постачання живої сили та зброї досить потужно йде з території Росії, доказів цього -- маса. Саме тому, попри значні успіхи наших сил, сили терористів значною мірою відроджуються. Хоч терорист і не фенікс.

- Чи можемо ми самостiйно дати собi раду з цим лихом?

- Ми нарікаємо на Захід, бо він не діє так рішуче, як нам хотілося б. А проте нині Захід нам дуже допомагає - і політично, і економічно. Без цієї підтримки все було б значно й значно гірше. Однак нашим переговорникам слід i далi докладати зусиль для того, щоб домогтися налагодження серйозної військово-технічної допомоги від ЄС та США.

А. Лопата:
- Зрозуміло, що потенційно Росія значно сильніша за Україну. У них більша і значно краще оснащена армія, зрештою, це -- ядерна держава. Але історія знає багато прикладів того, що навіть великі держави не можуть перемогти формально значно слабші, якщо ті мають сильний дух для захисту своєї державності.

- Чисельність російських найманців у великих містах сходу країни іде вже на тисячі. Як можна їх перемогти? У Чечні Путін зрівняв із землею Грозний. Але чи спосіб це для української армії?

- Звісно, ми не можемо винищувати своє населення.

- А що ж робити, якщо перемагати їх треба не в полі, а в густонаселеному місті-мільйоннику?

А. Скіпальський:
- По-перше, значна частина боїв відбувається поза населеними районами міст, і там військові мають можливiсть діяти із застосуванням усього доступного арсеналу.
По-друге, і в містах бойовики не ховаються всі по квартирах, а займають об'єкти, які захищають великими силами. Відповідно, і знищувати їх можна на місці у великій кількості -- як наземно, так і з повітря.
По-третє, Україна мусить почати значно ширше задіювати спеціальні служби, ресурсів яких має чимало. Згадаймо, росіяни не тільки чеченські сили бомбардували. Вони проводили чимало спецоперацій на знищення лідерів чеченців, аж поки не досягли успіху.
- Терористи волають до Росії про масштабну військову допомогу, і, як виглядає, вона йде до них. Що із цим робити?

А. Лопата:
- Порошенко діє правильно. Треба лише грамотно будувати операції із закриття кордону. Нашим військовим не бракує знань і патрітизму для успішності цих операцій. Я вірю в це!

- Чи є в Порошенка шанс закінчити спецоперацію за короткий термін?

- Висока концентрація російських сил на кордонах і їхні потенційні наміри зобов'язують душе швидко діяти. Так, основне -- діяти максимально швидко, твердо і розумно.

У Порошенка просто немає іншого виходу, бо якщо й далі запізнюватимемося, cитуація дійде до втрати території. А нині ми наростили такі сили, що перебуваємо на порозі стратегічного успіху й не маємо права все втратити.

До речі, заклики терористів до Росії якраз це і підтверджують. Вони бояться наступу.
Росія насправді теж у паніці. Ця ганебна кампанія завдає їй дедалі більше політичних та економічних збитків, бо саме Путіна увесь світ вважає агресором i вже вiдверто порівнює з Гітлером.
Так, росіяни довго працювали над тим, що сьогодні на Донбасі вони отримали у воєннiй кампанії сприятливі стартові умови. Але для перемоги цього мало, бо їхня мета деструктивна. Вони не хочуть щастя і добробуту навіть жителям Донбасу, вони прагнуть тiльки панувати -- і там, і в Києві, і будь-де. А історія красномовно доводить, що ще жодну країну у світі протекторат Росії не зробив щасливою. Ось чому я переконаний, що росіяни на Донбасі рано чи пізно програють.

Андрій ГАНУС, Експрес онлайн Читайте більше тут: http://expres.ua/main/2014/06/24/108418-perelomnyy-moment-planu-poroshenka