Угрупування Януковича наживало мільярди на банкрутуючих шахтарях. Після фінансування батонів шахтоуправління «Донбасс» тепер сидить без світла. Журналісти люблять жадібних крадіїв. Бо, тягнучи з бюджету мільйони, вони спокушаються на якісь мізерні тисячі, але в результаті стає видимою вся оборудка. Так сталось і цього разу. Отож, невелика історія про вугілля і оточення екс-президента.
Загальновідомо, що видобуток вугілля в Україні є збитковим. Занадто дорого коштує його видобуток з глибин Донбасу, на світових ринках можна купити набагато дешевше. Відтак щоб остаточно не позбавити заробітку донецьких шахтарів держава і дотує всю цю схему. Це і є ті 12-15 мільярдів гривень на рік, які всі платники податків України заливають у Донбасс, аби там не закрили шахти.

Тобто схема суто дотаційна. Однак угрупування Януковича не було б самим собою, якби не влаштувала розбій і на цій дорозі. У нашому конкретному випадку – це дорога між державним шахтоуправлінням «Донбас» і державним «Центренерго».

Виповзла історія завдяки судовому рішенню. Отож. У вересні 2012 шахтарі мали доправити партію вугілля на Трипільську теплоелектростанцію «Центренерго». Однак один з вагонів виявився несправним: щілини, дірки, люки не прилягають. Усе це якось позатикали картоном та папером, але не допомогло. До кінцевого пункту кілька тонн вугілля на суму 14 тис грн. не доїхало.

Звісно, збитки треба компенсувати. І саме у цьому жадібність хлопців і погубила.
За компенсацією збитків до суду звернулось ТОВ «Майнінг груп». Мовляв, шахтарі ж бачили, що засипають вугілля у дірявий вагон. Відтак мають платити.

Однак дивує те, що позов подала якась приватна фірма, якої за теорією взагалі не мало б бути у цій темі. На практиці ж виявилось, що фірма не лише в темі, а і в долі.
«Майнінг груп» надало у суд контракти, згідно з якими вона викупила означене вугілля у «Донбасу» ще у березні, перед його доставкою на «Центренерго».

Фірма мала всі ознаки «прокладки». Створена за місяць до контракту з «Донбасом», засновник – такий собі Сергій Стецюк з Макіївки. Згодом була переоформлена на якусь Тетяну Гаращенко і Володимира Володимировича Єфімова (можливо просто повний тезка ось цього полковника ДАІ з Макіївки).



Єдиною більш-менш вагомою деталлю було те, що при реєстрації «Майнінг груп» вказало своїм контактним телефоном номер 80623380503 (на момент ліквідації фірми номер вже було замінено на інший). І саме цей номер відомий, як контактний для ТОВ «Східавтотранс». А ця фірма вже добре відома: раніше вона була одним з засновників януковичевської Асоціації «ДРФЦ» (до її перереєстрації на віргінський офшор «Сароне холдінгс лімітед»).

Однак це не головний доказ причетності Януковича до схеми постачання державного вугілля на державну ТЕС. У матеріалах тієї ж судової справи вказано: «В свою чергу, 02 березня 2012 року між ТОВ «Майнінг груп» (постачальник) та ТОВ «МАКО-трейдінг» (покупець) було укладено договір № 6, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати вугільну продукцію у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити вартість вугілля».

Відтак у ланцюжку офіційно засвітилось «МАКО-трейдінг», яке цілком офіційно належить Олександру Януковичу.



На жаль у судовій справі не було жодних даних про ціну вугілля. Однак на допомогу прийшла інша справа – минулого року донецькі податківці подали позов до шахтоуправління «Донбас» про стягнення заборгованості у розмірі 3,5 тис грн.

«Донбас» на той момент вже був винен податківцям у тисячі разів більшу суму – 16,53 млн грн. А взагалі борги шахтоуправління по зарплатам і перед бюджетом становили 188 млн грн. При тому що збитки за перше півріччя 2013 року становлять 85 млн грн.

Саме у описі фінансової прірви «Донбасу» знову вигулькнуло «Майнінг груп». Виявилось, що згідно договору від 30 січня 2013 року «Донбас» продавав «Майнінг груп» вугілля по 600 грн./т. Тоді як його собівартість на той момент була 954 грн./т.

Звісно, це не вищеописана угода між «Донбасом» і «Майнінг груп» від 2012 року зі справи про поламаний вагон. Однак у нас немає жодних підстав вважати, що ці угоди радикально різняться. Тож перед тим як перейти до прибутків Януковича, зафіксуємо: державні шахтарі постачали вугілля на державну ТЕС, продаючи його приватній «прокладці» Януковича по 600 грн./т у збиток собі. Зрештою для шахтоуправління «Донбас» це скінчилось тим, що на початку квітня цього року ахметівський ДТЕК відрубав йому електроенергію через хронічну несплату боргів.

А тепер про прибутки Януковича.
У «Віснику державних закупівель» ні у 2013, ні у 2012, ні раніше не було даних про угоди «Центренерго» на постачання вугілля ні з шахтоуправлінням «Донбас», ні з «Майнінг груп», ні з «МАКО-трейдінг». Також у наведених судових справах не говориться про те, хто ще був чи міг бути у ланцюжку перепродажу після «МАКО» і аж до самого «Центренерго». Тому під підозру можемо брати будь який з нижченаведених контрактів. Усі вказані у таблиці приватні фірми так чи інакше мають стосунок до Януковича, а державне підприємство «Вугілля України» також у суді про вагонні втрати прокололось на тому, що возило на «Центренерго» вугілля з гірничозбагачувальних фабрик Януковича.



З наведених даних очевидно, що у перший рік президентства Віктора Януковича «Центренерго» торгувало вугіллям за цінами, наближеними до його вартості на виході з державних шахт. Однак у 2011 році щось трапилось, і вугілля відразу подорожчало на третину, а у кількох контрактах майже вдвічі.

Немає сумнівів, що це «щось» має конкретне прізвище – Янукович.
З наведених судових рішень очевидно, що це «щось» отримувало надприбутки за дуже примітивною, щоправда ефективною схемою.

Державні шахтарі з якогось переляку дешево продавали приватній «прокладці» вугілля по 600 грн. Та продавала його «МАКО». Зрештою вугілля опинялось у «Центренерго», яке у 2013 році платило за нього від 990 до 1243 грн. (угоди, укладені в кінці року, стосуються постачання вугілля наступного року). Тож «дельта», виведена на януковичевські «прокладки» могла сягати щонайменше 390 грн. на тонні.

Якщо припустити, що ця «дельта» стосувалась усіх вугільних контрактів «Центренерго» з 2011 року, то маємо 11,5 млрд грн. «бонусу» всього за три роки. При цьому «прокладки» взагалі нічого не робили, окрім вибивання грошей. Оскільки вугілля добували і відвантажували державні шахтарі, перевозили державні залізничники, а приймали і перетворювали на електроенергію – державні енергетики.

При цьому шахтарі отримували збитки, оскільки «чомусь» продавали вугілля у півтора рази дешевше собівартості. А оплачували весь цей бенкет ми з вами.

Про всяк випадок нагадаємо ще про обладнання для шахтарів по завищеним цінам, що лягало на їх плечі додатковим могильним каменем (цю тему розміром понад 7 млрд грн. на рік також осідлав Янукович).

І наостанок. Ось це мармурова підлога у передпокої «Хонки».



А ось це документ, знайдений у «Межигір’ї» після втечі Януковича, у якому написано, що «доставка і укладка» підлоги коштує 1,86 млн грн. За курсом тих часів – чверть мільйона доларів.



На ці гроші, приміром, у Слов’янську можна купити десять трикімнатних квартир. А скільки часу фінансово підживлювати там «народний протест» – одному Богу відомо.



Юрій Ніколов, «Наші Гроші»