Як править московський митрополит Амвросій у Чернігові
Він служить у храмі, збудованому гетьманом Іваном Мазепою і слухняно має виголошувати анафеми цьому ж гетьману, бо так велить його правляча Москва. Хоча має й молитися за того ж Мазепу на єктенії «за фундаторів храму цього» - Троїцький собор у Чернігові зведений великим гетьманом і навіть, як стверджує найкращий мазепознавець Сергій Павленко, при вході в образі Іоанна Хрестителя зображено, за традицією того часу, самого гетьмана Мазепу.
Митрополит Чернігівський і Новгород- Сіверський Амвросій від народження звався Андрієм, сином Якова, і має розкішне українське прізвище Полікопа та й сам із Вінницької достеменно української області. Але – питомий малорос, бо запопадливо служить Москві. Це не нове, бо ще он Іван Франко дивувався: «І чом у нас відступників так много? І чом для них відступство не страшне?!».
Певна річ, що вірнопідданство Москві Андрія Полікопи сформувалося ще в глибокі радянські час – він з 1970 по 1974 роки навчався у Московській духовній академії, московським патріархом Пімєном був висвячений в диякони, а згодом – у священники. Після закінчення академії був направлений у Харків, де зразу став служити у Благовіщенському кафедральному соборі, ставши ще й благочинним семінарії.
Був одружений і має чотирьох дорослих дітей. Один із синів служить у храмі Москви, раніше служив настоятелем храму у Софріно – це підмосковна резиденція їхнього патріарха, де ще й розміщені відомі всьому православному СРСР патріарші майстерні. Кожен, як вони кажуть, захудалий храм хоч щось та має куплене з тих майстерень. За моїми даними один із синів був (можливо, і є) заступником начальника відділу технічного контролю патріарших майстерень. Розумієте, що випадкових людей на таких посадах і в таких місцях недовірлива Москва не тримає. До речі, було кумедно, коли один із прихожан Катерининської церкви пішов до митрополита Амвросія просити дешевше – адже син у софрінських майстернях – якісь церковні вази. Коли той запитав – для якої церкви, наш прихожанин чесно й відповів… Найсмішніше, що бажане він все ж купив – гроші сильніші переконань?..
Коли чернігівський митрополит Антоній (Вакарик) – також вірний слуга Москви – вже доходив кінця свого земного перебування, у поміч йому був приставлений Амвросій – за цей час в автокатастрофі загинула його дружина і він зміг постригтися у монахи та зробити загадково швидку церковну кар’єру – хоча для тих, хто знає принципи роботи КГБ у церкві – загадок нема. Тим паче з огляду на Софріно…
Таким чином з 2012 року Амвросій (Андрій Полікопа) стає фактичним настоятелем Троїцького та Спасо- Преображенського соборів, потіснивши клани Фєсіка та Пирогова. Коли ж Антоній помер, так і не наважившись відірватися від Москви, Амвросій автоматично зайняв його місце. Ледве йому виповнилося 60 років – домігся пишного вшанування на рівні міста, хоча нічого для нашого Чернігова ще просто не встиг зробити, крім знімання грошових вершків зі згаданих соборів. За керівництва містом останнього першого секретаря обкому комсомолу Олександра Соколова стає з якогось дива (знову кажу – дива нема для знаючих) почесним громадянином Чернігова. Що дає підстави отримати майже десять соток землі в охоронній зоні Національного архітектурно – історичного заповідника «Чернігів стародавній», прямо під мурами Троїцького монастиря, де й звів будинок.
Та він у нього не один – митрополит Амвросій, яко істинно канонічний безсребреник, має три приватні будинки (один ще майже на березі озера Земснаряд) та дві земельні ділянки і ще будинок у Харкові. А шо – дітей же багато, якраз кожному по хатці за рахунок церкви і поставив…
А ще в цього, з дозволу сказати, монаха – автомобілі «Тойота – Камрі» 2008 року випуску та «Хюндай- Туксон» 2017 року випуску, який коштує приблизно півтора мільйона гривень. Придбані за які шиші? Ну, це може розказати хіба що бухгалтер єпархії та давній «молитвеник» московської церкви, народний депутат від «Батьківщини» Валерій Дубіль. До речі, саме представники відомого всьому кримінальному світу і спецслужбам двох країн угрупування «Європейці» і кидають постійно гроші в кишеню митрополиту Амвросію. А що – зуміли московські попи вчасно розповісти їм про розбійника, який покаявся…
Архієрейські візити Амвросія на парафії – то стихійне лихо: мало нагодувати та напоїти його і всю його свиту, ще треба й бакшиш великий дати. Священики бурчать, але вони ніколи не відзначалися ні самостійністю мислення, ні знанням Євангелії, тому з їх бурчання піна архієрейських доходів не зменшується. Тим паче, що знають долю настоятеля церкви св.Симеона-Стовпника у Топчіївці Іваненка, який під час Майдану запротестував проти диктату РПЦ і закликав гроші від олігархів на підкуп виборців «повєргнуть к архієрейським стопам» - його заборонили в служінні і, зрештою, він, здається, вийшов з церковного кола...
Утримати велику сім’ю митрополита Амвросія важко священикам урізаної єпархії (багатші південні парафії відійшли до наступного героя нашого огляду – єпископа Ніжинського), але мовчать, крекчуть…
До повного портрету нашого героя не вистачає картинки як він йшов поруч із одіозною Наталією Вітренко (справжнє прізвище – Дубінская) під криваво- червоними прапорами ПСПУ замість церковних хоругов, як під окупованою РПЦ Катерининською церквою не менш одіозний та ще більш гидкий Валєрій Кауров демонстрував фільм проти НАТО, як на наметі – похідній юрті під Катерининською церквою замість ікони Матері Божої стримів портрет московського патріарха Кіріла (Гундяєва)… Як владика Амвросій направляв священиків служити у ту юрту під церквою, лукаво заявляючи, що не має відношення ні до цього факту, ні до священника Алєксандра Лєдового, який там подвизався з архієрейського благословення і, до речі, погрожував мені російським спецназом… (це ще до російсько- української війни).
Кажуть, що митрополит Амвросій має добрі контакти з правою рукою московського патріарха Кіріла – митрополитом Іларіоном (Алфєєвим) – главою відділу зовнішніх зносин московської патріархії. У всякому разі, коли одного разу в ніч на 1 січня загорілася московська юрта – палатка під Катерининською церквою, то, незважаючи на вихідний, на те, що для Москви Чернігів - що для Чернігова Талалаївка - того ж вихідного дня була реакція заступника митрополита Іларіона. Значить, бділі, ждали, коли це станеться…
І ще одне, особисте. Щоб зайти до митрополита Амвросія у єпархії – треба пройти через кабінети бухгалтера і секретаря. Я пішов одного разу. Заходжу до бухгалтерки: «Слава Ісусу Христу!». У відповідь: «Здрастє!». Ладно, пояснюю хто я такий і куди йду (зустріч була домовлена). Йду до секретаря єпархії (тоді ним був о. Федір Мандзюк)- та ж картина: «Слава Ісусу Христу! – Драстє!». Ну, думаю, уже ж владика Амвросій відповість нарешті по-церковному. Та й тут: «Слава Ісусу Христу! – Драстє!». Дрібниця, звичайно, та все ж показова…
А тепер подумаймо: піде отакий митрополит до немосковської церкви? До української? А якщо піде – то яка це буде користь для українського православ’я?
…Дивлячись на візантійську розкіш архієрейського служіння у Троїцькому мазепинському соборі, коли навіть під час кадіння митрополита Амвросія супроводжують шестеро іподияконів, подумалося: а що, як присниться йому гетьман Мазепа та грізно відчитає – чи напише той донос, за традицією російської церкви, на опального гетьмана?
В.Чепурний
Митрополит Чернігівський і Новгород- Сіверський Амвросій від народження звався Андрієм, сином Якова, і має розкішне українське прізвище Полікопа та й сам із Вінницької достеменно української області. Але – питомий малорос, бо запопадливо служить Москві. Це не нове, бо ще он Іван Франко дивувався: «І чом у нас відступників так много? І чом для них відступство не страшне?!».
Певна річ, що вірнопідданство Москві Андрія Полікопи сформувалося ще в глибокі радянські час – він з 1970 по 1974 роки навчався у Московській духовній академії, московським патріархом Пімєном був висвячений в диякони, а згодом – у священники. Після закінчення академії був направлений у Харків, де зразу став служити у Благовіщенському кафедральному соборі, ставши ще й благочинним семінарії.
Був одружений і має чотирьох дорослих дітей. Один із синів служить у храмі Москви, раніше служив настоятелем храму у Софріно – це підмосковна резиденція їхнього патріарха, де ще й розміщені відомі всьому православному СРСР патріарші майстерні. Кожен, як вони кажуть, захудалий храм хоч щось та має куплене з тих майстерень. За моїми даними один із синів був (можливо, і є) заступником начальника відділу технічного контролю патріарших майстерень. Розумієте, що випадкових людей на таких посадах і в таких місцях недовірлива Москва не тримає. До речі, було кумедно, коли один із прихожан Катерининської церкви пішов до митрополита Амвросія просити дешевше – адже син у софрінських майстернях – якісь церковні вази. Коли той запитав – для якої церкви, наш прихожанин чесно й відповів… Найсмішніше, що бажане він все ж купив – гроші сильніші переконань?..
Коли чернігівський митрополит Антоній (Вакарик) – також вірний слуга Москви – вже доходив кінця свого земного перебування, у поміч йому був приставлений Амвросій – за цей час в автокатастрофі загинула його дружина і він зміг постригтися у монахи та зробити загадково швидку церковну кар’єру – хоча для тих, хто знає принципи роботи КГБ у церкві – загадок нема. Тим паче з огляду на Софріно…
Таким чином з 2012 року Амвросій (Андрій Полікопа) стає фактичним настоятелем Троїцького та Спасо- Преображенського соборів, потіснивши клани Фєсіка та Пирогова. Коли ж Антоній помер, так і не наважившись відірватися від Москви, Амвросій автоматично зайняв його місце. Ледве йому виповнилося 60 років – домігся пишного вшанування на рівні міста, хоча нічого для нашого Чернігова ще просто не встиг зробити, крім знімання грошових вершків зі згаданих соборів. За керівництва містом останнього першого секретаря обкому комсомолу Олександра Соколова стає з якогось дива (знову кажу – дива нема для знаючих) почесним громадянином Чернігова. Що дає підстави отримати майже десять соток землі в охоронній зоні Національного архітектурно – історичного заповідника «Чернігів стародавній», прямо під мурами Троїцького монастиря, де й звів будинок.
Та він у нього не один – митрополит Амвросій, яко істинно канонічний безсребреник, має три приватні будинки (один ще майже на березі озера Земснаряд) та дві земельні ділянки і ще будинок у Харкові. А шо – дітей же багато, якраз кожному по хатці за рахунок церкви і поставив…
А ще в цього, з дозволу сказати, монаха – автомобілі «Тойота – Камрі» 2008 року випуску та «Хюндай- Туксон» 2017 року випуску, який коштує приблизно півтора мільйона гривень. Придбані за які шиші? Ну, це може розказати хіба що бухгалтер єпархії та давній «молитвеник» московської церкви, народний депутат від «Батьківщини» Валерій Дубіль. До речі, саме представники відомого всьому кримінальному світу і спецслужбам двох країн угрупування «Європейці» і кидають постійно гроші в кишеню митрополиту Амвросію. А що – зуміли московські попи вчасно розповісти їм про розбійника, який покаявся…
Архієрейські візити Амвросія на парафії – то стихійне лихо: мало нагодувати та напоїти його і всю його свиту, ще треба й бакшиш великий дати. Священики бурчать, але вони ніколи не відзначалися ні самостійністю мислення, ні знанням Євангелії, тому з їх бурчання піна архієрейських доходів не зменшується. Тим паче, що знають долю настоятеля церкви св.Симеона-Стовпника у Топчіївці Іваненка, який під час Майдану запротестував проти диктату РПЦ і закликав гроші від олігархів на підкуп виборців «повєргнуть к архієрейським стопам» - його заборонили в служінні і, зрештою, він, здається, вийшов з церковного кола...
Утримати велику сім’ю митрополита Амвросія важко священикам урізаної єпархії (багатші південні парафії відійшли до наступного героя нашого огляду – єпископа Ніжинського), але мовчать, крекчуть…
До повного портрету нашого героя не вистачає картинки як він йшов поруч із одіозною Наталією Вітренко (справжнє прізвище – Дубінская) під криваво- червоними прапорами ПСПУ замість церковних хоругов, як під окупованою РПЦ Катерининською церквою не менш одіозний та ще більш гидкий Валєрій Кауров демонстрував фільм проти НАТО, як на наметі – похідній юрті під Катерининською церквою замість ікони Матері Божої стримів портрет московського патріарха Кіріла (Гундяєва)… Як владика Амвросій направляв священиків служити у ту юрту під церквою, лукаво заявляючи, що не має відношення ні до цього факту, ні до священника Алєксандра Лєдового, який там подвизався з архієрейського благословення і, до речі, погрожував мені російським спецназом… (це ще до російсько- української війни).
Кажуть, що митрополит Амвросій має добрі контакти з правою рукою московського патріарха Кіріла – митрополитом Іларіоном (Алфєєвим) – главою відділу зовнішніх зносин московської патріархії. У всякому разі, коли одного разу в ніч на 1 січня загорілася московська юрта – палатка під Катерининською церквою, то, незважаючи на вихідний, на те, що для Москви Чернігів - що для Чернігова Талалаївка - того ж вихідного дня була реакція заступника митрополита Іларіона. Значить, бділі, ждали, коли це станеться…
І ще одне, особисте. Щоб зайти до митрополита Амвросія у єпархії – треба пройти через кабінети бухгалтера і секретаря. Я пішов одного разу. Заходжу до бухгалтерки: «Слава Ісусу Христу!». У відповідь: «Здрастє!». Ладно, пояснюю хто я такий і куди йду (зустріч була домовлена). Йду до секретаря єпархії (тоді ним був о. Федір Мандзюк)- та ж картина: «Слава Ісусу Христу! – Драстє!». Ну, думаю, уже ж владика Амвросій відповість нарешті по-церковному. Та й тут: «Слава Ісусу Христу! – Драстє!». Дрібниця, звичайно, та все ж показова…
А тепер подумаймо: піде отакий митрополит до немосковської церкви? До української? А якщо піде – то яка це буде користь для українського православ’я?
…Дивлячись на візантійську розкіш архієрейського служіння у Троїцькому мазепинському соборі, коли навіть під час кадіння митрополита Амвросія супроводжують шестеро іподияконів, подумалося: а що, як присниться йому гетьман Мазепа та грізно відчитає – чи напише той донос, за традицією російської церкви, на опального гетьмана?
В.Чепурний
Теґі:
