Державна підтримка мистецтва в Україні відсутня. Нарешті зробили ремонт в Українському національному музеї, та й то тільки в туалеті, бо дуже смерділо. За умови правильної роботи за кілька років Київ стане гідною вотчиною мистецтва.
Скільки людей в Україні знаються на мистецтві? Маю на увазі мистецтво як живопис, антикваріат, скульптурне мистецтво. Відповідь: не більше 10% населення, в той час як в розвинених країнах ця цифра становить щонайменше 40-50%.
Зрозуміло, що в країні, де майже відсутній середній клас, а більшість населення зайнята виживанням, про мистецтво говорити важко, але ж ми начебто ідемо у світле майбутнє. А якщо поєднати обізнаність в мистецтві з бізнесом, що з цього вийде? І чи воно того варте? Відповідь однозначна: так.
Людям варто розумітися на мистецтві, щоб завтра не виживати, а отримувати насолоду від життя.
Світовий річний обіг ринку мистецтва, що включає в себе живопис, скульптуру та антикваріат, становить 60-80 мільярдів доларів. Український ринок - близько 600 мільйонів доларів або 1% від світового. Це дуже і дуже непогано.
Український ринок не такий "дорогий", як російський, але більший за польський. Тобто поле для праці існує. Тепер подивимося, що є на цьому ринку.
У людини в будинку є, наприклад, три вільні стіни. Вона купує кілька картин, аби око милували. Це мотивація для придбання картин, та це лише частина мотивації.
Просто приклади. На початку дев'яностих картини українських художників Петра Левченка чи Сергія Васильківського можна було купити за 500 доларів. Бізнесмени тих часів купували по 15-20 картин. Зараз ці бізнесмени отримують пропозиції продати роботи цих художників за 100-250 тисяч доларів за картину. Відчуваєте?
Або, скажімо, роботи Сергія Шишка. Наприкінці 1990-х років вони коштували 300-500 доларів. Зараз - 50-90 тисяч доларів. Зростання - в 300 разів, 30 тисяч відсотків рентабельності. Унікальні цифри.
Зрозуміло, це не загальна статистика, а дані щодо окремих художників, які стали Майстрами завдяки своєму талану, працелюбності, світогляду та, звісно, фортуні. Однак всі ці фактори - складові успіху художника та колекціонера-інвестора, адже якщо ти колекціонер, то рано чи пізно починаєш думати, як можна заробити.
Державна підтримка мистецтва в Україні, на жаль, відсутня. Нарешті зробили ремонт в Українському національному музеї, та й то тільки в туалеті, бо смерділо дуже.
Подивимось на Захід. Національні музеї Лондона, Мадрида, Парижа, Відня, Венеції - 15 євро за вхід. До того ж, є кав'ярні та бібліотеки, де людина може провести хоч цілий день. Національні музеї Парижа, Лондона чи Нью-Йорка в середньому відвідують 300 тисяч туристів на місяць. Це 4,5 мільйона євро щомісячного обігу.
Вражає, чи не так? В нас цього поки нема і не буде, допоки не буде попиту на цей товар. Хоча черги в PinchukArtCentre величезні, а це вже про щось говорить. Тобто попит є, просто у населення не вистачає знань. А для цього існують виставки та галереї, головна мета яких - нести знання в маси. Наведу декілька прикладів.
Один мій знайомий, молодий бізнесмен, в 1996-му році купив десять картин Сергія Шишка на 500 доларів, а потім передумав і повернув назад. За рік художника не стало. Картини підскочили в ціні, і зараз сумарна вартість цих робіт - 200 тисяч доларів. Гадаю, не варто казати, що мій знайомий кусав собі через це лікті.
Тобто один із видів інвестування - інвестування в сучасних художників, яких визнають експерти, які мають свій чіткий стиль, але ціни на їх роботи ще не космічні. До речі, сам інвестор може також стати своєрідним трампліном для художника.

Талановитий львівський художник Володимир Патик продавав свої картини по 2 тисячі доларів. Приїхав Пінчук і купив десять робіт за 150 тисяч доларів. Про це всі дізналися. Тепер Патик продає картини не менше, ніж за 10 тисяч доларів за роботу, а Пінчук пізніше продасть цю колекцію за мільйони. Пряма вдала інвестиція.

В Англії людина може за мізерні кошти вивчитися на мистецтвознавця і стати "поводирем" інвесторів у світі мистецтва. Так людина потрапляє у "богему" як експерт. Зрозуміло, що для цього треба мати здібності і навички. Віднедавна бізнесмени відправляють на такі тренінги своїх дружин. Сімейний бізнес.

Річний обсяг українських аукціонів становить 15-20 мільйонів доларів. В Україні відбувається 15-20 аукціонів щорічно. При цьому в європейських столицях цей показник сягає 1-2 мільярдів доларів, а аукціони проходять щотижня.

При цьому талановитих художників в Україні дуже багато. До речі, цікаво, на яку тематику є попит. Наприклад, українська тематика непопулярна серед європейців, і це нормально, адже ми не купуємо, наприклад, арабські предмети мистецтва.

В той же час Михайло Демцю намалював Ніколо Паганіні, Лондон і Париж. Усі три картини купили європейці. Своя сорочка ближча до тіла. З точки зору інвестицій найменш перспективними є портрети, крім портретів видатних людей.

Формула інвестування в картини може бути наступною: придбати п'ять пейзажів, п'ять натюрмортів, п'ять абстракцій і п'ять портретів. Важлива диверсифікація інвестицій за тематикою, художниками та періодами.
Стати багатієм завдяки творам мистецтва без великого капіталу теж можливо. Якщо дитині протягом 18 років дарувати щороку на день народження картину невідомого сучасного талановитого художника, то до повноліття дитина може стати володарем колекції вартістю 1 мільйон доларів. Нині такі картини коштують 500-1000 доларів.
Страшний сон інвестора - пірати. Обсяг фальшивок на ринку - 5-7%. Щоб уникнути їх, треба мати власного експерта, якому можна довіряти. Найчастіше підробляють роботи померлих художників, оскільки неможливо звернутися до самого митця.
Найкраща можливість оминути підробку - придбати картини в галереї, які експонуються на виставці. Тоді гарантія достовірності - майже 100%.
Технології підробок теж вражають. Легенди вигадуються найрізноманітніші. Пірати начебто знайшли десь у когось на горищі картину, почали її вивчати, а під картиною - ще одна картина. Вони витерли і виявилося, що перше полотно - Матісс. Так і продали "Матісса". Таких легенд - не злічити. Колекціонери, остерігайтеся підробок!
Український ринок мистецтва має величезний потенціал. Талантів дуже багато. Колекціонери підтверджують це гаманцем, купуючи картини українців.
Впевнений: за умови правильної роботи за кілька років Київ стане гідною вотчиною мистецтва, де люди за склянкою вина або чашкою кави обговорюватимуть творчість Анатолія Криволапа, Михайла Демцю, Івана Марчука, Миколи Глущенка, Адальберта Ерделі, Сергія Шишка чи іншого українського художника світового рівня.

Максим Волошин, директор галереї "Мистецька збірка"
Джерело: "Економічна правда"