Чернігівська єпархія зазнала розколу саме в той час коли в московській патріархії заграла музика ікономії (не плутайте з економією - краще подивіться у Вікіпедії значення цього терміну) – деякі наївні релігієзнавці навіть розказували про хитромудрий задум українського єпископату, щоб, мовляв, було більше на московському соборі українських архієреїв, так наче не створювалися у кондовій Росії - Московії всякі камські та бійські єпархії).

Таким чином, багатші південні парафії Чернігівщини відійшли до Ніжинської єпархії. Керуючий її спершу мав у другому титулі навіть наймення Батуринського, але потім на Москві схаменулися і цю приставку прибрали. Ще б пак: Батурин – гетьманська столиця, символ гетьмана Мазепи, ознака нескореності України…

Перший ніжинський архієрей помер доволі раптово, лишивши по собі гомосексуальний скандал у монастирі – та не будемо вже зараз вертатися до цього бруду.

Другим став зовсім невипадковий архієрей – владика Климент (Вечеря), в народженні Олег Олександрович, з таким гарним українським прізвищем, народжений у Києві.

Зараз доволі широко – при стриманості, звісно, знавців справи – поширена думка, мовляв, покійний митрополит Володимир (Сабодан) щось таке мало не героїчне творив, будучи главою УПЦ Московського патріархату. Щоправда, щось не видно його проукраїнської партії в підрозділі РПЦ в Україні, крім поодиноких фігур…

Так ось 2013 року наш герой призначений членом координаційного центру з розвитку богословської науки РПЦ та синодальної біблійно-богословської комісії РПЦ. Зверніть увагу – не УПЦ МП, а всієї РПЦ! Невже на Москві забракло своїх мудрих?! А в 2016 році призначений головою синодального інформаційно-просвітницького відділу вже УПЦ МП. Рівень його богословія яскраво показує його лексика – якщо порівнювати опонентів з шостою палатою (всі архієреї УПЦ МП виховані на російській літературі, навіть молоді), то що вже тут чекати? На Москві пригріють, якщо Україна нарешті турне…

Так ось владика ніжинський Климент має у власності три будинки в Обухівському районі під Києвом та земельну ділянку у столиці. Він катається на автомобілі «Тойота – Камрі» 2011 року випуску. Бідак що й казати! Та нічого – якщо Ніжинська єпархія не прогодує, то Москва поможе… Та й Вадим Новінський не обідить. Але владика Климент має дружні стосунки ще й з купою нардепів – скажімо, з Юрієм Хоменком ( «Батьківщина»), Геннадієм Дудченком («Самопоміч» - не думайте, що це утворення львівського голови чисте від російських впливів!), Андрієм Деркачем («Опозиційний блок»), та й з типу чернігівським Валерієм Давиденком (чи то «Заступ», чи то якийсь інший олігархічний приступ…).

Зверніть увагу – дружба з відвертим російським агентом Андрієм Деркачем, батько якого при Кучмі годував рибок у кабінеті голови СБУ – на правах хазяїна! – багато про що говорить. Як і дружба з одіозним Пашею – мерседесом, тобто митрополитом Павлом (Лебедем), який окупував Києво- Печерську Лавру і грозився побачити Україну «в бєлих тапочках»…

Чи ж випадково, що наш, так би мовити – ніжинський герой, постійно на каналах «Россия 1», «Россия 24», «Спас», «Перший канал»?! Свої показують своїх.

… Владика Климент за кафедральний собор має ніжинський Миколаївський. І що не кажіть, а історія дише – в цьому соборі гетьман Іван Брюховецький чи не на вірність Москві присягав. Зрадник України викликав духом своїм іншого зрадника. Хоча – маю запевнити владику Климента (Вечерю) – не все так просто, як Москва каже… Адже саме в цьому соборі була здійснена перша служба Божа українською мовою таки ж українською церквою (якщо конкретно – єпископом Романом) під час походу «Дзвін -90». Кажете, що це було давно? Гай-гай, всякі замоховілі грамоти були щойно відмінені константинопольською церквою, а що вже казати про якісь минулі двадцять років?! Тим паче, що Миколаївський собор збудований у стилі української архітектури і він, думаю, найближчим часом видавить із себе чужорідне московське явище, адептом якого якого є владика Климент (Вечеря).

Василь ЧЕПУРНИЙ