Політична криза, що заглиблюється, загрожує загострити проблеми уразливої української економіки. Міжнародне фінансове співтовариство, що оцінює ризики дефолту різних країн, на початку грудня поставило Україну на третє місце в списку найменш кредитоспроможних економік світу. Попереду нас Аргентина, що лише пережила дефолт, і Венесуела, що знаходиться в стані гострої економічної кризи.
Один з найавторитетніших українців в світі, член Римського клубу, викладач однієї з кращих економічних шкіл - Міжнародного інституту менеджменту в Женеві (IMD - Швейцарія), що заснувала усесвітній економічний форум в Давосі, Богдан Гаврилишин в інтерв'ю УНІАН оцінив ризики дефолта національної економіки і девальвації гривні, а також запропонував свій рецепт оздоровлення економічної системи України.

Богдан Дмитрович, які на сьогодні Ви бачите загрози для економіки України?
- Найбільша загроза для України - дефолт. У казначействі немає грошей. Звичайно, є певний валютний резерв у Національному банку. Але його недостатньо. І перед країною коштує питання, що нам потрібно робити далі: або платити за газ, або йти в Митний союз і декілька місяців не платити за нього. Крайньою мірою, є така обіцянка (з боку Росії). І взагалі, щоб економіка могла розвиватися, потрібний певний імпорт. Також у цій ситуації не приходять інвестиції.
Отже проблема номер один - гроші. Але не ті гроші, які ми можемо дістати шляхом випуску чергової серії облігацій. Тепер Україна знаходиться в такому фінансовому, економічному і політичному стані, коли немає можливості зробити прогноз і сказати, що Україна зможе коли-небудь погасити ці борги.

- Ви дійсно вважаєте високим ризик дефолта?
- Так, я рахую вірогідність дефолта високої. Це - правда. Також ясно, що ситуація в економіці погіршується. У той же час, уряд говорить, що все гаразд.

- Що може стати адекватною відповіддю України на цю загрозу?
Відновлення співпраці з МВФ? - Абсолютно. Європа нас у переговорах з Фондом підтримує, та і підтримку США ми бачимо. Але якби Європа і США захотіли нам допомогти, то Міжнародний валютний фонд направив би транш в 3,5 млрд доларів, які так нам необхідні.
Умови, які висуває МВФ Україні, є абсолютно розумними, але їх непросто реалізувати на практиці. Наприклад, у питанні із зростанням цін на газ.

- А наскільки зараз високий ризик девальвації гривні? Чи стабільна банківська система сьогодні?
- Так, є певний ризик девальвації гривні. Тут треба брати до уваги незначні резерви Національного банку. Цих мінімальних резервів повинно вистачати мінімум на два місяці імпорту. Звичайно, вони повинні поповнитися, але їх може просто не вистачити. А у нас при цьому відбувається скорочення економічної діяльності.

- Тобто, введення гнучкішого курсу гривні могло б стимулювати збільшення експорту?
- Звичайно, це - була б відповідь, нормальна реакція. Задаюся питанням, як довго можна зберегти штучну прив'язку гривні до долара на рівні 8 грівень за долар? Це б допомогло (експортним галузям - УНІАН) економіки. Але це означало б девальвацію, де-факто. Потрібно визнати: це все одно краще, ніж грати в комедію і вдавати, що дефолт не загрожує.

- Як поглиблення політичної кризи, історичні події на столичному Майдані відбилися або відіб'ються на економіці країни?
- Так, це вже впливає на економіку. Зокрема, у ряді областей перестали функціонувати деякі структури, наприклад, ради і виконавчі органи. Але зараз важко сказати, як це шкодитиме окремим підприємствам. Одна з найгірших речей, які були в економіці останніми роками, -тиск на малий і середній бізнес. І це має самі негативні наслідки як для економіки, так і для політики.
Адже якраз розвиток малих і середніх підприємств, а не лише гігантів, сприяє розвитку економіки. Вони, у першу чергу, є гнучкішими, швидше приймають нові технології, тоді як величезні підприємства мають дуже велику інерцію. Хочу також відмітити, що у нас вже є всі технології, за допомогою яких ми б могли виробити все, що зараз випускається в Україні, використавши лише четверту частину енергетичних ресурсів від нинішнього рівня.
Але що робити з тими великими підприємствами? Як їм модернізуватися? Зупинити свої виробництва і будувати нові? Це лише приклад, який показує, як важливі малі і середні підприємства для національної економіки.

- Що б Ви могли порекомендувати нинішній або наступній владі? Що зараз потрібно робити?
- По-перше, потрібно знайти вихід з ситуації (політичної кризи), що склалася, мирним дорогою. По-друге, потрібно ще раз щиро спробувати підписати Угоду про асоціацію з ЄС і про зону вільної торгівлі. При цьому потрібно поставити перед Європейським Союзом чіткіші умови, вигідні і для України, і для ЄС. Від введення рівних правил гри, створення нормальної судової системи, гарантування прав власності і зменшення корупції економічна система України отримала б значний імпульс для розвитку. І тоді б прийшли великі інвестиції, внутрішні і зовнішні.

- Чи потрібно робити Україні вибір між Європою і Росією?
- Нам потрібно зберегти нормальні торгівельні стосунки з Росією, це так. Але йти в Митний союз... Краще нехай Росія входить в дискусію про розширення Євросоюзу. Може, коли-небудь в майбутньому Росія вирішить стати частиною цього самого Європейського Союзу.

- Але в економічному плані перспективи України все-таки в Європейському Союзі?
- Так, я вважаю, перспективи України в ЄС дуже хороші. Ми можемо бути цікаві Європі, у першу чергу, у трьох секторах: аерокосмічному, аграрному виробництві, а також в інформаційних технологіях. Наприклад, аерокосмічна промисловість - один з найбільш важливих секторів. Якби були частиною Європи або мали Угоду про асоціацію, ми б могли використовувати свій проект вантажного літака «Мрія». Також наші програмісти є одними з кращих в світі.

- А яку Ви роль бачите ключового сектора української економіки - сільського господарства?
- Сільське господарство зараз є нашим найбільшим козирем. Тому що на сьогоднішній день Китай і Індія, населення яких перевищує 2 мільярди чоловік, почали переходити на пшеницю замість рису. Попит на цю і аналогічні сільськогосподарські культури, включаючи кукурудзу, зростає. Тут поважно мати сучасну техніку і створювати сучасні аграрні кооперативи. Ми можемо стати житницею для Азії і у деякій мірі для Європи.
Отже наші три сектори економіки - дійсно великі козирі. Головне знати як ними грати. Ми також повинні підвищити свою енергоефективність і стати тим самим більш конкурентоздатними.

- Тобто, Ви вважаєте, що в України є економічне майбутнє
- Абсолютно. У цьому питанні я налагоджений оптимістично.

***Все своє довге життя Гаврилишин (87 років) присвятив Україні. На заході «радянської епохи» він створив в Україні Міжнародний інститут менеджменту (Мім-Київ), який став першопроходцем і лідером на національному ринку бізнес-освіти.
Богдан Дмитрович народився в селі Коропці Тернопільської області. Перед закінченням Другої світової війни він попав в табір для біженців у Німеччині, де здобув середню освіту. З 1947 року Гаврилишин жив у Канаді, працюючи спочатку лісорубом, а пізніше — офіціантом. Незабаром він, першим з післявоєнних емігрантів, поступив в Університет Торонто, де отримав диплом інженера і диплом магістра. Після закінчення університету і декількох років роботи в міжнародній компанії Гаврилишина направили на навчання за програмою МВА в Міжнародний інститут менеджменту в Швейцарії. З 1968 року він став директором цього учбового закладу і беззмінно керував їм протягом вісімнадцяти років, виростивши цілу плеяду фахівців вищої кваліфікації для сотень компаній у всьому світі.
Гаврилишин завжди вів активну наукову і суспільну діяльність. У 80-х він був вибраний членом Римського клубу, Міжнародної академії менеджменту, Світової академії мистецтва і науки. Також йому присуджений ступінь доктора економіки Університету Женеви, почесного доктора права Йоркського університету і Університету Альберти, а також почесну відмінність Університету Торонто.
На його рахунку більше 100 наукових статей, участь у конференціях і семінарах у 70 країнах світу, а одна з його книг “Орієнтири майбутнього - до найбільш ефективних суспільств” придбала світове визнання і перекладена вісьма іноземними мовами.
У 1988 році Гаврилишин ініціював створення Академією наук України і спільного підприємства Міжнародного інституту менеджменту в Києві (Мім-Київ), який першим в колишньому СРСР став готувати магістрів бізнесу-адміністрування. Також при активній участі і організаційній допомозі Гаврилишина в Україні були створені добродійний Міжнародний фонд «Відродження» і Міжнародний центр перспективних досліджень.
Богдан Дмитрович був економічним радником багатьох українських офіційних осіб - президентів, прем'єр-міністрів, спікерів парламенту.
Діяльність Гаврилишина в Україні високо оцінена науковою громадськістю і вищою державною владою. Він вибраний іноземним членом Національної академії наук України, нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За заслуги».

Юрій Куліков, Дарина Андрєєва, УНІАН