19 червня 325 р. І Вселенський собор у Нікеї визначив час святкування Великодня (Пасхи) для всіх християн – після весняного рівнодення та слідуючого за ним першого повного Місяця, у межах між 22 березня (4 квітня) та 25 квітня (8 травня). Усього Пасха триває 40 днів. Великодній цикл починається неділею Митаря і Фарисея за 10 тижнів до Пасхи, а завершується через 8 тижнів після неї неділею Всіх святих.
Цього року свято Великодня припадає на 4 квітня.
Святкування християнської Пасхи пов’язане з євангельськими подіями. Наприклад, в Євангеліє від Матвія розповідається як уранці в неділю після Великої суботи дві благочестиві жінки пішли до печери, в якій знаходився гроб Ісуса Христа, щоб помазати його тіло пахучим миром, чого не встигли зробити під час погребання. Цієї миті «стався великий землетрус», тому що ангел відвалив камінь від входу в гробницю та сидів на ньому. «Вигляд у нього був, як блискавка, і одежа його біла, як сніг». Він сказав жінкам: «Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Його немає тут. Він воскрес, як казав. Підійдіть, подивіться місце, де лежав Господь». Жінки-мироносиці дійсно побачили гроб відкритим, але там виявився погребальний одяг Ісуса Христа. Воскреслий Господь з’явився жінкам на зворотньому шляху. Він з’являвся також протягом 40 днів своїм учням, продовжуючи навчати їх таємницям божого царства (Матвія. –Гл. 28: 1-20). Християнська Пасха – це свято багатьох народів світу, які сповідують християнське вчення без розрізнення расової та національної належності, соціального чи суспільного положення. Це свято спасіння всіх людей, свято позбавлення першородного гріха першої людини Адама, свято перемоги добра над злом.
Традиції свята прийшли до нас із давніх часів. Так, звичай цілувати одне одного – «христосуватися» - це наслідування давнього «лобзанія миру та святої любові», що заповів апостол Павло: «Вітайте один одного поцілунком. Вітають вас усі церкви Христові!» (Римлянам. – Гл. 16:16). При цьому ті, хто вітає одне одного поцілунком та словами «Христос воскрес!» – уподобаються учням Христа, які розмовляють, довідавшись про його воскресіння. Звичай дарувати червоні яйця пов'язаний з євангельською Марією Магдалиною, яка після воскресіння Христа прийшла до імператора Тиверія у Рим для проповідування «благої вісті» і дала йому червоне яйце зі словами «Христос воскрес!», почавши таким чином проповідувати. Яйце з давніх-давен – символ життя, червоний колір – кров Христа, який своєю добровільною смертю, а потім і воскресінням подарував людям вічне життя.
У перший день Великодня на різних мовах звучать слова Іоана Богослова «Спочатку було Слово…» потім виносять хоругви, хрест та ікону Воскресіння Христова, Євангеліє та артос – спеціальний святковий хліб, на якому написані слова: «Христос Воскрес!» та ін. Під час усього Світлого тижня цей хліб знаходиться на аналої перед іконостасом, кожного дня його обносять хресним ходом навколо церкви.

Святкова обрядовість Великодня, як і інших православних свіят, самого християнства, пов’язана з давніми народними традиціями. Так, поява в пасхальній обрядовості свячених пасок пов’язана з особливим шануванням нашими далекими пращурами хлібного короваю як одного з наважливіших магічних засобів заклинання родючості.
Центральне місце у великодній обрядовості займає крашене яйце – воно стало поряд із хлібним короваєм головним атрибутом свята. Свячене яйце їли першим,к оли приходили із заутрені, яйцями обмінювалися, їх давали рідним, сусідам, роздавали вбогим. Вважалося, що великоднє яйце набуває магічних якостей. У народі вірили, що з його допомогою можна загасити пожежу, тільки треба праведній людині обійти з яйцем навколо дому, що горить, зі словами: «Христос Воскрес!».
Дівчата вмивалися водою, в яку занурювали крашанку та гроші, - «щоб бути рожевими та вродливими». Потім цю крашанку та гроші віддавали вбогим.
У Великдень водили хороводи та співали пісень. Хороводи – частина весняного магічного дійства. Ходіння по колу, що знаменувало рух сонця, повинно сприяти швидкому пробудженню та розвиткові природи. Такий же зміст мали й гойдалки – ще одна з розваг на Великодньому тижні. Підйом угору, підкидання будь-чого, підстрибування – давні магічні дії, що зустрічаються в різних народів світу. Їхня роль – стимулювання зростання рослин, допомогти їм піднятися.
Омовіння як давня традиція існувало й на Великодньому тижні. Так, на другий день Пасхи, вранці парубки ходили по хатах, де були дівчата, і тих, хто не встиг приготуватися до їхнього приходу, обливали водою. Цей день мав назву Поливаного понеділка, а у вівтрок, за звичаєм, дівчата обливали хлопців.
У Великодній понеділок існував також звичай, який одержав назву «волочіння». Переважно діти ходили цього дня до рідних, знайомих, священиків, приносячи їм у подарунок так зване волочильне, що складалося звичайно з пшеничного калача та кількох крашанок. У свою чергу, люди, яких обдарували волочильним, наділяли дітей солодощами та грошима.
Під час великодніх свят обов’язково звертали увагу на прикмети: коли на Великдень небо ясне та сонце грає – до багатого врожаю та теплого літа; якщо на другий день Великодня ясна погода – літо буде мокре, якщо хмарна – літо буде сухе.

Джерело: "Чернігів стародавній"