Ніч. Село. Відчиняються з рипінням двері комори, і з неї вилазить здоровенний гладкий пацюк. У одній руці тримає окорок, у другій – добрячий шматок сала. Хвостом відсовує капкан з маленьким засохлим шматочком російського сиру. Зі смутком дивиться на капкан, чухає черево, зітхає й каже:
- Ну чесне слово, як діти.

Українське село.
Під хатою у третього кума сидять два куми, стоїть пляшка горілки, добрячий шмат сала лежить, цибулька, хлібець.
- Куме, а ходіть-но до нас.
З хати:
- Та не можу, я зайнятий.
Випили по першій чарці, закусили салом.
- Куме, давай хутчіш, горілочка гріється.
З хати:
- Та не можу я, зайнятий.
Випили ще по одній.
- Куме, сало кінчається, що ви там робите?
З хати:
- Та кохаюся я, хай йому грець!!!

Прийшов кум до кума у гості. Сидять, горілку п’ють. Аж дивиться господар, що кум на сало налягає. Шкода йому сала стало, то він і каже:
- Куме! Ти ось гостренького скуштуй, помідорчиків та огірочків!
- Спасибі куме, але мені сало теж не тупе.