-Тіше, тіше, - почув шепіт вартовий Роман «Ведмідь». У груди - націлений ствол, а в найближчій хаті відпочивають бойові побратими…
У Романа, командира механізованого відділення, на рішення не було ні секунди. Вдаривши по стволу, тернополянин втупив в жорстку рукопашну з рослим бугаєм, який вочевидь мав на меті спрацювати «по тихому». Плечистий український сержант виявився не з слабкого десятку: заваливши диверсанта, кинув його униз на сходи в бліндаж. За мить той піднявся з оголеним ножем. Однак Роман вже встиг оповістити своїх товаришів. Засвистіли кулі. Тишу порушили, й зайда почав задкувати. Робив це грамотно, перебіжками, ховаючись за будівлями та деревами.
А селище Піски просиналося в черговий раз із боєм. Окрім бійців 93-ї бригади тут стоїть «Дніпро-1», підрозділ ОУН, «Правий сектор», ТУК. Cправа від центрального перехрестя, за яким вже нейтральна полоса, зона дій декількох українських формувань. Диверсант вийшов на бійців «Дніпра-1», як загнаний вовк. Відстрілювався з автомата, а забігши за ріг будинку, кинув гранату.
- «Хохол», боєць з 93-ї, крикнув мені, що це – чужий, і я взяв його на мушку. Диверсант засік мене, та вже нічого зробити не встиг, - розповідав боєць «Дніпра-1» Ігор Шмель. – Я стріляю влучно, отож за мить ворог вже лежав і корчився від болю. До сховища йому залишалося півтора метри…
У тому вранішньому бою загинуло три наших бійця та три диверсанти. Четвертого, який напоровся на «Ведмедя», взяли у полон. Зараз він дає цінні показання.
- По російських каналах кажуть, що росіяни – то професіонали, однак ми їх не боїмося, - каже командир відділення на БМП Роман. – Де б вони не зайшли, знайдемо і знищимо. Агресори вже зрозуміли, що з українцями жартувати не варто.
«Ведмідь» - простий сільський хлопець, якого не вчили давати професійний опір диверсійним групам. До цього часу він задає собі питання: «Чому російський посіпака не вистрілив у нього?». По-людськи, Романа зрозуміти не важко: був за крок від загибелі… Хоча завдання диверсантів зрозуміле.
Розповідав про бій важко, без козацького запалу. У тому бою загинули три наших герої: Сергій «Абрек» із Сум. 4 січня він готувався відсвяткувати день народження своєї коханої дружини. Часто телефонував їй і давав «інструкції» 6-літньому сину… Киянин Сергій «Динамо» (до нестями любив футбол) перший прибіг на підмогу. «Кіборг», який 14 днів обороняв Донецький аеропорт, там вижив, а тут… Черкащанин механік-водій БМП Костянтин, тільки-но повернувся з відпустки з дому… Всіх їх убив снайпер. Професійно та жорстоко – точно у голову.
Роман «Ведмідь» погодився сфотографуватися з російським РПО «Шмелем» (у ЗС Україні такої модифікації на озброєнні немає), якого «забув» невдаха-диверсант зростом 1,8 метрів, тільки через те, аби ті, хто сумнівається у присутності солдатів РФ, замислилися.
У Пісках донині лунає канонада - б’ють гармати зі сходу. Збройні Сили дотримуються режиму припинення вогню.

Руслан ТКАЧУК, прес-центр АТО