Путін озвучив свої пропозиції. А що віддасть Янукович?
Путін озвучив свої пропозиції: Росія готова дати знижку 10-15% на газ, надати 15-20 млрд доларів кредитів і запустити одну із сімейних компаній в газову сферу. Якщо Янукович клюне на це – через півроку він стане людиною стовідсотково залежною від Кремля, про це повідомляє Espreso.TV
Всі ці три пункти суперважливі для Януковича, але кожен із них має свої підводні камені. Отже, перший пункт - знижка в 10-15%. Слід відразу зазначити, що Росія не збирається навіть розглядати зміни контракта. Як і у випадку з Харківськими угодами – знижка буде надана не по лінії Газпрому, а через бюджет РФ, коли буде на певний період буде відмінено експортне мито. В перекладі на людську мову це означає, тимчасову знижку на газ, з рядом додаткових вимог.
Друга пропозиція – ввести до газового клубу нову компанію, якою, судячи з усього стане одна з компаній багаточисельної групи Vetek. При цьому росіяни не готові викидати з цього поля іншого гравця – компанії близькі до Дмитра Фіратша. Вони пропонують розділити об'єми між двома українськими гравцями (зараз Фірташ імпортує до 8 млрд. кубів газу). Головна проблема – це те, що Фірташ зажди грав і буде грати за російськими схемами.
Третій можливий презент Москви для української влади – меморандум про наміри щодо надання Україні велетенського комерційного кредиту російських банків. Правда, у якості застави мають бути оформлені права власності на державні підприємства ракетно-космічного та військово-промислового комплексу. У України нема і не буде найближчим часом грошей, щоб цей кредит повернути.
Отже всі три пункти – мають дещо сумнівну додаткову вартість. Тепер слід розглянути, що Путін хоче взамін. Перше і традиційне бажання – створення тристороннього газового консорціуму, який має перетворитися на двосторонній. Точніше третя сторона має бути визначена росіянами.
Друга вимога Кремля - гарантії збільшення обсягів закупівлі до 56 млрд. куб. м на рік (по факту в 2013 році держава україна разом з компаніями Фірташа закупить приблизно 35 млрд. кубів). Слід зазначити, що про такий сценарій говорив і Янукович під час останнього інтерв”ю кільком українським телеканалам. Щоправда, треба зазначити, що збільшити споживання газу на 20 млрд. кубів можна лише за умови, що наша економіка, за темпами росту почне випереджати китайську. Цілком реально, що росіяни завлять, що нададуть нашій економіці глобальні кредити, але з точки зору здорового глузду погоджуватися на збільшення закупівлі газу в обмін на скидку і кредити – це просто абсурд. Ми просто змушені будемо купувати цей газ, очевидно без права реекспорту в треті країни.
Ще одна вимога - військово-дипломатична. Вірогідно, саме про неї йшлося під час так званої "бункерної" зустрічі президентів двох країн. Деякі російські ЗМІ вже відкрито писали про певні вимоги щодо існування Чороморського флоту в Криму. Якщо такі домовленості будуть втілені в життя, це остаточно вирішить задачу зміни нинішнього геополітичного позиціонуванні України. На сьогодні, головна вимога РФ до Києва - максимально спростити і без того дуже умовну дозвільно-заявочну процедуру переміщення через повітряний та морський кордон України техніки та боєприпасів ЧФ. Сьогодні ця процедура є декларативно-"безоглядовою". Кремлю потрібно, щоб ніяких процедур не було взагалі. Така угода, якщо її буде підписано, розширить існуючі для РФ привілеї в частині отримання права без санкції та контролю Києва оновлювати техніку флоту для підвищення його боєготовності. Невідʼємною частиною цього підвищення є розширення ядерного статусу ЧФ, адже цей статус є базовою основою його бойового потенціалу: це передусім, боєзаряди крилатих ракет крейсеру "Москва", оснащення такими боєзарядами ракет тактичних бомбардувальників, а також, оснащення дислокованих в Севастополі протикорабельних ракет берегової оборони.
На сьогодні, ядерний статус всього цього розміщеного на території України "добра" є обмеженим суто теоретично. В теорії, його обмежують додатки до вище вказаної угоди, а також, певні міжнародні зобов’язання України. По ним, авіаційні та ракетно-торпедні носії флоту базуються в Севастополі, тоді як всі відповідні ядерні боєзаряди для їх оснащення, як запевняє російська сторона - знаходяться виключно на військово-повітряних та військо-морських базах Краснодарського краю РФ. За такої умови, стикування носіїв ядерної зброї із дислокованими в Севастополі засобами доставки ЧФ (авіаційними, протикорабельними ракетами та торпедами) має займати мінімум декілька годин. А от підписання додатку до угоди з Віктором Януковичем, може принести Москві подарунок -- скоротити процес ядерного оснащення ЧФ, буквально, з годин до лічених хвилин.
Якщо це станеться, Кремлю вдасться повернути ЧФ РФ до переліку зʼєднань стратегічних сил передового бойового чергування. Ці сили, на переконання Володимира Путіна, підтримають його авторитет як новітнього імператора Росії. Вони дадуть РФ змогу хоч якось адекватно реагувати на розміщення в 2012-13 роках в Румунії та Туреччині передових елементів ПРО США, які роблять дірку в російській обороні. Це, відповідно, есмінці AEGIS та мобільні наземні протиракети, які Туреччина без зайвого галасу прийняла на свою територію навесні 2013 року. Ставка, як для Путіна, надто велика, і він, судячи з усього, обов’язково має додавити свого українського візаві. Це може відбутися або під час нинішньої зустрічі, або, бід час чергової "бункерної наради" вже під час новорічно-різдвяних свят.
Правда, цей пункт вимагає змін до українського законодавства. Як влада буде обходити ці обмеження поки неясно. Не виключено, що буде проведено відповідний референдум. За нинішнього законодавства – плбісцит є формальністю і влада його може легко виграти. Але цей процес аж надто складний і довгий. Очевидно, знову буде застосовано вже не раз апробовану систему вирішення питань через Конституційний суд.
Всі ці три пункти суперважливі для Януковича, але кожен із них має свої підводні камені. Отже, перший пункт - знижка в 10-15%. Слід відразу зазначити, що Росія не збирається навіть розглядати зміни контракта. Як і у випадку з Харківськими угодами – знижка буде надана не по лінії Газпрому, а через бюджет РФ, коли буде на певний період буде відмінено експортне мито. В перекладі на людську мову це означає, тимчасову знижку на газ, з рядом додаткових вимог.
Друга пропозиція – ввести до газового клубу нову компанію, якою, судячи з усього стане одна з компаній багаточисельної групи Vetek. При цьому росіяни не готові викидати з цього поля іншого гравця – компанії близькі до Дмитра Фіратша. Вони пропонують розділити об'єми між двома українськими гравцями (зараз Фірташ імпортує до 8 млрд. кубів газу). Головна проблема – це те, що Фірташ зажди грав і буде грати за російськими схемами.
Третій можливий презент Москви для української влади – меморандум про наміри щодо надання Україні велетенського комерційного кредиту російських банків. Правда, у якості застави мають бути оформлені права власності на державні підприємства ракетно-космічного та військово-промислового комплексу. У України нема і не буде найближчим часом грошей, щоб цей кредит повернути.
Отже всі три пункти – мають дещо сумнівну додаткову вартість. Тепер слід розглянути, що Путін хоче взамін. Перше і традиційне бажання – створення тристороннього газового консорціуму, який має перетворитися на двосторонній. Точніше третя сторона має бути визначена росіянами.
Друга вимога Кремля - гарантії збільшення обсягів закупівлі до 56 млрд. куб. м на рік (по факту в 2013 році держава україна разом з компаніями Фірташа закупить приблизно 35 млрд. кубів). Слід зазначити, що про такий сценарій говорив і Янукович під час останнього інтерв”ю кільком українським телеканалам. Щоправда, треба зазначити, що збільшити споживання газу на 20 млрд. кубів можна лише за умови, що наша економіка, за темпами росту почне випереджати китайську. Цілком реально, що росіяни завлять, що нададуть нашій економіці глобальні кредити, але з точки зору здорового глузду погоджуватися на збільшення закупівлі газу в обмін на скидку і кредити – це просто абсурд. Ми просто змушені будемо купувати цей газ, очевидно без права реекспорту в треті країни.
Ще одна вимога - військово-дипломатична. Вірогідно, саме про неї йшлося під час так званої "бункерної" зустрічі президентів двох країн. Деякі російські ЗМІ вже відкрито писали про певні вимоги щодо існування Чороморського флоту в Криму. Якщо такі домовленості будуть втілені в життя, це остаточно вирішить задачу зміни нинішнього геополітичного позиціонуванні України. На сьогодні, головна вимога РФ до Києва - максимально спростити і без того дуже умовну дозвільно-заявочну процедуру переміщення через повітряний та морський кордон України техніки та боєприпасів ЧФ. Сьогодні ця процедура є декларативно-"безоглядовою". Кремлю потрібно, щоб ніяких процедур не було взагалі. Така угода, якщо її буде підписано, розширить існуючі для РФ привілеї в частині отримання права без санкції та контролю Києва оновлювати техніку флоту для підвищення його боєготовності. Невідʼємною частиною цього підвищення є розширення ядерного статусу ЧФ, адже цей статус є базовою основою його бойового потенціалу: це передусім, боєзаряди крилатих ракет крейсеру "Москва", оснащення такими боєзарядами ракет тактичних бомбардувальників, а також, оснащення дислокованих в Севастополі протикорабельних ракет берегової оборони.
На сьогодні, ядерний статус всього цього розміщеного на території України "добра" є обмеженим суто теоретично. В теорії, його обмежують додатки до вище вказаної угоди, а також, певні міжнародні зобов’язання України. По ним, авіаційні та ракетно-торпедні носії флоту базуються в Севастополі, тоді як всі відповідні ядерні боєзаряди для їх оснащення, як запевняє російська сторона - знаходяться виключно на військово-повітряних та військо-морських базах Краснодарського краю РФ. За такої умови, стикування носіїв ядерної зброї із дислокованими в Севастополі засобами доставки ЧФ (авіаційними, протикорабельними ракетами та торпедами) має займати мінімум декілька годин. А от підписання додатку до угоди з Віктором Януковичем, може принести Москві подарунок -- скоротити процес ядерного оснащення ЧФ, буквально, з годин до лічених хвилин.
Якщо це станеться, Кремлю вдасться повернути ЧФ РФ до переліку зʼєднань стратегічних сил передового бойового чергування. Ці сили, на переконання Володимира Путіна, підтримають його авторитет як новітнього імператора Росії. Вони дадуть РФ змогу хоч якось адекватно реагувати на розміщення в 2012-13 роках в Румунії та Туреччині передових елементів ПРО США, які роблять дірку в російській обороні. Це, відповідно, есмінці AEGIS та мобільні наземні протиракети, які Туреччина без зайвого галасу прийняла на свою територію навесні 2013 року. Ставка, як для Путіна, надто велика, і він, судячи з усього, обов’язково має додавити свого українського візаві. Це може відбутися або під час нинішньої зустрічі, або, бід час чергової "бункерної наради" вже під час новорічно-різдвяних свят.
Правда, цей пункт вимагає змін до українського законодавства. Як влада буде обходити ці обмеження поки неясно. Не виключено, що буде проведено відповідний референдум. За нинішнього законодавства – плбісцит є формальністю і влада його може легко виграти. Але цей процес аж надто складний і довгий. Очевидно, знову буде застосовано вже не раз апробовану систему вирішення питань через Конституційний суд.
Теґі:
