Російських солдатів змушують їхати на Донбас
У Петербурзі на гарячу лінію громадської правозахисної організації «Солдатські матері Санкт-Петербурга» почастішали дзвінки батьків солдатів строкової служби. Вони, не називаючи своїх імен, повідомляють, що від їхніх дітей командування вимагає підписувати контракти, а тих, хто підписали, відправлятимуть до України. Такі повідомлення надходять з різних регіонів країни.
Як повідомив представник правозахисної організації «Солдатські матері Санкт-Петербурга» Антон Щербак, останніми тижнями різко збільшилася кількість дзвінків батьків солдатів строкової служби, яких командири примушують підписувати контракти, щоб потім відправити їх до України. Таких дзвінків тільки в січні було як мінімум близько 15, ще 5 повідомлень на ту ж тему прийшло на електронну пошту організації. Більшість цих дзвінків були від батьків солдат-строковиків, службовців у 138-й окремій гвардійській мотострілецькій бригаді Західного військового округу, розташованої в селищі Кам’янка Виборзького району Ленінградської області. Ті батьки, які телефонували, бояться за своїх дітей, тому відмовлялися називати свої прізвища, але більшість з них назвали 9 лютого як точну дату відправлення новоспечених контрактників до Ростовської області.
Аналогічні дзвінки надходили і від батьків солдат-строковиків, службовців у військовій частині №29760 у Володимирському таборі Псковської області (там, зокрема, готують військових розвідників) і в частині №54096, розташованій в селищі Муліно Нижегородської області, де знаходиться 6-а танкова окрема бригада. І це далеко не повний список військових частин, звідки лунають тривожні дзвінки.
Голова «Солдатських матерів Санкт-Петербурга» Елла Полякова має намір скласти повний список таких частин, щоб зрозуміти, що відбувається.
«Постійно надходять такі звернення від батьків, які стурбовані ситуацією зі своїми дітьми-призовниками, – зазначає вона. – Про такі ж дзвінки нам повідомляють наші колеги, правозахисники з партнерських організацій. Батьки повідомляють і тривожаться через те, що їхніх дітей насильно примушують підписувати контракт. При цьому батьки панічно бояться нашого звернення кудись – вони вважають, що їхнім дітям буде тільки гірше від такого звернення. У Кам’янці, за повідомленням батьків, близько 60 осіб відмовилися примусово підписувати контракт. Вони хочуть служити, але не за контрактом, у них зовсім інші життєві плани. І в результаті їх замкнули в якомусь клубі».
«Батьки звернулися, як вони повідомили, до прокуратури. Приїхав прокурор, але це ще не факт, що це був прокурор. Він погрожував, лякав, і хлопців все-таки змусили підписати контракт. При цьому часто ошукують хлопців, обіцяють їм, що термін служби за контрактом буде таким же, як за призовом. Це неправда. Примус – повсюдне явище, причому батьки вказують дати відправки, нібито, до Ростовської області, відразу після підписання контракту. У випадку з Кам’янкою це 9 лютого. Таке ж повідомлення у нас від партнерської організації з Мурманська, там теж йде відправка. По всій Росії відбувається щось дивне», – каже Елла Полякова.
Що коїться у Росії, в цілому уявити сьогодні важко, а от із тим, що діється в Кам’янці, спробувати розібратися можна. І це має намір зробити депутат Борис Вишневський, який 23 січня відправив запит до Військової прокуратури Західного військового округу. Поки ж начальники Західного військового округу грають з петербурзькими правозахисниками, як висловилася Елла Полякова, в дивну гру. По-перше, будь-яка інформація про ту ж Кам’янку ретельно приховується, наприклад, нещодавно через соціальні мережі стало відомо про те, що там завалився цілий проліт 4-поверхової казарми.
У прес-службі округу Радіо Свобода цю подію коментувати відмовилися, зажадавши письмового запиту. У соціальних мережах повідомили, що жертв немає. Тим часом правозахисників «Солдатських матерів Санкт-Петербурга» військові вже намагаються звинуватити в наклепі. Так, 20 січня в пресі з’явилося повідомлення представника прес-служби Західного військового округу у Балтійському флоті Володимира Матвєєва, в якому командування флоту спростувало інформацію правозахисників про масові захворювання солдатів-строковиків з військових частин берегових військ, дислокованих в Калінінградській області.
Однак військовий прокурор відділу нагляду військової прокуратури Балтійського флоту майор юстиції С. Баженов за допомогою перевірки встановив не лише зростання захворюваності особового складу військової частини №06414, але і зажадав від командувача Балтійського флоту усунути порушення закону, тим самим підтвердивши інформацію «Солдатських матерів Санкт-Петербурга».
Представник прес-служби Західного військового округу на запитання Радіо Свобода про намір відправити солдат-строковиків до України з військової частини Кам’янка, порадив звернутися до українських засобів масової інформації.
Голова ж псковського регіонального відділення партії «Яблуко» Лев Шлосберг впевнений, що потік російських солдатів на схід України збільшується.
«На жаль, ми сьогодні можемо зробити з великим сумом висновок про те, що військова операція не тільки не зупинена, вона посилюється, – каже він, – Залучається і жива сила, і техніка. Фактично, російські збройні сили перестали приховувати свою участь у цій війні. У тому числі і не дуже піклуються про маскування своєї військової форми. Ставка, судячи з усього, зроблена на форсування військового вирішення питання, на створення максимальних військових складнощів для України. Питання навіть не в тому, що це вимагає від Росії колосальних фінансів. Головне питання полягає в тому, що це вимагає від Росії жертв, які незліченні зараз – ми не можемо сказати, скільки загинуло, скільки гине людей. Це все призводить до жертв і в Україні. Офіційна Росія не має на меті мир – на відміну від громадян Росії, які хочуть миру і чекають його. І миру в країні, і миру з Україною, і, вибачте за банальне твердження, миру в усьому світі. Мета російської влади прямо протилежна – це війна. На жаль, це виглядає як розпалювання війни».
Лев Шлосберг продовжує: «Зараз різко змінилося сприйняття цієї війни всередині армії. По-перше, військові, на відміну від цивільних людей, достеменно знають масштаби втрат. Можливо, не в цілому, але в межах своїх військових частин. Люди спілкуються між собою, люди знають, хто загинув, хто живий, хто поранений. І мені відомо про масові випадки розриву контрактів із боку контрактників, припинення військової служби просто через небажання воювати в Україні, і небажання віддати життя нізащо. У цій ситуації, судячи з усього, почалося посилення тиску на солдатів строкової служби, яких наприкінці літа і початку осені минулого року уникали направляти в Україну. Сім’ї військовослужбовців-контрактників у повному складі залежать від Міністерства оборони і щодо житла, і щодо грошового забезпечення, і щодо побутового забезпечення. Там родичі погоджуються мовчати через почуття солідарності. А коли стали збільшувати кількість строковиків, ситуація стала зовсім іншою. Більшість строковиків ніяк не пов’язані і не залежать від Міністерства оборони, серед їхніх батьків і родичів неминуче знайдуться люди, які будуть говорити про загрозу їхнім синам, братам, чоловікам. Саме з цим пов’язане збільшення в останні тижні кількості звернень до правозахисних організацій».
«Нам відомо, що військові останнім часом ретельно ховають відправку збройних сил з місць їхньої постійної дислокації до так званої «Ростовської області». Якщо раніше військові літаки злітали з псковського аеропорту, тепер ці літаки бачили, як вони злітають з аеродрому сусіднього міста Острів. Там теж живуть люди, і вони розуміють, куди летять ці військово-транспортні літаки. Це не горобці, яких можна не помітити. Крім того, змінилася система доставки загиблих. Їх намагаються доставляти у безлюдні місця. Але все одно є ті, хто це бачить. Є рідні. Відбуваються похорони. І люди цю правду дізнаються. Зараз ті, у кого рідні живі, ще живі, дуже мотивовані, дуже хочуть, щоб вони залишилися живі. І це бажання того, щоб люди залишилися живі, може пересилити страх. І, можливо, країна дізнається більше про той жах, який відбувається. Це може реально призвести до зупинки війни. Наскільки буде сильним цей громадський рух, наскільки масовим буде цей протест, наскільки значним буде обсяг інформації, яка вийде у світ, зараз сказати неможливо. Найтаємніша таємна війна за останні роки! Але цілком очевидно, що правда буде відома. І правда зараз залежить від тих людей, хто її знає. І вони, судячи з усього, зараз будуть говорити».
за інф.: Радіо Свобода
Як повідомив представник правозахисної організації «Солдатські матері Санкт-Петербурга» Антон Щербак, останніми тижнями різко збільшилася кількість дзвінків батьків солдатів строкової служби, яких командири примушують підписувати контракти, щоб потім відправити їх до України. Таких дзвінків тільки в січні було як мінімум близько 15, ще 5 повідомлень на ту ж тему прийшло на електронну пошту організації. Більшість цих дзвінків були від батьків солдат-строковиків, службовців у 138-й окремій гвардійській мотострілецькій бригаді Західного військового округу, розташованої в селищі Кам’янка Виборзького району Ленінградської області. Ті батьки, які телефонували, бояться за своїх дітей, тому відмовлялися називати свої прізвища, але більшість з них назвали 9 лютого як точну дату відправлення новоспечених контрактників до Ростовської області.
Аналогічні дзвінки надходили і від батьків солдат-строковиків, службовців у військовій частині №29760 у Володимирському таборі Псковської області (там, зокрема, готують військових розвідників) і в частині №54096, розташованій в селищі Муліно Нижегородської області, де знаходиться 6-а танкова окрема бригада. І це далеко не повний список військових частин, звідки лунають тривожні дзвінки.
Голова «Солдатських матерів Санкт-Петербурга» Елла Полякова має намір скласти повний список таких частин, щоб зрозуміти, що відбувається.
«Постійно надходять такі звернення від батьків, які стурбовані ситуацією зі своїми дітьми-призовниками, – зазначає вона. – Про такі ж дзвінки нам повідомляють наші колеги, правозахисники з партнерських організацій. Батьки повідомляють і тривожаться через те, що їхніх дітей насильно примушують підписувати контракт. При цьому батьки панічно бояться нашого звернення кудись – вони вважають, що їхнім дітям буде тільки гірше від такого звернення. У Кам’янці, за повідомленням батьків, близько 60 осіб відмовилися примусово підписувати контракт. Вони хочуть служити, але не за контрактом, у них зовсім інші життєві плани. І в результаті їх замкнули в якомусь клубі».
«Батьки звернулися, як вони повідомили, до прокуратури. Приїхав прокурор, але це ще не факт, що це був прокурор. Він погрожував, лякав, і хлопців все-таки змусили підписати контракт. При цьому часто ошукують хлопців, обіцяють їм, що термін служби за контрактом буде таким же, як за призовом. Це неправда. Примус – повсюдне явище, причому батьки вказують дати відправки, нібито, до Ростовської області, відразу після підписання контракту. У випадку з Кам’янкою це 9 лютого. Таке ж повідомлення у нас від партнерської організації з Мурманська, там теж йде відправка. По всій Росії відбувається щось дивне», – каже Елла Полякова.
Що коїться у Росії, в цілому уявити сьогодні важко, а от із тим, що діється в Кам’янці, спробувати розібратися можна. І це має намір зробити депутат Борис Вишневський, який 23 січня відправив запит до Військової прокуратури Західного військового округу. Поки ж начальники Західного військового округу грають з петербурзькими правозахисниками, як висловилася Елла Полякова, в дивну гру. По-перше, будь-яка інформація про ту ж Кам’янку ретельно приховується, наприклад, нещодавно через соціальні мережі стало відомо про те, що там завалився цілий проліт 4-поверхової казарми.
У прес-службі округу Радіо Свобода цю подію коментувати відмовилися, зажадавши письмового запиту. У соціальних мережах повідомили, що жертв немає. Тим часом правозахисників «Солдатських матерів Санкт-Петербурга» військові вже намагаються звинуватити в наклепі. Так, 20 січня в пресі з’явилося повідомлення представника прес-служби Західного військового округу у Балтійському флоті Володимира Матвєєва, в якому командування флоту спростувало інформацію правозахисників про масові захворювання солдатів-строковиків з військових частин берегових військ, дислокованих в Калінінградській області.
Однак військовий прокурор відділу нагляду військової прокуратури Балтійського флоту майор юстиції С. Баженов за допомогою перевірки встановив не лише зростання захворюваності особового складу військової частини №06414, але і зажадав від командувача Балтійського флоту усунути порушення закону, тим самим підтвердивши інформацію «Солдатських матерів Санкт-Петербурга».
Представник прес-служби Західного військового округу на запитання Радіо Свобода про намір відправити солдат-строковиків до України з військової частини Кам’янка, порадив звернутися до українських засобів масової інформації.
Голова ж псковського регіонального відділення партії «Яблуко» Лев Шлосберг впевнений, що потік російських солдатів на схід України збільшується.
«На жаль, ми сьогодні можемо зробити з великим сумом висновок про те, що військова операція не тільки не зупинена, вона посилюється, – каже він, – Залучається і жива сила, і техніка. Фактично, російські збройні сили перестали приховувати свою участь у цій війні. У тому числі і не дуже піклуються про маскування своєї військової форми. Ставка, судячи з усього, зроблена на форсування військового вирішення питання, на створення максимальних військових складнощів для України. Питання навіть не в тому, що це вимагає від Росії колосальних фінансів. Головне питання полягає в тому, що це вимагає від Росії жертв, які незліченні зараз – ми не можемо сказати, скільки загинуло, скільки гине людей. Це все призводить до жертв і в Україні. Офіційна Росія не має на меті мир – на відміну від громадян Росії, які хочуть миру і чекають його. І миру в країні, і миру з Україною, і, вибачте за банальне твердження, миру в усьому світі. Мета російської влади прямо протилежна – це війна. На жаль, це виглядає як розпалювання війни».
Лев Шлосберг продовжує: «Зараз різко змінилося сприйняття цієї війни всередині армії. По-перше, військові, на відміну від цивільних людей, достеменно знають масштаби втрат. Можливо, не в цілому, але в межах своїх військових частин. Люди спілкуються між собою, люди знають, хто загинув, хто живий, хто поранений. І мені відомо про масові випадки розриву контрактів із боку контрактників, припинення військової служби просто через небажання воювати в Україні, і небажання віддати життя нізащо. У цій ситуації, судячи з усього, почалося посилення тиску на солдатів строкової служби, яких наприкінці літа і початку осені минулого року уникали направляти в Україну. Сім’ї військовослужбовців-контрактників у повному складі залежать від Міністерства оборони і щодо житла, і щодо грошового забезпечення, і щодо побутового забезпечення. Там родичі погоджуються мовчати через почуття солідарності. А коли стали збільшувати кількість строковиків, ситуація стала зовсім іншою. Більшість строковиків ніяк не пов’язані і не залежать від Міністерства оборони, серед їхніх батьків і родичів неминуче знайдуться люди, які будуть говорити про загрозу їхнім синам, братам, чоловікам. Саме з цим пов’язане збільшення в останні тижні кількості звернень до правозахисних організацій».
«Нам відомо, що військові останнім часом ретельно ховають відправку збройних сил з місць їхньої постійної дислокації до так званої «Ростовської області». Якщо раніше військові літаки злітали з псковського аеропорту, тепер ці літаки бачили, як вони злітають з аеродрому сусіднього міста Острів. Там теж живуть люди, і вони розуміють, куди летять ці військово-транспортні літаки. Це не горобці, яких можна не помітити. Крім того, змінилася система доставки загиблих. Їх намагаються доставляти у безлюдні місця. Але все одно є ті, хто це бачить. Є рідні. Відбуваються похорони. І люди цю правду дізнаються. Зараз ті, у кого рідні живі, ще живі, дуже мотивовані, дуже хочуть, щоб вони залишилися живі. І це бажання того, щоб люди залишилися живі, може пересилити страх. І, можливо, країна дізнається більше про той жах, який відбувається. Це може реально призвести до зупинки війни. Наскільки буде сильним цей громадський рух, наскільки масовим буде цей протест, наскільки значним буде обсяг інформації, яка вийде у світ, зараз сказати неможливо. Найтаємніша таємна війна за останні роки! Але цілком очевидно, що правда буде відома. І правда зараз залежить від тих людей, хто її знає. І вони, судячи з усього, зараз будуть говорити».
за інф.: Радіо Свобода
Теґі:
