Російсько-грузинська війна 2008 року. Про що маємо знати
Найголовніший і важкий наслідок війни, який змінив геополітичну ситуацію в регіоні – Росія в серпні 2008 року офіційно оголосила, що визнає частину міжнародно визнаної території Грузії незалежними державами і надає їм військову допомогу. Тбілісі у відповідь розірвав дипломатичні відносини з Москвою, а Цхінвальський регіон і Абхазію офіційно оголосив окупованими територіями.
Десять років тому, в серпні 2008 року, в результаті грузино-російської війни, загинуло 408 громадян Грузії, з них 170 військовослужбовців, 14 поліцейських і 224 мирних жителя.
За даними міністерства охорони здоров'я Грузії, кількість поранених і постраждалих в дні серпневої війни склало 2 232 людини. З них військовослужбовців – 1045 осіб.
Серпнева війна зробила біженцями 26 тисяч жителів грузинських сіл Цхінвальського регіону. Ця цифра поповнила дані етнічної чистки грузин в Абхазії в 1993 році, в результаті загальна кількість біженців у Грузії становить вже 263 598 осіб.
Росія досі не виконала найголовніші пункти угоди про припинення вогню, підписані за посередництва президента Франції Ніколя Саркозі 12 серпня 2008 року, які включають:
- Відмова від застосування сили;
- Відмова від ведення військових дій;
- Забезпечення вільного пересування для надання гуманітарної допомоги;
- Повернення грузинських збройних сил в місця постійної дислокації;
- Повернення російських збройних сил на лінію, наявної до початку військових дій.
- Росія також не допускає в окупованому регіоні представників міжнародних спостерігачів.
Опитування Національного демократичного інституту США (NDI) показало, що питання територіальної цілісності Грузії залишається одним з найбільш актуальних для жителів країни. За три місяці до виборів у парламент Грузії, як і в листопаді 2012 року, 26% опитаних назвали територіальну цілісність найважливішим національним питанням.
Російсько-грузинська війна – як це починалося
В даний час практично всі спостерігачі сходяться в думці про те, що хоча війна перейшла в активну фазу саме 8 серпня, підготовка до військових дій і обстріли грузинської території почалися набагато раніше.
Ігноруючи заборони і міжнародний контроль Росія в період з 2004 по 2008 роки побудувала в самопроголошеній Південній Осетії військові бази в районі селища Джава. Військова база була знята представниками МВС Грузії, ці дані опубліковані.
Як зазначає російський експерт Андрій Ілларіонов, до серпня 2008 року самопроголошена Південна Осетія володіла найбільшою кількістю танків на душу населення порівняно з будь-якою державою або частиною державного утворення в світі. 1758 танків і легких танків на тисячу чоловік, що вище, ніж у таких мілітаризованих країнах, як Ізраїль (531) і Північна Корея (177).
Росія також надавала цхинвальскому режиму допомогу кадрами — міністром оборони Південної Осетії був генерал-лейтенант Василь Лунєв, випускник Військової академії ім. М. В. Фрунзе та Військової академії Генерального штабу Збройних сил РФ, який обіймав раніше посаду першого заступника командувача військами Сибірського військового округу.
6 липня 2008 року Північно-Кавказький військовий округ почав проводити військові навчання «Кавказ-2008» за участю 8 тисяч службовців армії, внутрішніх військ і ФСБ, включаючи 700 одиниць бронетехніки, а також за підтримки Військово-повітряних сил і Чорноморського флоту.
2 серпня 2008 року ці навчання офіційно закінчилися, але війська, що брали участь у маневрах, не пішли зі своїх позицій.
7 серпня, між 3:41 3:52 ранку, колона російської бронетехніки пройшла через Рокський тунель на територію Південної Осетії, тобто фактично збройні сили Росії увійшли на територію Грузії. На той момент РФ офіційно визнавала кордону Грузії. Ця ситуація змінилася через 20 днів.
Що відбувалося з боку Грузії
У липні 2008 року південноосетинські сил обстрілювали Колективні миротворчі сили та спостерігачів ОБСЄ. 29 липня так зване ополчення піддало артилерійському обстрілу грузинські села.
5 серпня південноосетинський міністр внутрішніх справ Міндзаєв віддав наказ «стерти з землі» грузинську село Нулі». Переговори Міндзаєва перехоплені і записані МВС Грузії.
Також з документально підтвердженими даними МВС Грузії, 6 і 7 серпня південноосетинські сили обстріляли і провели обстріл кількох грузинських сіл, включаючи Нулі. 6 серпня було поранено двоє грузинських миротворців. 7 серпня ще троє грузинських військовослужбовців було поранено, а двоє, на посаді Авневі — вбито.
У відповідь на обстріл позицій грузинських миротворців Тбілісі почав військову операцію в зоні південноосетинського конфлікту. Менш ніж за добу грузинські військові зайняли Цхінвалі і прилеглі території. Уряд Кокойти і його оточення втік в Джаву.
У відповідь Росія заявила про «грузинську агресію» і ввела свої війська вглиб території Грузії з двох напрямків, взявши під контроль не лише ситуацію в Південній Осетії і Абхазії, але й на прилеглих до них територіях — Горійський і Каспский район на сході країни, і Зугдідський — на заході. Протягом п'яти днів грузинські війська були витіснені з займаних позицій, російська авіація наносила удари по аеродромах і дорогах по всій території Грузії, у тому числі в передмісті Тбілісі.
Росія застосувала касетні бомби, а також ракети «Іскандер» і «Точка-У» під час бомбардування території Грузії. Жертвами бомбардувань стали жителі Горі і Онського району Рача. У центрі Горі було вбито журналіста голландського телебачення.
Російські війська зайняли центральну автомобільну трасу Грузії і продовжували рух у бік Тбілісі. Уряд Грузії вдався до дипломатичної допомоги.
12 серпня 2008 року за посередництвом Євросоюзу, США і особисто президента Франції Ніколя Саркозі було прийнято так звану «угоду з шести пунктів», після чого бойові дії припинилися і російська сторона почала відведення військ від Тбілісі.
При цьому в найбільш кризові дні серпня 2008 року США надали не тільки дипломатичну, але й військову підтримку Грузії.
Президент США Джордж Буш 11 серпня заявив на спеціальному брифінгу в Білому домі, що американські військові почали проведення гуманітарної операції в Грузії.
Буш повідомив, що в операції братимуть участь як ВПС США, так і морські піхотинці. Президент США також зажадав, щоб Росія залишила відкритими всі повітряні і морські шляхи для доставки в Грузії гуманітарної допомоги. Тобто Росії пропонувалося звільнити дороги, аеропорти і морські порти.
Дмитро Шашкін – тричі був міністром в уряді третього президента Грузії Михайла Саакашвілі — пробації, освіти та оборони, в минулому році публічно і детально розповів про роботу американських дипломатів і військових і вказав на значення дій США у вирішенні конфлікту.
Він підкреслив, що Росія не змогла розбомбити Тбіліський аеропорт тому, що на злітних смугах стояли американські вантажні літаки «Геркулеси», тому що флагман П'ятого флоту США, який увійшов у Чорне море, контролював на своїх радарах повітряний простір в трикутнику Тбілісі-Москва-Волгоград. При цьому потенціал американського військового контролю у вісім разів перевищував потенціал російського флоту в Чорному морі.
Шашкін також підкреслив, що оголошеною президентом США Джорджем Бушем гуманітарною операцією з надання допомоги Грузії командував міністр оборони Роберт Гейтс. А вилетіли 14 серпня 2008 року з Йорданії американські «Геркулеси» супроводжували авіа-винищувачі. При цьому командир авіавинищувачів офіційно заявив, що «Будь-яка активність російських літаків в грузинському небі буде сприйнята як напад на Сполучені Штати Америки», після чого російські літаки перестали втручатися в грузинський повітряний простір.
Варто зазначити, що професор монреальського університету Макгілла і провідний експерт по Україні Джеррі Келебей (Gerry Kelebay) ще в жовтні 2008 року в "The Washington Times" писав:
«Москва пішла стежкою війни. Після вторгнення в Грузію і встановлення влади Росії над сепаратистськими районами Південної Осетії та Абхазії Путін тепер має намір розчленувати Україну. Цей російський диктатор не приховує свого презирства до незалежності Києва. На квітневому саміті НАТО він сказав президенту Бушу, що Україна це навіть і не держава зовсім, і що значну частину території їй «віддала» Росія. Путін попередив, що якщо Україна посміє вступити в НАТО, вона "припинить своє існування як держава".
Кремлівська ксенофобська еліта зневажає Україну і Грузію з однієї простої причини - ці країни намагаються вирватися з авторитарних московських лещат. У відповідь на це Росія намагається дестабілізувати ситуацію на Україні.
Головна мета Москви - вирвати з-під контролю Києва Кримський півострів ... Успішна Україна зможе прокласти дорогу до перемоги ліберальної демократії в Росії. А Путін готовий зробити все можливе, щоб не допустити цього. Він може навіть піти на те, щоб увергнути Європу в нове катастрофічне кровопролиття масового масштабу. Сьогодні ми всі українці.»
Тож, не будемо забувати серпневі події десятирічної давнини.
за інф. Новини-Грузія, ІнфоКава, Радіо Свобода, The Washington Times
Десять років тому, в серпні 2008 року, в результаті грузино-російської війни, загинуло 408 громадян Грузії, з них 170 військовослужбовців, 14 поліцейських і 224 мирних жителя.
За даними міністерства охорони здоров'я Грузії, кількість поранених і постраждалих в дні серпневої війни склало 2 232 людини. З них військовослужбовців – 1045 осіб.
Серпнева війна зробила біженцями 26 тисяч жителів грузинських сіл Цхінвальського регіону. Ця цифра поповнила дані етнічної чистки грузин в Абхазії в 1993 році, в результаті загальна кількість біженців у Грузії становить вже 263 598 осіб.
Росія досі не виконала найголовніші пункти угоди про припинення вогню, підписані за посередництва президента Франції Ніколя Саркозі 12 серпня 2008 року, які включають:
- Відмова від застосування сили;
- Відмова від ведення військових дій;
- Забезпечення вільного пересування для надання гуманітарної допомоги;
- Повернення грузинських збройних сил в місця постійної дислокації;
- Повернення російських збройних сил на лінію, наявної до початку військових дій.
- Росія також не допускає в окупованому регіоні представників міжнародних спостерігачів.
Опитування Національного демократичного інституту США (NDI) показало, що питання територіальної цілісності Грузії залишається одним з найбільш актуальних для жителів країни. За три місяці до виборів у парламент Грузії, як і в листопаді 2012 року, 26% опитаних назвали територіальну цілісність найважливішим національним питанням.
Російсько-грузинська війна – як це починалося
В даний час практично всі спостерігачі сходяться в думці про те, що хоча війна перейшла в активну фазу саме 8 серпня, підготовка до військових дій і обстріли грузинської території почалися набагато раніше.
Ігноруючи заборони і міжнародний контроль Росія в період з 2004 по 2008 роки побудувала в самопроголошеній Південній Осетії військові бази в районі селища Джава. Військова база була знята представниками МВС Грузії, ці дані опубліковані.
Як зазначає російський експерт Андрій Ілларіонов, до серпня 2008 року самопроголошена Південна Осетія володіла найбільшою кількістю танків на душу населення порівняно з будь-якою державою або частиною державного утворення в світі. 1758 танків і легких танків на тисячу чоловік, що вище, ніж у таких мілітаризованих країнах, як Ізраїль (531) і Північна Корея (177).
Росія також надавала цхинвальскому режиму допомогу кадрами — міністром оборони Південної Осетії був генерал-лейтенант Василь Лунєв, випускник Військової академії ім. М. В. Фрунзе та Військової академії Генерального штабу Збройних сил РФ, який обіймав раніше посаду першого заступника командувача військами Сибірського військового округу.
6 липня 2008 року Північно-Кавказький військовий округ почав проводити військові навчання «Кавказ-2008» за участю 8 тисяч службовців армії, внутрішніх військ і ФСБ, включаючи 700 одиниць бронетехніки, а також за підтримки Військово-повітряних сил і Чорноморського флоту.
2 серпня 2008 року ці навчання офіційно закінчилися, але війська, що брали участь у маневрах, не пішли зі своїх позицій.
7 серпня, між 3:41 3:52 ранку, колона російської бронетехніки пройшла через Рокський тунель на територію Південної Осетії, тобто фактично збройні сили Росії увійшли на територію Грузії. На той момент РФ офіційно визнавала кордону Грузії. Ця ситуація змінилася через 20 днів.
Що відбувалося з боку Грузії
У липні 2008 року південноосетинські сил обстрілювали Колективні миротворчі сили та спостерігачів ОБСЄ. 29 липня так зване ополчення піддало артилерійському обстрілу грузинські села.
5 серпня південноосетинський міністр внутрішніх справ Міндзаєв віддав наказ «стерти з землі» грузинську село Нулі». Переговори Міндзаєва перехоплені і записані МВС Грузії.
Також з документально підтвердженими даними МВС Грузії, 6 і 7 серпня південноосетинські сили обстріляли і провели обстріл кількох грузинських сіл, включаючи Нулі. 6 серпня було поранено двоє грузинських миротворців. 7 серпня ще троє грузинських військовослужбовців було поранено, а двоє, на посаді Авневі — вбито.
У відповідь на обстріл позицій грузинських миротворців Тбілісі почав військову операцію в зоні південноосетинського конфлікту. Менш ніж за добу грузинські військові зайняли Цхінвалі і прилеглі території. Уряд Кокойти і його оточення втік в Джаву.
У відповідь Росія заявила про «грузинську агресію» і ввела свої війська вглиб території Грузії з двох напрямків, взявши під контроль не лише ситуацію в Південній Осетії і Абхазії, але й на прилеглих до них територіях — Горійський і Каспский район на сході країни, і Зугдідський — на заході. Протягом п'яти днів грузинські війська були витіснені з займаних позицій, російська авіація наносила удари по аеродромах і дорогах по всій території Грузії, у тому числі в передмісті Тбілісі.
Росія застосувала касетні бомби, а також ракети «Іскандер» і «Точка-У» під час бомбардування території Грузії. Жертвами бомбардувань стали жителі Горі і Онського району Рача. У центрі Горі було вбито журналіста голландського телебачення.
Російські війська зайняли центральну автомобільну трасу Грузії і продовжували рух у бік Тбілісі. Уряд Грузії вдався до дипломатичної допомоги.
12 серпня 2008 року за посередництвом Євросоюзу, США і особисто президента Франції Ніколя Саркозі було прийнято так звану «угоду з шести пунктів», після чого бойові дії припинилися і російська сторона почала відведення військ від Тбілісі.
При цьому в найбільш кризові дні серпня 2008 року США надали не тільки дипломатичну, але й військову підтримку Грузії.
Президент США Джордж Буш 11 серпня заявив на спеціальному брифінгу в Білому домі, що американські військові почали проведення гуманітарної операції в Грузії.
Буш повідомив, що в операції братимуть участь як ВПС США, так і морські піхотинці. Президент США також зажадав, щоб Росія залишила відкритими всі повітряні і морські шляхи для доставки в Грузії гуманітарної допомоги. Тобто Росії пропонувалося звільнити дороги, аеропорти і морські порти.
Дмитро Шашкін – тричі був міністром в уряді третього президента Грузії Михайла Саакашвілі — пробації, освіти та оборони, в минулому році публічно і детально розповів про роботу американських дипломатів і військових і вказав на значення дій США у вирішенні конфлікту.
Він підкреслив, що Росія не змогла розбомбити Тбіліський аеропорт тому, що на злітних смугах стояли американські вантажні літаки «Геркулеси», тому що флагман П'ятого флоту США, який увійшов у Чорне море, контролював на своїх радарах повітряний простір в трикутнику Тбілісі-Москва-Волгоград. При цьому потенціал американського військового контролю у вісім разів перевищував потенціал російського флоту в Чорному морі.
Шашкін також підкреслив, що оголошеною президентом США Джорджем Бушем гуманітарною операцією з надання допомоги Грузії командував міністр оборони Роберт Гейтс. А вилетіли 14 серпня 2008 року з Йорданії американські «Геркулеси» супроводжували авіа-винищувачі. При цьому командир авіавинищувачів офіційно заявив, що «Будь-яка активність російських літаків в грузинському небі буде сприйнята як напад на Сполучені Штати Америки», після чого російські літаки перестали втручатися в грузинський повітряний простір.
Варто зазначити, що професор монреальського університету Макгілла і провідний експерт по Україні Джеррі Келебей (Gerry Kelebay) ще в жовтні 2008 року в "The Washington Times" писав:
«Москва пішла стежкою війни. Після вторгнення в Грузію і встановлення влади Росії над сепаратистськими районами Південної Осетії та Абхазії Путін тепер має намір розчленувати Україну. Цей російський диктатор не приховує свого презирства до незалежності Києва. На квітневому саміті НАТО він сказав президенту Бушу, що Україна це навіть і не держава зовсім, і що значну частину території їй «віддала» Росія. Путін попередив, що якщо Україна посміє вступити в НАТО, вона "припинить своє існування як держава".
Кремлівська ксенофобська еліта зневажає Україну і Грузію з однієї простої причини - ці країни намагаються вирватися з авторитарних московських лещат. У відповідь на це Росія намагається дестабілізувати ситуацію на Україні.
Головна мета Москви - вирвати з-під контролю Києва Кримський півострів ... Успішна Україна зможе прокласти дорогу до перемоги ліберальної демократії в Росії. А Путін готовий зробити все можливе, щоб не допустити цього. Він може навіть піти на те, щоб увергнути Європу в нове катастрофічне кровопролиття масового масштабу. Сьогодні ми всі українці.»
Тож, не будемо забувати серпневі події десятирічної давнини.
за інф. Новини-Грузія, ІнфоКава, Радіо Свобода, The Washington Times
