Розстріл богданівців
1917, 8 серпня (26 липня) – у Києві на залізничній станції Пост-Волинський російські полки з кулеметів обстріляли ешелон 1-го Українського полку ім. Богдана Хмельницького, який відправлявся на фронт.
У день відправлення на фронт першого ешелону полку імені Богдана Хмельницького стався прикрий інцидент. Пізно ввечері на станції Пост-Волинський вояки 1-го Гвардійського кірасирського та 17-го Донського козацького полків із кулеметів та рушниць обстріляли ешелон богданівців. Було вбито 16 українців, ще 30 поранено.
Російські вояки пізніше пояснювали свої дії тим, що богданівні на вокзалі пиячили, а потім почали стріляти в повітря і влучили в когось із публіки. Однак така версія не знайшла підтвердження.
Наступного дня відбулося екстрене засідання комітету Центральної Ради. Представник Військового генерального комітету Микола Левицький повідомив матеріали розслідування: «Перший ешелон погрузили в 3 год., за ним почали грузить і другий… Паровозів довго не подавали. Підходили перекупки продавати свій товар. Козаки були веселі. Нарешті ешелон рушив. Дехто з ешелону став салютувати. Далі все переплуталось. Як свідки показують, почали стріляти з Батиєвої гори. В другий ешелон вже стріляли кругом до Київ-1-го. Коли приїжджали до мосту на ст. Київ-1, то почали стрілять із Селянської вул. Стріляли із Степановської вул. залігши та чоловік 30 кірасирів. Не дивлячись на се, козаки-богданівці нічого не робили. І як показують ті ж численні свідки, що якби козаки полку Богдана стріляли, то було б багато побито з публіки. Вони поїхали далі, в них стріляли з Кадетської рощі і далі. Не доїжджаючи до ст. Пост-Волинський, вони спинились. Обдивившись, вони побачили, що єсть троє убитих і поранені. Зробивши перев’язку вони рушили далі. На Посту-Волинськім їх спинили, тоді вже багато спало. Спершу їх обстріляли кірасири з кулеметів. Потім почали виводить. Оруже було зложене в вагонах. Не дивлячись на се, з ними і з офіцерами поводились визиваючи грубо, били прикладами».
Його доповнив Йосип Гермайзе: «Далі свідки показують, що коли козаки полку ім. Богдана повиходили із вагонів, то кірасири обкружили їх, і іден вийняв шаблю і простромив одного козака в спину. Ті ж свідки показують, коли ешелон прибув, то кулемети були вже розставлені. Стріляти потреби не було ніякої, а все-таки штабс-капітан Дмитрієв скомандував відкрити вогонь».
Події на вокзалі сколихнули громадськість. На засіданні Малої Ради 10 серпня Левицький попросив слова поза чергою і повідомив, що на Печерську «якісь люди почали намовляти народ проти донців, які начебто забили одного богданівця. Забитого привезли на автомобілі. Кажуть, зібралася велика юрба, яка дуже вороже настроєна проти донських козаків. Можна ждати бійки».
Мала Рада створила спеціальну комісію для розслідування кривавих подій на вокзалі, публіку закликали до спокою і очікування результатів слідства.
12 серпня загиблих солдат-богданівців урочисто поховали на кладовищі Флорівського жіночого монастиря. Похоронна процесія пройшла по центру міста Хрещатиком та Олександрівською вулицею в супроводі 1-го українського запасного полку та представників ради військових депутатів. Вони несли вінки, українські прапори та плакати («Перші жертви перемоги темних сил», «Смійся враже та не дуже» тощо).
Щоб якнайшвидше залагодити конфлікт, у найближчі дні кірасирів та богданівців відправили на фронт. Розстріл богданівців був засуджений у багатьох офіційних зверненнях, про нього згадували на губернському селянському з’їзді в Катеринославі (26-28 серпня) і губернському українському національному з’їзді в Києві (1-2 вересня). Однак розслідування так і не було завершене.
У 2015 р. на залізничній станції Київ-Волинський відкрито меморіальну дошку на честь козаків і старшин полку ім. Богдана Хмельницького, які загинули від московських куль.
на головному фото:
Старшини 1-го Українського козацького полку ім. Б.Хмельницького разом із начальником 10-ї піхотної дивізії, до складу якої входив полк. Південно-Західний фронт, вересень 1917. Фото: holos.fm.
У день відправлення на фронт першого ешелону полку імені Богдана Хмельницького стався прикрий інцидент. Пізно ввечері на станції Пост-Волинський вояки 1-го Гвардійського кірасирського та 17-го Донського козацького полків із кулеметів та рушниць обстріляли ешелон богданівців. Було вбито 16 українців, ще 30 поранено.
Російські вояки пізніше пояснювали свої дії тим, що богданівні на вокзалі пиячили, а потім почали стріляти в повітря і влучили в когось із публіки. Однак така версія не знайшла підтвердження.
Наступного дня відбулося екстрене засідання комітету Центральної Ради. Представник Військового генерального комітету Микола Левицький повідомив матеріали розслідування: «Перший ешелон погрузили в 3 год., за ним почали грузить і другий… Паровозів довго не подавали. Підходили перекупки продавати свій товар. Козаки були веселі. Нарешті ешелон рушив. Дехто з ешелону став салютувати. Далі все переплуталось. Як свідки показують, почали стріляти з Батиєвої гори. В другий ешелон вже стріляли кругом до Київ-1-го. Коли приїжджали до мосту на ст. Київ-1, то почали стрілять із Селянської вул. Стріляли із Степановської вул. залігши та чоловік 30 кірасирів. Не дивлячись на се, козаки-богданівці нічого не робили. І як показують ті ж численні свідки, що якби козаки полку Богдана стріляли, то було б багато побито з публіки. Вони поїхали далі, в них стріляли з Кадетської рощі і далі. Не доїжджаючи до ст. Пост-Волинський, вони спинились. Обдивившись, вони побачили, що єсть троє убитих і поранені. Зробивши перев’язку вони рушили далі. На Посту-Волинськім їх спинили, тоді вже багато спало. Спершу їх обстріляли кірасири з кулеметів. Потім почали виводить. Оруже було зложене в вагонах. Не дивлячись на се, з ними і з офіцерами поводились визиваючи грубо, били прикладами».
Його доповнив Йосип Гермайзе: «Далі свідки показують, що коли козаки полку ім. Богдана повиходили із вагонів, то кірасири обкружили їх, і іден вийняв шаблю і простромив одного козака в спину. Ті ж свідки показують, коли ешелон прибув, то кулемети були вже розставлені. Стріляти потреби не було ніякої, а все-таки штабс-капітан Дмитрієв скомандував відкрити вогонь».
Події на вокзалі сколихнули громадськість. На засіданні Малої Ради 10 серпня Левицький попросив слова поза чергою і повідомив, що на Печерську «якісь люди почали намовляти народ проти донців, які начебто забили одного богданівця. Забитого привезли на автомобілі. Кажуть, зібралася велика юрба, яка дуже вороже настроєна проти донських козаків. Можна ждати бійки».
Мала Рада створила спеціальну комісію для розслідування кривавих подій на вокзалі, публіку закликали до спокою і очікування результатів слідства.
12 серпня загиблих солдат-богданівців урочисто поховали на кладовищі Флорівського жіночого монастиря. Похоронна процесія пройшла по центру міста Хрещатиком та Олександрівською вулицею в супроводі 1-го українського запасного полку та представників ради військових депутатів. Вони несли вінки, українські прапори та плакати («Перші жертви перемоги темних сил», «Смійся враже та не дуже» тощо).
Щоб якнайшвидше залагодити конфлікт, у найближчі дні кірасирів та богданівців відправили на фронт. Розстріл богданівців був засуджений у багатьох офіційних зверненнях, про нього згадували на губернському селянському з’їзді в Катеринославі (26-28 серпня) і губернському українському національному з’їзді в Києві (1-2 вересня). Однак розслідування так і не було завершене.
У 2015 р. на залізничній станції Київ-Волинський відкрито меморіальну дошку на честь козаків і старшин полку ім. Богдана Хмельницького, які загинули від московських куль.
на головному фото:
Старшини 1-го Українського козацького полку ім. Б.Хмельницького разом із начальником 10-ї піхотної дивізії, до складу якої входив полк. Південно-Західний фронт, вересень 1917. Фото: holos.fm.
Теґі:
