Осьмачка Теодосій Степанович (1895-1962) – видатний український письменник, поет, прозаїк, що творив у дусі символізму та неоромантизму. Народився 4 (16) травня 1895 р. у селі Куцівка (нині – Смілянського району Черкаської області) в родині сільського робітника. Закінчив місцеву церковно-парафіяльну школу та земську школу м. Матусів (1911 р.). У подальшому працював чорноробом, займався самоосвітою, писав поезії. В 1916 р. мобілізований до царської армії, але невдовзі звільнений через хворобу. Відомості про військово-польовий суд над Т. Осьмачкою за його поему «Дума солдата» (1916 р.) і подальше ув’язнення, припинене Лютневою революцією 1917 р., а також службу у спеціальних частинах Армії УНР «Чорні запорожці» (1917-1919 рр.) слід визнати ненадійними. Деякий час вчителював, закінчив педагогічні курси у Києві й Харкові, навчався в Київському інституті народної освіти (1921-1923 рр.), працював учителем у київських школах. Був членом Асоціації Письменників (АСПИС), літературної групи «Ланка» (з 1926 р. «МАРС» – Майстерня революційного слова). Видав три збірки поезій: «Круча» (1922), «Скитські вогні» (1925), «Клекіт» (1929). У 1930 р. вийшов його переклад «Макбета» В. Шекспіра. На початку 1930-х, рятуючись від репресій, Осьмачка намагався перейти західний кордон. Його заарештовують і відправляють під конвоєм аж у Свердловськ. Дорогою втікає і робить нову спробу через Поділля перетнути польський кордон. Знову невдало, цього разу його відправляють в тюрму за звинуваченням у шпигунстві. Для порятунку симулював божевілля. Відсидів у Бутирці, Лук’янівській в’язниці, проходив курс примусового лікування в Кирилівській психіатричній лікарні, звідки втік в 1941 р. і переховувався в рідному селі. Наприкінці 1942 р. потрапив до Львова, де виходить його четверта книга «Сучасникам» (1943 р.). Наприкінці 1944 р. змушений емігрувати на Захід, спершу поселився в Німеччині. Переслідуваний хворобою та страхом розправи над ним агентів КДБ, мандрував до США і Європи, знову й знову переїжджаючи від країни до країни. Виступав перед українськими громадами, активно співпрацював з організацією письменників-емігрантів «Мистецький український рух». Вершиною творчості Т. Осьмачки вважається віршований роман «Поет» (1947 р.). Автор епічних прозових творів «Старший боярин» (1946 р.), «План до двору» (1951 р.), «Ротонда душогубців» (1956 р.). Здійснив блискучі переклади О. Вайльда і В. Шекспіра. Помер 7 вересня 1962 р. у Нью-Йорку. Похований на українському православному цвинтарі у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі. У 1995 р. у рідному селі Куцівка відкрито меморіальну дошку на честь письменника. В 2013 р. засновано літературну премію імені Тодосія Осьмачки. Сергій Горобець, Український інститут національної пам’яті