27 грудня голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко провів нараду, на якій обговорено питання організації розбудови Домницького монастиря, що у Менському районі.
Зокрема, розглянуто питання проведення ремонтно-реставраційних робіт Собору Різдва Богородиці монастиря.
Інформує сайт Чернігівської ОДА
Домницький монастир Різдва Богородиці, за переказами, було засновано у XVII столітті пустельником отцем Климентієм.
Комплекс споруд Домницького монастиря – пам’ятка архітектури місцевого значення. До комплексу належать Собор Різдва Богородиці, Трапезна церква Параскеви П’ятниці, та дзвіниця.

Довідка офіційного сайту Чернігівської Єпархії: Свято-Різдва-Богородичний Домницький чоловічий монастир
Намісник – Архімандрит Варфоломій (Ромашко Володимир Миколайович)
Домницький Свято-Різдва Богородиці чоловічий монастир заснований на початку 60-х років XVII століття пустельником отцем Климентієм. Він був з монахів, які відроджували Чернігівську кафедру після польського нашестя. Приблизно в 1658 році отець Климентій зрубав перший келію в глухому сосновому бору. Так виник відокремлений скит, який в 1662 році розорили татари Кримської орди. Мандрівний монах Діонісій відродив пустинножітельство в Домницький лісах в 1663 – 1664 роках.
Перша половина XVII століття – часи боротьби Православ’я з католицизмом. Частина Чернігівщини належала Польщі. Православні зазнавали гонінь з боку Унії. У цей суворий час на чернігівській землі у 1680 році явила Знамення благості і заступництва Пресвята Богородиця через Свій чудотворний Образ в лісовій глушині, віддаленій від ворогів православ’я. На тому місці побудували тесову каплицю. Переказ свідчить, що сліпий дівчинці на ім’я Домна уві сні було сказано піти в ліс і знайти ікону Божої Матері. Після старанних пошуків вона знайшла зазначений Образ і отримала зцілення.
У 1683 – 1685 роках ченці перенесли келії скиту до місця явлення чудотворного Образу Божої Матері. Свою назву монастир отримав від річки Домниця, що протікала серед суцільного лісу, де з’явилася чудотворна ікона на дереві, пень від якого до 1798 року знаходився у вівтарі церкви святої Параскеви.
У 1693 році архієпископ Чернігівський Святитель Феодосій Углицький благословив будівництво нового монастиря з корпусом келій та собором Різдва Богородиці. Роботи велися старанням колишнього гетьмана Малоросійського Івана Мазепи. Слідуючи його прикладу, гетьман Іван Скоропадський будує нову каплицю для чудотворної ікони Богородиці Домницький, а пізніше і храм Преображення Господнього з братською трапезною. У 1694 році був складений монастирський Синодик, який «сочинися за благословением ясне в Богу Преосвященного Феодосия Углицкого, архиепископа Черниговского». З благословення Святителя Феодосія було засновано святкування ікони Богородиці Домницький в десяту п’ятницю після Святої Пасхи. У 1714 році на кошти сталінського сотника Йосипа Сичевського побудована церква святої Параскеви, яка вціліла і діє в наші дні.
Після порятунку жителів м. Березного від «чумних пошестей» в 1738 і 1771 роках «благодарные жители положили обет каждый год 22 сентября отправляться Крестным ходом в обитель Богоматери для прославления Ея». У 1868 році молитовне звернення до Цариці Небесної перед Домницький іконою жителів м.Березна та навколишніх сіл врятувало від посухи, а влітку 1871 року від щоденних пожеж в м. Березна, пізніше – від нашестя сарани. Зцілення від чудотворного Образу Божої Матері відбуваються і в наші дні.
У 1786 році за Указом імператриці Катерини ІІ про віддачу в казенне відомство монастирських маєтків в Малоросії Домницька обитель була переведена в третій клас з передачею її в державну скарбницю. У 1800 – 1808 роках монастир процвітав. На кошти генерального судді А. Я. Безбородько побудовані собор Різдва Богородиці (1806 р.), корпус братських келій, надбрамний двоярусний дзвін, огорожа. У 1846 році на кошти княжни Параскеви Прозоровського побудована Петро-Павлівська церква.
У Домницький обителі діяли: собор Різдва Богородиці, Спасо-Преображенскнй, Свято-Параскевієвскій, Свято-Варваринський, Свято-Миколаївський храми, цвинтарна церква. У 1846 році на місці цвинтарної церкви була побудована кам’яна – Петро-Павлівська. У монастирі тепло приймали паломників. Дітей-сиріт монахи брали на повне утримання до їх повноліття.
У 1922 році безбожні власті намагалися розграбувати і храми Домницького монастиря. Але ченцям, ховаючись в підземних галереях, вдалося врятувати цінності, особливо рідну святиню – чудотворну Домницький ікону Божої Матері. У 1925 р. обитель була закрита. У 1928 році на її обійсті розташувалася Домницька комуна, перетворена в 1931 році в сільськогосподарську артіль імені Першого Травня. З 1932 року Свято-Параскевіевскій церква діяла як парафіяльний храм. Після закриття цього приходу в 1936 році почалося руйнування храмів. До фундаменту знищили Петро-Павлівську церкву. На будматеріали розібрали склепіння центрального купола Свято-Різдвяного собору, а його колонадами вимостили греблю в селі Миколаївка.
Восени 1941 року відкрили жіночий монастир, який назвали по одному вцілілому храму – Свято-Параскевіевский. У ньому трудилися 35 сестер на чолі з ігуменею Агнією (в миру Марія Ланько), яка була духовним чадом Іоанна Кронштадтського. Життя сестер проходила у важких випробуваннях. У той час священиками були: архімандрит Нестор – один нині святого Преподобного Лаврентія, схиархімандрита Чернігівського, з яким ходив в Єрусалим і на Гору Афон; ігумен Мойсей Глушко. Сестри працювали в лісництві, посадили близько 50 гектарів лісу. Домницька жіноча громада склалася з духовних чад Батюшки Лаврентія Проскури. У 1952 році Свято-Параскевневскую Домницький жіночу обитель закрили.
У 1992 році парафіяльній громаді Домницького монастиря був переданий трапезний храм святої великомучениці Параскеви. 10 лютого 1995 відбулася реєстрація обителі.
Преподобний Лаврентій Чернігівський пророкував, що Домницький обитель відкриють, але вона буде чоловічий, великий і благоліпної, що храми повстануть з руїн і будуть сяяти, як і в минулі часи.
У 2011 році храм Різдва Пресвятої Богородиці був переданий монастирю, в якому тепер і ведуться реставраційні роботи.