У Чернігові помолилися за загиблих у вересні Захисників України
2 жовтня в Чернігові у козацькому кафедральному соборі святої великомучениці Катерини Православної церкви України відповідно вимог карантину та рекомендацій Чернігівської облдержадміністрації проведено традиційну панахиду за усіма воїнами, які у ВЕРЕСНІ 2020 року загинули в боях за незалежність України, а також тими, хто, виконуючи свій військовий обов’язок, загинув в авіакатастрофі в Харківській області.
Організатори: Український інститут національної пам'яті, Чернігівська єпархія ПЦУ, Кафедральний собор святої великомучениці Катерини ПЦУ, Козацька православна громада Храму святої великомучениці Катерини за сприяння Міністерства у справах ветеранів України.
Тетяна МИРГОРОДСЬКА, волонтерка і громадська діячка, журналістка, розповіла про загиблих героїв:
«1. Віталій ГРИЦИШИН, старший солдат 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас» 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, народився 21 липня 1982 року в Павлограді на Дніпропетровщині. 5 вересня під час гасіння пожежі поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області був відрізаний полум’ям від решти особового складу. Обходячи осередок вогню в «сірій зоні», він підірвався на невідомому вибуховому пристрої на мінному полі противника. Залишилися батьки, брат, дружина і син.
2. Володимир ХОМЕНКО, старший сержант 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас» 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, народився 18 серпня 1985 року в Добропіллі на Донеччині. 5 вересня під час гасіння пожежі поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області був відрізаний полум’ям від решти особового складу. Обходячи осередок вогню в «сірій зоні», він підірвався на невідомому вибуховому пристрої на мінному полі противника. Залишилися батько та дві сестри.
3. Тарас КУБІЙОВИЧ, молодший сержант 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, народився 24 жовтня 1970 року в селі Вільхівці Городенківського району Івано-Франківської області. 6 вересня поблизу Кримського на Луганщині прицільним пострілом у скроню ворог застрелив воїна, який трохи більш ніж півтора місяця не дожив до свого 50-річчя. Залишилися мати, брат, сестра, дружина та дочка.
4. Руслан ВОЛКОВ, матрос, вогнеметник вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Остроградського, народився 4 січня 2000 року в місті Ананьїв Одеської області. 6 вересня 2020 року разом із побратимом їхав гасити лісову пожежу в зоні проведення ООС – поблизу селища Новгородське на Донеччині. Проте авторозливна станція АРС-14, в якій бійці прямували до осередків полум’я, підірвалася на невідомому вибуховому пристрої. Обоє військових були госпіталізовані з численними травмами й опіками. На жаль, попри всі реанімаційні заходи й зусилля, Руслана, який отримав опіки майже 90% поверхні тіла, медикам врятувати не вдалося. Наступного дня він помер у лікарні Торецька. Залишилися батьки.
5. Костянтин ОВЕРКО, старший матрос 503-го окремого батальйону морської піхоти, народився 3 серпня 1982 року в Запоріжжі. 20 червня поблизу Південного під Горлівкою ворожий снайпер поцілив Костянтинові в живіт. Поранення виявилося надзвичайно важким і, що найгірше, ускладнилося жовчним перитонітом, який дуже складно лікувати. Загалом Костянтин переніс понад 30 операцій. 23 вересня його вкотре поклали на операційний стіл. Найкращі хірурги оперували Костянтина з 9:30 ранку до 17:00… А близько 3-ї години ночі 24 вересня багатостраждальне серце воїна зупинилося. Залишилися мати, молодший брат, дружина і донька.
Також варто згадати і старшину Артема БОНДАРЕНКА із 25-ї повітряно-десантної бригади, який на фронті задихнувся в палаючому бліндажі на Луганщині. Його загибель в Міністерстві оборони чомусь бойовою втратою не вважають.
Разом із цими втратами вшануємо пам’ять 26 курсантів та офіцерів Харківського університету Повітряних сил Збройних Сил України імені Івана Кожедуба, які загинули під час виконання воїнського обов’язку внаслідок аварії військового літака Ан-26 на 530-му кілометрі траси Київ-Харків.
Серед загиблих були і наші земляки: курсант Дмитро ДОНЕЦЬ, 19-річний уродженець Чернігова; курсант Микола МИКИТЧЕНКО, 22-річний уродженець села Журавка Варвинського району; старший лейтенант Олег КОЗАЧЕНКО, 40-річний уродженець Городні, який після закінчення університету жив у Харкові, працював бортовим авіатехніком, мав дружину та сина».
Панахиду відправили отець РОМАН, настоятель Кафедрального собору святої великомучениці Катерини, протоієрей АНТОНІЙ, головний військовий капелан Оперативного Командування «Північ», отець ВОЛОДИМИР, отець МАКСИМ, капелан Чернігівського прикордонного загону, під час якої згадали про кожного з ШІСТЬОХ загиблих Героїв у ВЕРЕСНІ 2020 року, з яких наймолодшому – 20 років, а найстаршому – 49, та всіх воїнів, які загинули в боях за незалежність України в російсько-українській війні та при виконанні військового обов’язку.
На завершення молебню вони разом з учасниками заходу виконали Гімн України.
Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, подякував священикам і наголосив: «У вересні війська російського агресора здійснили 60 обстрілів українських позицій. Ворог використовує найпідліші методи бойових дій проти Захисників України. Так, обстрілами з різних видів зброї підпалює лісові масиви, які знаходяться у фронтовій та прифронтовій зоні. Одночасно продовжують мінування цієї території, щоб нашкодити українським воїнам і пожежникам. Внаслідок цього військового злочину російського агресора вже загинуло, крім воїнів, ще й 9 осіб цивільного населення. У минулому місяці було на фронті поранено 10 військовослужбовців, а в серпні тільки 2-х. Така ціна нашого мирного життя! Побажаємо пораненим успішного видужання! Вічна пам’ять загиблим Захисникам України!»
На панахиді були присутні Юрій ПОТІЙКО, начальник відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України; Ігор ГРИБ, офіцер-прикордонник, учасник російсько-української війни, батько Павла ГРИБА, якого у 2017-му російські спецслужби викрали з території Білорусі і визволеного в 2019-му внаслідок обміну; представники громадськості.
ВСІ БАЖАЮЧІ САМОСТІЙНО, З ДОТРИМАННЯМ ВИМОГ КАРАНТИНУ, МОЖУТЬ ВШАНУВАТИ ПАМ’ЯТЬ ЗАГИБЛИХ У ВЕРЕСНІ 2020 РОКУ ГЕРОЇВ ТА ВСІХ ВОЇНІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ В БОЯХ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ ТА ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВІЙСЬКОВОГО ОБОВ’ЯЗКУ, У СОБОРІ ТА ІНШИХ ХРАМАХ ОБЛАСТІ.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам'яті
Організатори: Український інститут національної пам'яті, Чернігівська єпархія ПЦУ, Кафедральний собор святої великомучениці Катерини ПЦУ, Козацька православна громада Храму святої великомучениці Катерини за сприяння Міністерства у справах ветеранів України.
Тетяна МИРГОРОДСЬКА, волонтерка і громадська діячка, журналістка, розповіла про загиблих героїв:
«1. Віталій ГРИЦИШИН, старший солдат 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас» 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, народився 21 липня 1982 року в Павлограді на Дніпропетровщині. 5 вересня під час гасіння пожежі поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області був відрізаний полум’ям від решти особового складу. Обходячи осередок вогню в «сірій зоні», він підірвався на невідомому вибуховому пристрої на мінному полі противника. Залишилися батьки, брат, дружина і син.
2. Володимир ХОМЕНКО, старший сержант 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас» 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, народився 18 серпня 1985 року в Добропіллі на Донеччині. 5 вересня під час гасіння пожежі поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області був відрізаний полум’ям від решти особового складу. Обходячи осередок вогню в «сірій зоні», він підірвався на невідомому вибуховому пристрої на мінному полі противника. Залишилися батько та дві сестри.
3. Тарас КУБІЙОВИЧ, молодший сержант 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, народився 24 жовтня 1970 року в селі Вільхівці Городенківського району Івано-Франківської області. 6 вересня поблизу Кримського на Луганщині прицільним пострілом у скроню ворог застрелив воїна, який трохи більш ніж півтора місяця не дожив до свого 50-річчя. Залишилися мати, брат, сестра, дружина та дочка.
4. Руслан ВОЛКОВ, матрос, вогнеметник вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Остроградського, народився 4 січня 2000 року в місті Ананьїв Одеської області. 6 вересня 2020 року разом із побратимом їхав гасити лісову пожежу в зоні проведення ООС – поблизу селища Новгородське на Донеччині. Проте авторозливна станція АРС-14, в якій бійці прямували до осередків полум’я, підірвалася на невідомому вибуховому пристрої. Обоє військових були госпіталізовані з численними травмами й опіками. На жаль, попри всі реанімаційні заходи й зусилля, Руслана, який отримав опіки майже 90% поверхні тіла, медикам врятувати не вдалося. Наступного дня він помер у лікарні Торецька. Залишилися батьки.
5. Костянтин ОВЕРКО, старший матрос 503-го окремого батальйону морської піхоти, народився 3 серпня 1982 року в Запоріжжі. 20 червня поблизу Південного під Горлівкою ворожий снайпер поцілив Костянтинові в живіт. Поранення виявилося надзвичайно важким і, що найгірше, ускладнилося жовчним перитонітом, який дуже складно лікувати. Загалом Костянтин переніс понад 30 операцій. 23 вересня його вкотре поклали на операційний стіл. Найкращі хірурги оперували Костянтина з 9:30 ранку до 17:00… А близько 3-ї години ночі 24 вересня багатостраждальне серце воїна зупинилося. Залишилися мати, молодший брат, дружина і донька.
Також варто згадати і старшину Артема БОНДАРЕНКА із 25-ї повітряно-десантної бригади, який на фронті задихнувся в палаючому бліндажі на Луганщині. Його загибель в Міністерстві оборони чомусь бойовою втратою не вважають.
Разом із цими втратами вшануємо пам’ять 26 курсантів та офіцерів Харківського університету Повітряних сил Збройних Сил України імені Івана Кожедуба, які загинули під час виконання воїнського обов’язку внаслідок аварії військового літака Ан-26 на 530-му кілометрі траси Київ-Харків.
Серед загиблих були і наші земляки: курсант Дмитро ДОНЕЦЬ, 19-річний уродженець Чернігова; курсант Микола МИКИТЧЕНКО, 22-річний уродженець села Журавка Варвинського району; старший лейтенант Олег КОЗАЧЕНКО, 40-річний уродженець Городні, який після закінчення університету жив у Харкові, працював бортовим авіатехніком, мав дружину та сина».
Панахиду відправили отець РОМАН, настоятель Кафедрального собору святої великомучениці Катерини, протоієрей АНТОНІЙ, головний військовий капелан Оперативного Командування «Північ», отець ВОЛОДИМИР, отець МАКСИМ, капелан Чернігівського прикордонного загону, під час якої згадали про кожного з ШІСТЬОХ загиблих Героїв у ВЕРЕСНІ 2020 року, з яких наймолодшому – 20 років, а найстаршому – 49, та всіх воїнів, які загинули в боях за незалежність України в російсько-українській війні та при виконанні військового обов’язку.
На завершення молебню вони разом з учасниками заходу виконали Гімн України.
Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, подякував священикам і наголосив: «У вересні війська російського агресора здійснили 60 обстрілів українських позицій. Ворог використовує найпідліші методи бойових дій проти Захисників України. Так, обстрілами з різних видів зброї підпалює лісові масиви, які знаходяться у фронтовій та прифронтовій зоні. Одночасно продовжують мінування цієї території, щоб нашкодити українським воїнам і пожежникам. Внаслідок цього військового злочину російського агресора вже загинуло, крім воїнів, ще й 9 осіб цивільного населення. У минулому місяці було на фронті поранено 10 військовослужбовців, а в серпні тільки 2-х. Така ціна нашого мирного життя! Побажаємо пораненим успішного видужання! Вічна пам’ять загиблим Захисникам України!»
На панахиді були присутні Юрій ПОТІЙКО, начальник відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України; Ігор ГРИБ, офіцер-прикордонник, учасник російсько-української війни, батько Павла ГРИБА, якого у 2017-му російські спецслужби викрали з території Білорусі і визволеного в 2019-му внаслідок обміну; представники громадськості.
ВСІ БАЖАЮЧІ САМОСТІЙНО, З ДОТРИМАННЯМ ВИМОГ КАРАНТИНУ, МОЖУТЬ ВШАНУВАТИ ПАМ’ЯТЬ ЗАГИБЛИХ У ВЕРЕСНІ 2020 РОКУ ГЕРОЇВ ТА ВСІХ ВОЇНІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ В БОЯХ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ ТА ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВІЙСЬКОВОГО ОБОВ’ЯЗКУ, У СОБОРІ ТА ІНШИХ ХРАМАХ ОБЛАСТІ.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам'яті
Теґі:
