15 жовтня 1959 р. у Мюнхені (Німеччина) радянським агентом убитий Степан Бандера, голова проводу ОУН-Б, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху.

В СРСР Степана Бандеру вважали найзапеклішим ворогом режиму, тож витратили чимало зусиль задля його дискредитації та знищення. Існують свідчення, що смертний вирок був затверджений Верховним судом СРСР ще восени 1949-го. В еміграції сім’я Степана Бандери змушена була постійно змінювати місце проживання й прізвище.
Радянські спецслужби спланували багатоходову комбінацію, метою якої стало не лише відвести всі підозри від Москви, але й звинуватити у смерті Бандери його соратників та посіяти ворожнечу між ними.

Агент Богдан Сташинський вирахував адресу Степана Бандери (який на той час мав прізвище Попель) за телефонним довідником і чотири рази їздив у Мюнхен для стеження. Сташинський мав нагоду для вбивства ще в середині травня 1959-го, коли Бандера сам перебував у гаражі. Однак не справився з нервовим напруженням, пояснивши керівництву, що йому завадила присутність сторонньої особи на подвір’ї.

15 жовтня 1959-го Богдан Сташинський чекав Степана Бандеру в під’їзді будинку. У момент, коли жертва відкривала двері помешкання, вбивця вистрілив із обох стволів отрутою прямо в обличчя і вискочив на вулицю.

Того дня закривавленого, але ще живого Степана Бандеру знайшли в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 у Мюнхені (Німеччина). Через вистріл з близької відстані на обличчі Бандери були знайдені дрібненькі цяточки. Слідство з’ясувало, що причиною смерті стала отрута – ціаністий калій.

Подробиці з’ясувалися лише за два роки, коли агент КГБ Богдан Сташинський, цілком логічно побоюючись за своє життя, попросив притулку в американській зоні Західного Берліну і зізнався у вбивстві провідників українського націоналістичного руху Льва Ребета і Степана Бандери. Зрадника наполегливо шукали інші радянські агенти, аби вбити, однак так і не знайшли.

В жовтні 1962-го вбивцю засудили на 8 років ув’язнення – суд вважав головними злочинцями керівництво СРСР, а самого Сташинського лише виконавцем. Він відсидів чотири роки (строк зменшили за співпрацю із спецслужбами), у 35-річному віці змінив зовнішність і виїхав у США, а пізніше, імовірно, в Південну Африку. Його подальша доля невідома. У селі Борщовичі на Львівщині, звідки родом Старшинський, впевнені, що на початку 2000-х він принаймні один раз приїздив у рідне село подивитися на рідну хату та могилу батьків.

Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті