Як відомо, пакт Молотова-Ріббентропа (1939) відкрив шлюзи Другої світової війни. Радянське керівництво до останнього приховувало таємний додаток, за яким дві тоталітарні імперії розділили Європу на сфери впливу. А коли таємне стало явним і додаток до пакту був опублікований, всіх вразив неймовірний цинізм комуністичного та нацистського режимів. Свого часу це неабияк посприяло падінню комуністичних режимів у Східній Європі та розвалу СРСР.

В Радянському Союзі, як і в нинішній Російській Федерації, на згадки про дворічний плідний союз Сталіна з Гітлером накладене суворе табу – бо як тоді звинувачувати в колабораціонізмі всіх інших, ту ж УПА, наприклад. Або депортованих кримських татар… Між тим, історія візиту В’ячеслава Молотова, другої людини в СРСР після Сталіна, до німецької столиці наприкінці осені 1940-го затьмарює навіть сумнозвісний пакт 1939 р.

Спершу кілька повідомлень ТАРС, опублікованих у тодішній радянській пресі.

«12 листопада в 11 годин за берлінським часом тов. В.М. Молотов прибув до Берліну…В Берліні тов. Молотову німецьким урядом була влаштована урочиста зустріч… Перон вокзалу було прикрашено зеленню та квітами. На виході з будівлі були вивішені радянський і німецький державні прапори. На прилеглих до вокзалу вулицях задовго до прибуття поїзда зібралася велика кількість народу…

Після обміну привітаннями … тов. Молотов і г-н фон Ріббентроп пройшли вздовж фронту вишикуваної біля вокзалу роти почесної варти… Вся німецька центральна й провінційна преса одностайно оцінює прибуття тов. Молотова в Берлін, як факт першорядної політичної важливості».

Надалі у Молотова відбулися бесіди з Ріббентропом та Гітлером, остання тривала понад дві години.


Наступного дня, 13 листопада, «рейхканцлер Німеччини Гітлер влаштував сніданок на честь … тов. Молотова.

Тов. Молотов виїхав у 13 г. 45 хв. із палацу Бельв’ю в імперську канцелярію… Частини німецької армії, вишикувані біля під’їзду імперської канцелярії, надали тов. Молотову військові почесті». Серед присутніх – Ріббентроп, Кейтель, Геббельс, Шуленбург та інші.

Після обіду – нова зустріч із Гітлером, яка цього разу розтягнулася на три години. А потім вечеря в радянському повпредстві в Берліні з Ріббентропом, Гіммлером, Ламмерсом, прийом у Ріббентропа, де «г-н фон Ріббентроп і тов. В.М. Молотов обмінялися промовами». А ще були відвідини рейхсмаршала Геринга та заступника Гітлера по керівництву націонал-соціалістичною партією «г-на Гесса». Програму дня завершила «заключна бесіда» з Ріббентропом.


У зворотню дорогу Молотов вирушив 14 листопада 1940-го. Як повідомляв ТАРС, «об одинадцятій годині ранку німецький міністр закордонних справ г. фон Ріббентроп заїхав за тов. Молотовим до замку Бельв’ю для того, щоб провести його на Ангальтський вокзал. Проводи тов. Молотова пройшли в урочистій обстановці». Знову зелень та квіти, державні прапори, рота почесного караулу, вздовж якої пройшли обидва державні діячі.

Надрукували газети і підсумкове комюніке радянського уряду, де повідомлялося, що в ході зустрічей Молотова з «паном» Гітлером і «паном» Ріббентропом «обмін думками відбувався в атмосфері взаємної довіри та встановив цілковите розуміння по всіх найголовніших питаннях».

А наступного дня побачила світ телеграма В. Молотова. Подаємо мовою оригіналу: «Рейхсканцлеру Германии господину Гитлеру. Берлин. Покидая пределы Германии, прошу Вас, господин рейсхканцлер, принять благодарность за радушный прием, оказанный мне в Германии».

Власне, нічого особливого, звичайний дипломатичний етикет. Хоча вже сам по собі теплий візит Молотова в Німеччину ніяк не вкладається в звичні схеми радянської історії. І це при тому, що в той час в Західній Європі триває кровопролитна війна не на життя, а на смерть.


Втім, найцікавіше – не в зовнішніх обставинах візиту. Молотов, на той час голова радянського уряду і права рука Сталіна, привіз у Берлін неймовірні за імперіалістичним змістом вимоги. СРСР вимагав у розвиток пакту 1939 р.:

1) від Фінляндії – Печенегу та Поркалла-Удд,

2) опорних пунктів у датських протоках для виходу в Середземне море,

3) опорних пунктів в Югославії на Адріатичному морі,

4) опорних пунктів у Греції (порт Салоніки),

5) від Румунії – Південну Буковину,

6) переходу Болгарії у радянську сферу впливу,

7) від Туреччини – опорних пунктів на чорноморських протоках Боспор і Дарданелли,

8) опорних пунктів у Персидській протоці,

9) переходу до радянської сфери впливу Східної Туреччини, Північного Ірану та Іраку,

10) відмови Японії від концесій на Сахаліні.



Молотов і Сталін під час візиту обмінювалися шифрованими телеграмами. Вказівки з Кремля: «не виявляти нашої великої уваги до Персії… Якщо німці запропонують розділ Туреччини, то в цьому разі можете розкрити наші карти». Або: «Мирне вирішення не буде реальним без нашої гарантії Болгарії і пропуску наших військ через Болгарію».

Ошелешені німці ледь встигали підтримувати нижні щелепи від такого нахабства.

У Гітлера у розпалі війна з Англією, він потребує фінських нікеля та лісу. Він питає Молотова, чи не готує СРСР нову війну проти Фінляндії, а якщо готує, то чи не можна її відтермінувати. Однак залізний Молотов непохитний, мов скеля: Фінляндія – сфера радянських інтересів, Німеччина має вивести звідти свої війська.

Гітлер киває на минулорічний пакт. Мовляв, Німеччина за останній рік захопила стільки територій, що для їх освоєння знадобиться ледь не століття. На що «миролюбивий» Молотов відрізає: «СРСР вважає минулорічну угоду виконаною, за винятком питання по Фінляндії… Тепер прийшов час говорити про більш широку угоду між СРСР та Німеччиною».

Ну то давайте рухатись на південь, у відчаї пропонує Гітлер. Молотов згоден, але давайте ще обговоримо проблему датських проток та східний напрямок: «Доля Румунії та Угорщини також цікавить Радянський Союз, і ні за яких обставин не може бути йому байдужа».

Як справедливо зауважив Віктор Суворов: «Данія була окупована Німеччиною. Гітлер, звичайно, негідник і агресор, але як назвати Сталіна й Молотова, які намагалися урвати кусок із того, що вже захоплено Німеччиною?».

Румунія – це взагалі нафтове серце Німеччини, без румунської нафти нічим буде заправляти танкові армади. Нафтові промисли Гітлер буде захищати до останнього, він прямо про це заявляє. До того ж, СРСР вже й так захопив Північну Буковину, що порушувало секретний протокол пакту 1939-го. І знову Молотов цілком виправдовує своє прізвище: так, захопили, але нам цього мало, хочемо ще й Південну Буковину.


14 листопада Молотов поїхав у Москву. А 25-го німецький посол отримав звернення радянського уряду, де заявлялося про необхідність негайного виведення німецьких військ із Фінляндії та підтверджувалися всі інші вимоги Молотова.

Якщо пакт 1939 р. дав «зелене світло» новій світовій війні, то після візиту Молотова Гітлер остаточно «прозрів» щодо справжніх намірів Сталіна. І дав команду детально розробляти план «Барбаросса».


Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті