За 9-х загиблих у серпні Захисників України помолилися у Чернігові
2 вересня у Козацькому кафедральному соборі святої великомучениці Катерини Православної церкви України в Чернігові проведено панахиду за воїнами, які в серпні цього року віддали своє життя за нашу країну, а також за всіх загиблих у боях за незалежність України.
Ірина ТРУШ, співробітник відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України, розповіла про загиблих Героїв у серпні 2021-го на фронті:
«1. Ярослав СЕМЕНЯКА. Народився 1 жовтня 1989 року в селі Калинівка Конотопського району на Сумщині. Молодший сержант, військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. 7 серпня, Ярослав також допомагав людям – працював на автокрані, відновлюючи пошкоджену цивільну інфраструктуру поблизу села Піски на Донеччині. Але російські найманці прицільно влучили в автокран із протитанкового ракетного комплексу… Поховали Ярослава Семеняку на рідній Сумщині, в селі Підлипному. Залишилися дружина і батьки.
2. Олексій КАЙДАНОВИЧ «Кардан». Народився 9 січня 1991 року в селі Федорівка Новоград-Волинського району Житомирської області. Відслуживши строкову, працював водієм у Новограді-Волинському. У 2014-му брав участь у боях за Іловайськ – на той час у складі 30-ї окремої механізованої бригади. З 2017-го служив у 54-му окремому розвідбатальйоні. Старший солдат. Олексій загинув за два тижні до кінця ротації. 10 серпня близько 14:15 російсько-терористичні війська обстріляли мікроавтобус наших військових біля Мар’їнки з протитанкового ракетного комплексу. Кайданович, який був за кермом, поїхав на пост, щоб замінити там людей… Від отриманих уражень помер у шпиталі через кілька годин. Поховали Олексія Кайдановича в рідній Федорівці. Залишилися батьки, брат і сестра, дружина, донька та 6-річний син.
3. Артем МАЗУР. Народився 28 березня 1995 року на Кіровоградщині, мешкав у селі Веселе Олександрійського району. У своєї матері Артем був єдиною дитиною, але має зведених сестру та брата, який також служить у зоні проведення операції Об’єднаних сил. У лютому 2017 року підписав контракт на службу в ЗСУ. Заступник командира бойової машиниом – навідник-оператор 1-го механізованого відділення 3-го механізованого батальйону 28 омбр імені Лицарів Зимового походу. Старший солдат. Лише три місяці тому 26-річний боєць зіграв весілля зі своєю коханою дівчиною. А пізно ввечері 16 серпня під час бойового чергування на взводному опорному пункті в районі Новомихайлівки на Донеччині в нього влучив ворожий снайпер… Прицільний постріл не залишив Артему Мазуру шансів на життя. Похований у рідному Веселому. Залишилися молода дружина, мати і зведені брат та сестра.
4. Василь ОСТРОВСЬКИЙ. Народився 21 липня 1980 в селі Сороки-Львівські. Мешкав у Львові.
Із 2018 року служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Старший солдат, командир мотопіхотного відділення. Побратими розповідають про нього як про справжнього воїна, який завжди проявляв розумну ініціативу й був надійною підтримкою для своїх командирів та товаришів. Вранці 19 серпня Василь перебував на бойовому чергуванні поблизу населеного пункту Новоолександрівка, коли в нього поцілив ворожий снайпер. Поховали бійця в рідному селі. Залишилися батьки, дружина і маленький син.
5. Юрій МИХАЙЛОВ. Він народився 14 лютого 2000 року в Миколаєві. Ріс сиротою – хлопця виховувала бабуся. Займався спортом, мріяв про військову кар’єру. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У червні цього року отримав диплом, погони офіцера – і фактично одразу пішов на фронт. Став командиром взводу 28 омбр імені Лицарів Зимового Походу. Юний лейтеннант загинув 22 серпня близько 15:15, діставши смертельне кульове поранення під час обстрілу позиції ЗСУ поблизу Мар’їнки на Донеччині. Поховали юнака на Алеї слави цвинтаря в Миколаєві. Залишилася бабуся.
6. Олександр АКСЬОНОВ. Народився 22 вересня 1982 року в Борисполі на Київщині. Молодший сержант, командир відділення снайперів взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 131-го окремого розвідувального батальйону. Був прикомандирований до 28-ї окремої механізованої бригади, яка стримує ворога в районі Мар’їнки на Донеччині (оператор 1-го відділення радіорозвідки взводу радіорозвідки розвідувальної роти). Куля ворожого снайпера обірвала життя Сашка 23 СЕРПНЯ, в ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА. Поховали воїна на Алеї Героїв Рогозівського кладовища в Борисполі. Залишилася мати.
7. Вячеслав ПІТЬКО. Народився 22 грудня 1972 року в місті Кам’янське, що на Дніпропетровщині. Працював на підприємстві «Дніпроазот». На війні – з 2014-го. Старший сержант, командир відділення 74-го окремого розвідбатальйону. Після перемоги він мріяв зайнятися сільським господарством, планував збудувати теплицю й вирощувати овочі… Але війна справді забирає найкращих. Старший сержант Пітько ЗАГИНУВ В ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. Близько сьомої вечора окупанти неподалік Донецька відкрили вогонь з автоматів по позиціях ЗСУ, поранивши двох наших бійців. На жаль, для В’ячеслава рани виявилися несумісними з життям: куля пробила бронежилет збоку, прошила внутрішні органи і вийшла наскрізь. Але навіть у той момент Палич не думав про себе і закликав побратимів: «ДО БОЮ!». Помер уже під час евакуації – сильна крововтрата й тяжке ураження печінки не залишили шансів на виживання… Поховали воїна на Алеї Слави військового кладовища в Кам’янському. Залишилися мати, брат, дружина й 11-річна донька.
8. Андрій ВИСКРЕБЕЦЬ. Народився 28 квітня 1982 року в Запоріжжі. Закінчив місцевий будівельний технікум і працював за фахом, аж доки почалася російська агресія на сході. Відвоювавши три роки у складі 55-ї артбригади «Запорізька Січ», Андрій продовжив контракт, на цей раз прийшов у 74-й окремий розвідувальний батальйон. Cтарший солдат, оператор протитанкового взводу вогневої підтримки. 27 серпня Андрій виконував бойове завдання в районі селища Славне на Донеччині, коли його «дістав» ворожий снайпер. Пострілом у голову… Сталося це на тій самій позиції, де за кілька днів до того був убитий В’ячеслав Пітько. Поховали воїна в Запоріжжі. Залишилися дружина, двоє дітей та сестра.
9. Роман ЗАДОРОЖНИЙ. Народився 9 червня 1994 року в селищі Добротвір Червоноградського району Львівської області. На передову російсько-української війни пішов фактично з перших її днів. Старший солдат, заступник командира бойової машини 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Короля Данила. 30 серпня, коли старший солдат Задорожний ніс бойове чергування поблизу селища Новозванівка на Луганщині, бойовики обстріляли позиції Збройних сил з ручних протитанкових гранатометів та кулеметів різного калібру. Від обстрілу загорілася суха трава. Роман разом із побратимами почав гасити вогонь, щоб зупинити його подальше поширення – і саме в той момент його накрило вибухом протитанкової ракети. Під час евакуації боєць помер від отриманих поранень. Залишилася мама, кохана дівчина і син».
Вона також нагадала, 29 серпня, в День пам’яті загиблих захисників України, помер підполковник-спецпризначенець Герой України Олександр ПЕТРАКІВСЬКИЙ, який був прикутий до ліжка після важкого поранення в голову, отриманого в бою ще в липні 2014 року.
Панахиду відправили РОМАН, настоятель Кафедрального собору святої великомучениці Катерини, секретар Чернігівської єпархії ПЦУ, та протоієрей АНТОНІЙ, головний капелан Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, військовий священик 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, які помолилися за кожного з загиблих воїнів, що в серпні цього року віддали своє життя за нашу країну, та всіх загиблих Героїв у боях за незалежність України, за видужання всіх поранених воїнів, за всіх живих Захисників України.
Сергій БУТКО, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області, подякував святим отцям і повідомив: «Протягом серпня 2021 року російські окупанти вчинили 182 обстріли позицій Збройних Сил України на Донеччині та Луганщині. 9 українських воїнів загинуло. Таким чином, з 1-го січня і до кінця серпня цього року за Україну віддали своє життя 61 Захисник України. 27 воїнів отримали бойові поранення та травмування. Вічна пам’ять полеглим Захисникам України. Вони загинули за всю Україну і кожного з нас. Молимося за видужання поранених воїнів. Низький уклін та щира вдячність всім воїнам, які захищають нас від російських загарбників!».
На панахиді серед інших були присутні учасники бойових дій в російсько-українській війні: Володимир МИРОНЕНКО, відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України; Іван ВАЩЕНКО, голова Координаційної ради ветеранів АТО/ООС при Чернігівській облдержадміністрації (живе в м. Корюківка); Ігор КОЦЮБИНСЬКИЙ, директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.
ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам'яті, Чернігівська єпархія ПЦУ, Кафедральний собор святої великомучениці Катерини ПЦУ, Козацька православна громада Храму святої великомучениці Катерини за сприяння Міністерства у справах ветеранів України.
ВСІ БАЖАЮЧІ САМОСТІЙНО, З ДОТРИМАННЯМ ВИМОГ КАРАНТИНУ, МОЖУТЬ ВШАНУВАТИ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ В БОЯХ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ, У СОБОРІ ТА ІНШИХ ХРАМАХ ОБЛАСТІ.
Сергій Горобець,
Український інститут національної пам’яті
Ірина ТРУШ, співробітник відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України, розповіла про загиблих Героїв у серпні 2021-го на фронті:
«1. Ярослав СЕМЕНЯКА. Народився 1 жовтня 1989 року в селі Калинівка Конотопського району на Сумщині. Молодший сержант, військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. 7 серпня, Ярослав також допомагав людям – працював на автокрані, відновлюючи пошкоджену цивільну інфраструктуру поблизу села Піски на Донеччині. Але російські найманці прицільно влучили в автокран із протитанкового ракетного комплексу… Поховали Ярослава Семеняку на рідній Сумщині, в селі Підлипному. Залишилися дружина і батьки.
2. Олексій КАЙДАНОВИЧ «Кардан». Народився 9 січня 1991 року в селі Федорівка Новоград-Волинського району Житомирської області. Відслуживши строкову, працював водієм у Новограді-Волинському. У 2014-му брав участь у боях за Іловайськ – на той час у складі 30-ї окремої механізованої бригади. З 2017-го служив у 54-му окремому розвідбатальйоні. Старший солдат. Олексій загинув за два тижні до кінця ротації. 10 серпня близько 14:15 російсько-терористичні війська обстріляли мікроавтобус наших військових біля Мар’їнки з протитанкового ракетного комплексу. Кайданович, який був за кермом, поїхав на пост, щоб замінити там людей… Від отриманих уражень помер у шпиталі через кілька годин. Поховали Олексія Кайдановича в рідній Федорівці. Залишилися батьки, брат і сестра, дружина, донька та 6-річний син.
3. Артем МАЗУР. Народився 28 березня 1995 року на Кіровоградщині, мешкав у селі Веселе Олександрійського району. У своєї матері Артем був єдиною дитиною, але має зведених сестру та брата, який також служить у зоні проведення операції Об’єднаних сил. У лютому 2017 року підписав контракт на службу в ЗСУ. Заступник командира бойової машиниом – навідник-оператор 1-го механізованого відділення 3-го механізованого батальйону 28 омбр імені Лицарів Зимового походу. Старший солдат. Лише три місяці тому 26-річний боєць зіграв весілля зі своєю коханою дівчиною. А пізно ввечері 16 серпня під час бойового чергування на взводному опорному пункті в районі Новомихайлівки на Донеччині в нього влучив ворожий снайпер… Прицільний постріл не залишив Артему Мазуру шансів на життя. Похований у рідному Веселому. Залишилися молода дружина, мати і зведені брат та сестра.
4. Василь ОСТРОВСЬКИЙ. Народився 21 липня 1980 в селі Сороки-Львівські. Мешкав у Львові.
Із 2018 року служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Старший солдат, командир мотопіхотного відділення. Побратими розповідають про нього як про справжнього воїна, який завжди проявляв розумну ініціативу й був надійною підтримкою для своїх командирів та товаришів. Вранці 19 серпня Василь перебував на бойовому чергуванні поблизу населеного пункту Новоолександрівка, коли в нього поцілив ворожий снайпер. Поховали бійця в рідному селі. Залишилися батьки, дружина і маленький син.
5. Юрій МИХАЙЛОВ. Він народився 14 лютого 2000 року в Миколаєві. Ріс сиротою – хлопця виховувала бабуся. Займався спортом, мріяв про військову кар’єру. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У червні цього року отримав диплом, погони офіцера – і фактично одразу пішов на фронт. Став командиром взводу 28 омбр імені Лицарів Зимового Походу. Юний лейтеннант загинув 22 серпня близько 15:15, діставши смертельне кульове поранення під час обстрілу позиції ЗСУ поблизу Мар’їнки на Донеччині. Поховали юнака на Алеї слави цвинтаря в Миколаєві. Залишилася бабуся.
6. Олександр АКСЬОНОВ. Народився 22 вересня 1982 року в Борисполі на Київщині. Молодший сержант, командир відділення снайперів взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 131-го окремого розвідувального батальйону. Був прикомандирований до 28-ї окремої механізованої бригади, яка стримує ворога в районі Мар’їнки на Донеччині (оператор 1-го відділення радіорозвідки взводу радіорозвідки розвідувальної роти). Куля ворожого снайпера обірвала життя Сашка 23 СЕРПНЯ, в ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА. Поховали воїна на Алеї Героїв Рогозівського кладовища в Борисполі. Залишилася мати.
7. Вячеслав ПІТЬКО. Народився 22 грудня 1972 року в місті Кам’янське, що на Дніпропетровщині. Працював на підприємстві «Дніпроазот». На війні – з 2014-го. Старший сержант, командир відділення 74-го окремого розвідбатальйону. Після перемоги він мріяв зайнятися сільським господарством, планував збудувати теплицю й вирощувати овочі… Але війна справді забирає найкращих. Старший сержант Пітько ЗАГИНУВ В ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. Близько сьомої вечора окупанти неподалік Донецька відкрили вогонь з автоматів по позиціях ЗСУ, поранивши двох наших бійців. На жаль, для В’ячеслава рани виявилися несумісними з життям: куля пробила бронежилет збоку, прошила внутрішні органи і вийшла наскрізь. Але навіть у той момент Палич не думав про себе і закликав побратимів: «ДО БОЮ!». Помер уже під час евакуації – сильна крововтрата й тяжке ураження печінки не залишили шансів на виживання… Поховали воїна на Алеї Слави військового кладовища в Кам’янському. Залишилися мати, брат, дружина й 11-річна донька.
8. Андрій ВИСКРЕБЕЦЬ. Народився 28 квітня 1982 року в Запоріжжі. Закінчив місцевий будівельний технікум і працював за фахом, аж доки почалася російська агресія на сході. Відвоювавши три роки у складі 55-ї артбригади «Запорізька Січ», Андрій продовжив контракт, на цей раз прийшов у 74-й окремий розвідувальний батальйон. Cтарший солдат, оператор протитанкового взводу вогневої підтримки. 27 серпня Андрій виконував бойове завдання в районі селища Славне на Донеччині, коли його «дістав» ворожий снайпер. Пострілом у голову… Сталося це на тій самій позиції, де за кілька днів до того був убитий В’ячеслав Пітько. Поховали воїна в Запоріжжі. Залишилися дружина, двоє дітей та сестра.
9. Роман ЗАДОРОЖНИЙ. Народився 9 червня 1994 року в селищі Добротвір Червоноградського району Львівської області. На передову російсько-української війни пішов фактично з перших її днів. Старший солдат, заступник командира бойової машини 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Короля Данила. 30 серпня, коли старший солдат Задорожний ніс бойове чергування поблизу селища Новозванівка на Луганщині, бойовики обстріляли позиції Збройних сил з ручних протитанкових гранатометів та кулеметів різного калібру. Від обстрілу загорілася суха трава. Роман разом із побратимами почав гасити вогонь, щоб зупинити його подальше поширення – і саме в той момент його накрило вибухом протитанкової ракети. Під час евакуації боєць помер від отриманих поранень. Залишилася мама, кохана дівчина і син».
Вона також нагадала, 29 серпня, в День пам’яті загиблих захисників України, помер підполковник-спецпризначенець Герой України Олександр ПЕТРАКІВСЬКИЙ, який був прикутий до ліжка після важкого поранення в голову, отриманого в бою ще в липні 2014 року.
Панахиду відправили РОМАН, настоятель Кафедрального собору святої великомучениці Катерини, секретар Чернігівської єпархії ПЦУ, та протоієрей АНТОНІЙ, головний капелан Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, військовий священик 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, які помолилися за кожного з загиблих воїнів, що в серпні цього року віддали своє життя за нашу країну, та всіх загиблих Героїв у боях за незалежність України, за видужання всіх поранених воїнів, за всіх живих Захисників України.
Сергій БУТКО, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області, подякував святим отцям і повідомив: «Протягом серпня 2021 року російські окупанти вчинили 182 обстріли позицій Збройних Сил України на Донеччині та Луганщині. 9 українських воїнів загинуло. Таким чином, з 1-го січня і до кінця серпня цього року за Україну віддали своє життя 61 Захисник України. 27 воїнів отримали бойові поранення та травмування. Вічна пам’ять полеглим Захисникам України. Вони загинули за всю Україну і кожного з нас. Молимося за видужання поранених воїнів. Низький уклін та щира вдячність всім воїнам, які захищають нас від російських загарбників!».
На панахиді серед інших були присутні учасники бойових дій в російсько-українській війні: Володимир МИРОНЕНКО, відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України; Іван ВАЩЕНКО, голова Координаційної ради ветеранів АТО/ООС при Чернігівській облдержадміністрації (живе в м. Корюківка); Ігор КОЦЮБИНСЬКИЙ, директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.
ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам'яті, Чернігівська єпархія ПЦУ, Кафедральний собор святої великомучениці Катерини ПЦУ, Козацька православна громада Храму святої великомучениці Катерини за сприяння Міністерства у справах ветеранів України.
ВСІ БАЖАЮЧІ САМОСТІЙНО, З ДОТРИМАННЯМ ВИМОГ КАРАНТИНУ, МОЖУТЬ ВШАНУВАТИ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ В БОЯХ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ, У СОБОРІ ТА ІНШИХ ХРАМАХ ОБЛАСТІ.
Сергій Горобець,
Український інститут національної пам’яті
Теґі:
