За двох загиблих у червні Захисників України помолилися у Чернігові
2 липня у Козацькому кафедральному соборі святої великомучениці Катерини Православної церкви України в Чернігові проведено панахиду за воїнами, які в червні цього року віддали своє життя за нашу країну, а також за всіх загиблих у боях за незалежність України.
ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам'яті, Чернігівська єпархія ПЦУ, Кафедральний собор святої великомучениці Катерини ПЦУ, Козацька православна громада Храму святої великомучениці Катерини за сприяння Міністерства у справах ветеранів України.
Володимир МИРОНЕНКО, учасник бойових дій в російсько-українській війні, начальник відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України, розповів про загиблих Героїв у червні 2021-го на фронті:
«1. Володимир БЄЛОВ «Миротворець». Сержант Володимир Бєлов народився 28 липня 1984 року в Казахстані. У 1993-му з батьками переїхав в Україну, в село Забір’я Фастівського району на Київщині, де надалі й мешкав. Вступив в авіаційний університет, потім працював у житлово-комунальному господарстві. Захоплювався електронною музикою. З 2015 року постійно на фронтах російсько-української війни. Пройшов безліч найгарячіших точок цього конфлікту: Михайлівку, Піски, Зайцеве, Гранітне, Чермалик, Водяне. Старший взводний опорного пункту 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Мав амбітні плани щодо військової кар’єри. Пройшов бойовий вишкіл у рамках британської тренувальної місії «Орбітал».
11 червня близько 15:45 сержант Бєлов загинув поблизу села Водяне на Приазов’ї. В той день російські окупанти чотири рази відкривали вогонь по позиціях ЗСУ – з автоматичних станкових, ручних протитанкових, підствольних гранатометів і великокаліберних кулеметів. Володимир отримав осколкове поранення, несумісне з життям… Поховали воїна в Забір’ї. Залишилися батько, брат і сестра.
2. Андрій ГОНАР. Старший солдат Андрій Гонар на війні з 2015 року – спершу був мобілізований, а згодом підписав контракт із ЗСУ. Народився 14 серпня 1969 року в Кривому Розі на Дніпропетровщині. Працював водієм, захоплювався автомобілями, полюванням, рибальством. Відслуживши рік за мобілізацією, Андрій повернувся додому. Знайшов непогану роботу – особистим водієм директора фірми. Але зізнавався товаришам, що його тягне назад, на фронт – де залишилися друзі, де «все простіше і зрозуміліше». Тож зрештою він таки підписав контракт і повернувся у військо – у 128-му окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. По завершенні контракту знову спробував пристосуватися до цивільного життя. Однак і на цей раз не зміг опиратися поклику війни, і пішов служити за контрактом уже у 58-му окрему мотопіхотну бригаду імені гетьмана Івана Виговського. Старший солдат, старший водій мотопіхотної роти.
До завершення контракту Андрію Миколайовичу залишалося якихось один-два дні, коли рано-вранці 11 червня ворожі війська обстріляли українські позиції поблизу селища Піски на Донеччині з мінометів та інших видів зброї. Від осколкового поранення 51-річний боєць загинув на місці. Похований у Кривому Розі. Залишилося троє дітей та сестра».
Він також наголосив: «Також у червні померли кілька українських воїнів, які були важко поранені на фронті в попередні роки. Зокрема, це Роман КУБИШКІН – доброволець ДУК «ПС», що дістав поранення голови в селищі Піски взимку 2015-го».
Панахиду відправили отець ЄВГЕН – капелан військової частини 3082 Північного Київського оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України, та протоієрей АНТОНІЙ – головний капелан Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, військовий священик 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.
Вони помолилися за кожного з загиблих воїнів, які в червні цього року віддали своє життя за нашу країну, та всіх загиблих Героїв в боях за незалежність України, за видужання всіх поранених воїнів, за всіх живих Захисників України.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області, подякував святим отцям і повідомив: «Протягом червня 2021 року російські окупанти вчинили 196 обстрілів по позиціях Збройних Сил України на Донеччині та Луганщині. Тобто майже 7 обстрілів щодня. Ще 16 разів зафіксовано інші порушення «режиму припинення вогню» – прольоти ворожих безпілотників. Із них 7 збито, а інші подавлено засобами РЕБ. Два українські воїни загинули, дев’ять – отримали бойові поранення. Молимося за видужання поранених Захисників України. Вічна пам’ять полеглим. Вони загинули за всю Україну і кожного з нас».
На панахиді були присутні Ігор КОЦЮБИНСЬКИЙ – учасник бойових дій в російсько-українській війні, директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського, Олексій СТЕПАНЕНКО – начальник відділу у справах національностей та релігій Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації, та представники громадськості.
ВСІ БАЖАЮЧІ САМОСТІЙНО, З ДОТРИМАННЯМ ВИМОГ КАРАНТИНУ, МОЖУТЬ ВШАНУВАТИ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ В БОЯХ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ, У СОБОРІ ТА ІНШИХ ХРАМАХ ОБЛАСТІ.
Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті
ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам'яті, Чернігівська єпархія ПЦУ, Кафедральний собор святої великомучениці Катерини ПЦУ, Козацька православна громада Храму святої великомучениці Катерини за сприяння Міністерства у справах ветеранів України.
Володимир МИРОНЕНКО, учасник бойових дій в російсько-українській війні, начальник відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України, розповів про загиблих Героїв у червні 2021-го на фронті:
«1. Володимир БЄЛОВ «Миротворець». Сержант Володимир Бєлов народився 28 липня 1984 року в Казахстані. У 1993-му з батьками переїхав в Україну, в село Забір’я Фастівського району на Київщині, де надалі й мешкав. Вступив в авіаційний університет, потім працював у житлово-комунальному господарстві. Захоплювався електронною музикою. З 2015 року постійно на фронтах російсько-української війни. Пройшов безліч найгарячіших точок цього конфлікту: Михайлівку, Піски, Зайцеве, Гранітне, Чермалик, Водяне. Старший взводний опорного пункту 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Мав амбітні плани щодо військової кар’єри. Пройшов бойовий вишкіл у рамках британської тренувальної місії «Орбітал».
11 червня близько 15:45 сержант Бєлов загинув поблизу села Водяне на Приазов’ї. В той день російські окупанти чотири рази відкривали вогонь по позиціях ЗСУ – з автоматичних станкових, ручних протитанкових, підствольних гранатометів і великокаліберних кулеметів. Володимир отримав осколкове поранення, несумісне з життям… Поховали воїна в Забір’ї. Залишилися батько, брат і сестра.
2. Андрій ГОНАР. Старший солдат Андрій Гонар на війні з 2015 року – спершу був мобілізований, а згодом підписав контракт із ЗСУ. Народився 14 серпня 1969 року в Кривому Розі на Дніпропетровщині. Працював водієм, захоплювався автомобілями, полюванням, рибальством. Відслуживши рік за мобілізацією, Андрій повернувся додому. Знайшов непогану роботу – особистим водієм директора фірми. Але зізнавався товаришам, що його тягне назад, на фронт – де залишилися друзі, де «все простіше і зрозуміліше». Тож зрештою він таки підписав контракт і повернувся у військо – у 128-му окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. По завершенні контракту знову спробував пристосуватися до цивільного життя. Однак і на цей раз не зміг опиратися поклику війни, і пішов служити за контрактом уже у 58-му окрему мотопіхотну бригаду імені гетьмана Івана Виговського. Старший солдат, старший водій мотопіхотної роти.
До завершення контракту Андрію Миколайовичу залишалося якихось один-два дні, коли рано-вранці 11 червня ворожі війська обстріляли українські позиції поблизу селища Піски на Донеччині з мінометів та інших видів зброї. Від осколкового поранення 51-річний боєць загинув на місці. Похований у Кривому Розі. Залишилося троє дітей та сестра».
Він також наголосив: «Також у червні померли кілька українських воїнів, які були важко поранені на фронті в попередні роки. Зокрема, це Роман КУБИШКІН – доброволець ДУК «ПС», що дістав поранення голови в селищі Піски взимку 2015-го».
Панахиду відправили отець ЄВГЕН – капелан військової частини 3082 Північного Київського оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України, та протоієрей АНТОНІЙ – головний капелан Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, військовий священик 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.
Вони помолилися за кожного з загиблих воїнів, які в червні цього року віддали своє життя за нашу країну, та всіх загиблих Героїв в боях за незалежність України, за видужання всіх поранених воїнів, за всіх живих Захисників України.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області, подякував святим отцям і повідомив: «Протягом червня 2021 року російські окупанти вчинили 196 обстрілів по позиціях Збройних Сил України на Донеччині та Луганщині. Тобто майже 7 обстрілів щодня. Ще 16 разів зафіксовано інші порушення «режиму припинення вогню» – прольоти ворожих безпілотників. Із них 7 збито, а інші подавлено засобами РЕБ. Два українські воїни загинули, дев’ять – отримали бойові поранення. Молимося за видужання поранених Захисників України. Вічна пам’ять полеглим. Вони загинули за всю Україну і кожного з нас».
На панахиді були присутні Ігор КОЦЮБИНСЬКИЙ – учасник бойових дій в російсько-українській війні, директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського, Олексій СТЕПАНЕНКО – начальник відділу у справах національностей та релігій Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації, та представники громадськості.
ВСІ БАЖАЮЧІ САМОСТІЙНО, З ДОТРИМАННЯМ ВИМОГ КАРАНТИНУ, МОЖУТЬ ВШАНУВАТИ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ В БОЯХ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ, У СОБОРІ ТА ІНШИХ ХРАМАХ ОБЛАСТІ.
Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті
Теґі:
