Збагачувальні комбінати Єфремова
Сім’я Олександра Єфремова віджала дві гірничо-збагачувальні фабрики на Луганщині у структур Наталі Королевської та нового очільника Луганської міліції.
У голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова сталась неприємність. Днями Держфінмоніторинг заблокував його рахунки через підозру у фінансуванні тероризму. Це, зрозуміло, викликало бурхливу реакцію відомого «регіонала»: «Ви можете розуміти, де я, і де терроризм…Там настільки всі прозоро, що будь-якій людині достатньо 10 хвилин, аби просто подивитися й зробити відповідні висновки».
Про фінансування тероризму (тобто проросійських мітингів у Луганську) говорити не будемо: такі зізнання добуваються на допитах учасників процесу. А от щодо фінансової прозорості, то тут фактів поступово стає більше.
Не будемо зараз згадувати про тендери, на яких сімейство Єфремова підняло понад 6 млрд. грн. держзамовлень чи про імперію його бізнес-партнера Едуарда Лозовського. Бо, виявилось, що не тендерами єдиними.
Кілька днів тому «Ділова столиця» виявила, що знаний «регіонал» отримав контроль над двома збагачувальними фабриками: «Слов’яносербською» і «Міусинською» (загальний річний оборот – 120 млн. грн.).
Зацікавшись, як це сталось, «Наші гроші» зафіксували стандартний алгоритм: в останні дні президентства Ющенка на фабрики накладали руку захланні «попередники». Але після приходу Януковича усе це добро магічним чином перекочовувало до сім’ї Єфремова. У кожному випадку, чи Ющенко, чи Янукович, держава виявлялась «в прольоті». А тепер деякі деталі.
Фабрика «Міусинська». Міліція з Єфремовим
Відомо, що українські бізнесмени від влади більше люблять орендувати державне майно, аніж його купувати. Витрати – неспівмірно менші, а контроль такий самий. Так сталось і з «Міусинською». У розпал зміни президентів – 11 січня 2010 року – Фонд держмайна передав на 20 років фабрику орендарю – ТОВ «Донуголь-Альянс». Конкурсом це назвати було важко, оскільки претендент прийшов тільки один.
Державні ціни були гуманними – 25 000 грн. в місяць і оплата кредитних зобов’язань
.
Із останніми, до речі, виникла судова історія, яка могла б зацікавити нинішніх правоохоронців. У контракті «Донуголь-Альянсу» із місцевим ФДМУ було зафіксовано, що орендар повинен оплатити 2 млн грн. заборгованості фабрики.
Однак минуло лише кілька місяців і раптово державний «Донбасантрацит», до якого належала фабрика, виявив, що боргів набагато більше – 14 мільйонів. Подав до суду і, зрозуміло, що безрезультатно: договір є договір. Так держава втратила 12 мільйонів на рівному місці, в обмін на 25 000 грн. щомісяця. Так що правоохоронці могли би поцікавитись у місцевих математиків способом їхнього мислення. Хоча, напевно, не поцікавляться.
Річ у тому, що за даними «ДС», ТОВ «Донуголь-Альянс», хоч і мало номінальних власників – Дмитра Борисенка, Олену Литвинову і Анатолія Югова – насправді входило в бізнес-орбіту Володимира Гуславського, який нещодавно очолив МВС в Луганській області. До цього він уже двічі був на цьому посту – у 2006-2007 і 2007-2010 рр.
Крім того, покерувати збагачувальною фабрикою «попередникам» вдалось недовго. Уже в 2011 році «Донуголь-Альянс» переписали на нового власника - зірку із тендерної корони сімейства Єфремових – ТОВ «Індекспром». Співзасновницею останнього, нагадаємо, є невістка регіонала – Наталія Єфремова.
Згодом «Індекспром» поступився правом власності новоствореній ТОВ «Схід-вугілля груп», яке номінально належить кіпрській «Ізікепітл Консалтінг Лімітед». Але це мало кого може ввести в оману. Тим паче, що «Схід-вугілля груп» має спільний телефон і адресу із державною бюджетною установою «Луганський регіональний центр з інвестицій та розвитку» зі структури Держінвестицій Владислава Каськіва. Від самого заснування у липні 2010 року і до 3 березня цього року Луганський центр з інвестицій очолював син нардепа – Ігор Єфремов.
Варто зауважити, що «справедливість» не далась Єфремову легко. Допомогли, так би мовити, обставини. На початку 2011 року, перед зміною засновників у «Донуголь-Альянсу» почалися проблеми із постачанням вугілля. «Донбасантрацит», до складу якого входить сім державних шахт, з якихось причин почав відвантажувати вугілля в іншу область, хоча на «Міусинській» переробка була дешевшою. В орендатора виник борг за три місяці по зарплаті.
Зате тільки власник змінився, простоїв уже не було, а всі бізнес-процеси чудесним чином пішли на лад. Ну, і зараз успішно йдуть.
Фабрика «Слов’яносербська». Від Наташі до Саші
У цю фабрику «приватний бізнес» заходив важче, але подібним чином. У грудні 2009 року, 94% її майна за 1,27 млн грн. придбало ТОВ «Іфорас» з орбіти Наталі Королевської. Придбало, скажімо, так досить специфічно.
Дочекавшись перемоги Віктора Януковича, місцеві депутати у відкритому зверненні до нього викрили злочинну суть попередників:
«Кроме того, стало известно, что 21.12.2009 года недвижимое имущество предприятия было куплено ООО «Ифорас». Интересен тот факт, что частное предприятие «УкрБизнесКонсалтинг» по доверенности Государственной налоговой инспекции в Славяносербском районе от имени ГП «ГОФ «Славяносербская» выступило продавцом 94% недвижимого имущества фабрики за 1 млн. 273 тыс. гривен, при арестованном имуществе на сумму 8 млн. 137 тыс. гривен».
Шкода, але далі прослідкувати, як переходила власність – важко. Місцеві депутати з якогось дива замовкли, більше не повертаючись до наболілої теми.
Натомість дані Єдиного реєстру судових рішень 2012 року зафіксували, що половиною майна фабрики «Слов’яносербська» почало володіти ТОВ «ГЗФ «Слов’яносербська». Засновником якого є той самий «Індекспром» Наталі Єфремової.
Так що схема «Робін Гуда» спрацювала в обох випадках. Правда, наполовину. Бо в багатих забрали, але бідним так і не роздали.
Ще одна відмінність – Робін Гуд на відміну від луганчан не ховав свого обличчя за балаклавою.
Слобожанські кіпріоти
Нагадаємо, що орендар «Міусинської» – ТОВ «Схід-вугілля груп» – формально належить кіпрській «Ізікепітл Консалтінг Лімітед». І цікаво, що цих «кіпріотів» стає все більше на слобожанському ландшафті.
Фірми Єфремова із відомої адреси –Луганськ, вул. Краснодонська, будинок 7 Г – почали масово переходити в кіпрське підданство. Так вже сталось із ТОВ «Юніон Трейд Груп» і ТОВ «Грін-Медіа».
Зрозуміти це цілком можна. Річ у тому, що найуспішніша тендерна група Луганщини не припиняє перемагати у державних конкурсах.
У березні цього року «Схід-вугілля груп» виграло свій тендер у ДП «Луганськвугілля» на 6.7 млн грн (оренда вантажних автомобілів). Старі фірми теж беруть своє сотнями мільйонів. Майдан-Майданом, а бізнес-бізнесом.
Зрештою, нам не шкода. Головне, щоб не було як на Кіпрі, маємо на увазі його розділеність між двома країнами. При чому нам однаково, хто там фінансував їхній сепаратизм.
Олексій Шалайський, Ірина Шарпінська, «Наші Гроші»
У голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова сталась неприємність. Днями Держфінмоніторинг заблокував його рахунки через підозру у фінансуванні тероризму. Це, зрозуміло, викликало бурхливу реакцію відомого «регіонала»: «Ви можете розуміти, де я, і де терроризм…Там настільки всі прозоро, що будь-якій людині достатньо 10 хвилин, аби просто подивитися й зробити відповідні висновки».
Про фінансування тероризму (тобто проросійських мітингів у Луганську) говорити не будемо: такі зізнання добуваються на допитах учасників процесу. А от щодо фінансової прозорості, то тут фактів поступово стає більше.
Не будемо зараз згадувати про тендери, на яких сімейство Єфремова підняло понад 6 млрд. грн. держзамовлень чи про імперію його бізнес-партнера Едуарда Лозовського. Бо, виявилось, що не тендерами єдиними.
Кілька днів тому «Ділова столиця» виявила, що знаний «регіонал» отримав контроль над двома збагачувальними фабриками: «Слов’яносербською» і «Міусинською» (загальний річний оборот – 120 млн. грн.).
Зацікавшись, як це сталось, «Наші гроші» зафіксували стандартний алгоритм: в останні дні президентства Ющенка на фабрики накладали руку захланні «попередники». Але після приходу Януковича усе це добро магічним чином перекочовувало до сім’ї Єфремова. У кожному випадку, чи Ющенко, чи Янукович, держава виявлялась «в прольоті». А тепер деякі деталі.
Фабрика «Міусинська». Міліція з Єфремовим
Відомо, що українські бізнесмени від влади більше люблять орендувати державне майно, аніж його купувати. Витрати – неспівмірно менші, а контроль такий самий. Так сталось і з «Міусинською». У розпал зміни президентів – 11 січня 2010 року – Фонд держмайна передав на 20 років фабрику орендарю – ТОВ «Донуголь-Альянс». Конкурсом це назвати було важко, оскільки претендент прийшов тільки один.
Державні ціни були гуманними – 25 000 грн. в місяць і оплата кредитних зобов’язань
.
Із останніми, до речі, виникла судова історія, яка могла б зацікавити нинішніх правоохоронців. У контракті «Донуголь-Альянсу» із місцевим ФДМУ було зафіксовано, що орендар повинен оплатити 2 млн грн. заборгованості фабрики.
Однак минуло лише кілька місяців і раптово державний «Донбасантрацит», до якого належала фабрика, виявив, що боргів набагато більше – 14 мільйонів. Подав до суду і, зрозуміло, що безрезультатно: договір є договір. Так держава втратила 12 мільйонів на рівному місці, в обмін на 25 000 грн. щомісяця. Так що правоохоронці могли би поцікавитись у місцевих математиків способом їхнього мислення. Хоча, напевно, не поцікавляться.
Річ у тому, що за даними «ДС», ТОВ «Донуголь-Альянс», хоч і мало номінальних власників – Дмитра Борисенка, Олену Литвинову і Анатолія Югова – насправді входило в бізнес-орбіту Володимира Гуславського, який нещодавно очолив МВС в Луганській області. До цього він уже двічі був на цьому посту – у 2006-2007 і 2007-2010 рр.
Крім того, покерувати збагачувальною фабрикою «попередникам» вдалось недовго. Уже в 2011 році «Донуголь-Альянс» переписали на нового власника - зірку із тендерної корони сімейства Єфремових – ТОВ «Індекспром». Співзасновницею останнього, нагадаємо, є невістка регіонала – Наталія Єфремова.
Згодом «Індекспром» поступився правом власності новоствореній ТОВ «Схід-вугілля груп», яке номінально належить кіпрській «Ізікепітл Консалтінг Лімітед». Але це мало кого може ввести в оману. Тим паче, що «Схід-вугілля груп» має спільний телефон і адресу із державною бюджетною установою «Луганський регіональний центр з інвестицій та розвитку» зі структури Держінвестицій Владислава Каськіва. Від самого заснування у липні 2010 року і до 3 березня цього року Луганський центр з інвестицій очолював син нардепа – Ігор Єфремов.
Варто зауважити, що «справедливість» не далась Єфремову легко. Допомогли, так би мовити, обставини. На початку 2011 року, перед зміною засновників у «Донуголь-Альянсу» почалися проблеми із постачанням вугілля. «Донбасантрацит», до складу якого входить сім державних шахт, з якихось причин почав відвантажувати вугілля в іншу область, хоча на «Міусинській» переробка була дешевшою. В орендатора виник борг за три місяці по зарплаті.
Зате тільки власник змінився, простоїв уже не було, а всі бізнес-процеси чудесним чином пішли на лад. Ну, і зараз успішно йдуть.
Фабрика «Слов’яносербська». Від Наташі до Саші
У цю фабрику «приватний бізнес» заходив важче, але подібним чином. У грудні 2009 року, 94% її майна за 1,27 млн грн. придбало ТОВ «Іфорас» з орбіти Наталі Королевської. Придбало, скажімо, так досить специфічно.
Дочекавшись перемоги Віктора Януковича, місцеві депутати у відкритому зверненні до нього викрили злочинну суть попередників:
«Кроме того, стало известно, что 21.12.2009 года недвижимое имущество предприятия было куплено ООО «Ифорас». Интересен тот факт, что частное предприятие «УкрБизнесКонсалтинг» по доверенности Государственной налоговой инспекции в Славяносербском районе от имени ГП «ГОФ «Славяносербская» выступило продавцом 94% недвижимого имущества фабрики за 1 млн. 273 тыс. гривен, при арестованном имуществе на сумму 8 млн. 137 тыс. гривен».
Шкода, але далі прослідкувати, як переходила власність – важко. Місцеві депутати з якогось дива замовкли, більше не повертаючись до наболілої теми.
Натомість дані Єдиного реєстру судових рішень 2012 року зафіксували, що половиною майна фабрики «Слов’яносербська» почало володіти ТОВ «ГЗФ «Слов’яносербська». Засновником якого є той самий «Індекспром» Наталі Єфремової.
Так що схема «Робін Гуда» спрацювала в обох випадках. Правда, наполовину. Бо в багатих забрали, але бідним так і не роздали.
Ще одна відмінність – Робін Гуд на відміну від луганчан не ховав свого обличчя за балаклавою.
Слобожанські кіпріоти
Нагадаємо, що орендар «Міусинської» – ТОВ «Схід-вугілля груп» – формально належить кіпрській «Ізікепітл Консалтінг Лімітед». І цікаво, що цих «кіпріотів» стає все більше на слобожанському ландшафті.
Фірми Єфремова із відомої адреси –Луганськ, вул. Краснодонська, будинок 7 Г – почали масово переходити в кіпрське підданство. Так вже сталось із ТОВ «Юніон Трейд Груп» і ТОВ «Грін-Медіа».
Зрозуміти це цілком можна. Річ у тому, що найуспішніша тендерна група Луганщини не припиняє перемагати у державних конкурсах.
У березні цього року «Схід-вугілля груп» виграло свій тендер у ДП «Луганськвугілля» на 6.7 млн грн (оренда вантажних автомобілів). Старі фірми теж беруть своє сотнями мільйонів. Майдан-Майданом, а бізнес-бізнесом.
Зрештою, нам не шкода. Головне, щоб не було як на Кіпрі, маємо на увазі його розділеність між двома країнами. При чому нам однаково, хто там фінансував їхній сепаратизм.
Олексій Шалайський, Ірина Шарпінська, «Наші Гроші»
Теґі:
