19 серпня відзначають свято Преображення Господнє, або Спас. Цього дня у церквах святять яблука, груші, мед і обжинкові вінки, або колосся жита та пшениці.
Преображення Господнє відзначається з ІУ ст. на спомин про велику подію в житті Ісуса Христа, коли він, здійснивши половину свого земного служіння і довівши достатньо свою божественність вченням та чудесами, вирішив незвичайним способом показати учням славу свого Божества. Про цю подію розповідається в Євангеліях від Луки та Матвія.
Так, розповівши своїм учням про таємницю своєї смерті та воскресіння, а також про близькі страждання, Ісус почув від них заперечення, тоді, докоряючи їм, він узяв трьох апостолів Петра, Якова та Іоана і вирушив з ними на гору Фавор, де під час молитви лице його просяяло, ніби сонце, а одяг зробився білим і блискучим, як світло. З’явились пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Ісусом. Раптом надзвичайна біла хмара накрила всіх. Із хмари почувся голос Бога: «Це є син мій улюблений, на якому моє благовоління; його слухайте».
У Біблії розповідається, що людина не може побачити Бога й після цього залишитися живою, тому всьому світові Бог з’явився не у своїй Славі - люди не змогли б витримати її, а зробити подібним до людей, утілившись у своєму синові. У момент Преображення Бог дав можливість лише трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христові: сяяння у людському тілі Христа божественного світла. Згідно з християнським віровченням, сяяння Фаворського світла – звістка людству про те, що всяка матерія може бути обожненою. Обожнення людини – це відновлення того образу, за яким людина створена, це звістка про можливість преображення всього світу й людства…

Народні назви цього свята – Другий або Яблучний Спас. Крім яблук, цього дня на церковну паперть приносили й інші плоди врожаю: горох, картоплю, огірки, жито, ячмінь тощо. Усе це священик після обідні мав благословити та почитати над ним молитву, за що вдячні прихожани ділились з ним так званими початками – потроху від кожного сорту з принесених плодів.
В старі часи правовірні селяни до Спаса не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Повернувшись з церкви, родина, урочисто сідала за стіл і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, - «щоб садовина родила».
Спаса – за народною мітологією, - це день поминання мертвих родичів. Таким чином, у весняно-літній сезон мерці з’являються тричі: на Страсний Четвер, на Зелені свята і на Спаса.
У деяких регіонах України від цього свята вже починалися приморозки, тому й говорили: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!».

Підготував Сергій Черняков.