Правові засади курсу України на вступ до НАТО
Слова у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., що Україна;проголошує свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках", мали на меті засвідчити позицію України щодо Організації Варшавського Договору і таким чином поставити під сумнів можливість використання цього репресивного інструменту СРСР у його зовнішній політиці. По-друге, таке формулювання не означає юридичного закріплення нейтрального статусу, адже тут мова йде лише про намір, а не про факт.
Засади зовнішньополітичного курсу нашої держави щодо Альянсу визначено в "Основних напрямах зовнішньої політики України", затверджених Постановою Верховної Ради України N3360-ХІІ від 2 липня 1993 р. В цьому документі, зокрема, підкреслюється, що "в умовах зникнення блокового протистояння в Європі пріоритетного значення набуває проблема створення
загальноєвропейської структури безпеки на базі існуючих міжнародних інститутів, таких як НБСЄ, РПАС, НАТО, ЗЄС. Безпосереднє та повне членство України в такій структурі створюватиме необхідні зовнішні гарантії її національної безпеки" та "з огляду на кардинальні зміни, що відбулися після розпаду СРСР і які визначили сучасне геополітичне становище України,
проголошений нею свого часу намір стати в майбутньому нейтральною та позаблоковою державою має бути адаптований до нових умов і не може вважатися перешкодою її повномасштабної участі у загальноєвропейській структурі безпеки".
В чинній Конституції України немає жодного посилання, яке б визначало нейтралітет або відмову від участі у військових блоках як засіб досягнення національної безпеки або форму існування України в системі міжнародних відносин.
У Рішенні Ради національної безпеки і оборони України „Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО)" від 23 травня 2002 р., введеному в дію відповідним Указом Президента України від 8 липня 2002 р., наголошується, що "Україна розглядає НАТО як основу майбутньої загальноєвропейської системи безпеки і підтримує процес її
розширення", а також "виходить з того, що кінцевою метою її євроінтеграційної політики є вступ до цієї організації як основи
загальноєвропейської структури безпеки".
Постановою Верховної Ради України від 21 листопада 2002 р. N233 "Про рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО" народні депутати підтримали цю Стратегію і наголосили на необхідності інтенсифікації процесу підготовки України до членства в Альянсі.
Підвалини національної безпеки закладені в Законі України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 р. N 964-IV. До основних напрямів державної політики з питань національної безпеки даний законодавчий акт відносить, серед іншого, забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу.
Указ Президента України від 2 квітня 2005 р. N 702/2005 "Питання Воєнної доктрини України" повертає до цього документа положення про кінцеву мету - вступ України до НАТО.

Для довідки, Указом Президента України Л.Кучми N 648/2004 від 15 червня 2004 р. "Про Воєнну доктрину України" була затверджена Воєнна доктрина України, яка містила положення про підготовку країни до повноправного членства в НАТО та Європейському Союзі. Ці положення були вилучені Указом Президента України від 15 липня 2004 р. N 800/2004 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 липня 2004 року "Про дальший розвиток відносин з НАТО з урахуванням результатів засідання Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні 29 червня 2004 року".

В Указі Президента України від 2 квітня 2005 р. N 702/2005 зазначається, що "активізація євроатлантичної інтеграції України з орієнтацією на вступ до НАТО як основи загальноєвропейської системи безпеки та пов'язане з цим глибоке реформування оборонної сфери держави відповідно до європейських стандартів належать до найважливіших пріоритетів як зовнішньої, так і
внутрішньої політики".
27 грудня 2005 р. Президент підписав Указ N 1861/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 листопада 2005 року "Про невідкладні заходи щодо дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО)". Цим указом один з пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів України визначається як "забезпечення
реалізації державної політики щодо співробітництва України з НАТО, в тому числі досягнення критеріїв членства України в НАТО".
13 березня 2006 р. Президент підписав Указ N 215/2006 "Про Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору", яким визначається Національна система координації, впроваджується вдосконалений інститут національних координаторів співробітництва України з НАТО та створюється Міжвідомча комісія з питань підготовки України до вступу в НАТО на чолі з першим заступником Міністра закордонних справ України, в рамках якої працює 15 Міжвідомчих робочих груп.
До інших правових документів, які регулюють співпрацю України з Північноатлантичним альянсом, можна віднести наступні: Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного Договору (9 липня 1997 року, Мадрид); План дій щодо членства в НАТО 24 квітня 1999 року (Вашингтон), Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного Договору (9 липня 1997 року, Мадрид); План дій щодо членства в НАТО 24 квітня 1999 року (Вашингтон); План дій "Україна-НАТО" 22 листопада 2002 року (Прага); Цільовий план "Україна - НАТО" на 2008 рік у
рамках Плану дій Україна - НАТО; Резюме до Цільового плану "Україна-НАТО" на 2008 рік у рамках Плану дій Україна - НАТО; Указ Президента України N 289/2008 Про Цільовий план Україна - НАТО на 2008 рік у рамках Плану дій Україна - НАТО; Лист Президента України, Голови Верховної Ради України та Прем'єр-міністра України Генеральному секретареві НАТО, 11 січня 2008.

Відтак, що випливає з членства в Організації для країни та її громадян? Які сторони їх життя зачіпає участь в НАТО? Процес входження до НАТО є стимулюючим фактором для проведення внутрішніх політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного життя, гармонізації законодавства з правовими нормами та демократичними принципами країн-членів НАТО,
прискорення трансформації Збройних Сил України, встановлення цивільного демократичного контролю над оборонним та безпековим секторами держави.

Після вступу до Альянсу Україна братиме безпосередню участь у процесах вироблення і прийняття рішень щодо подальшого розвитку європейської і євроатлантичної безпеки, які не лише стосуються інтересів національної безпеки України та НАТО, але й формують сучасне середовище євроатлантичної безпеки, включаючи безпеку України.

Україна отримає безпрецедентні додаткові гарантії забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів відповідно до Вашингтонського договору. Завдяки цьому у майбутньому Україна не буде об'єктом провокацій на кшталт закликів до перегляду статусу Севастополя та Кримського півострова, які регулярно лунають з уст високих посадовців та офіційних осіб Російської Федерації, або нагнітання напруження, як було під час конфлікту навколо острова Коса Тузла.

Вступ України в НАТО сприятиме покращенню інвестиційної привабливості країни в очах міжнародних інвесторів. Неможливо назвати точну цифру фінансових вливань, які може отримати Україна, проте досвід країн попередніх хвиль розширення свідчить про значне зростання прямих закордонних інвестицій. Наприклад, у 1997 р. в економіку Польщі було інвестовано 2,7 млрд. доларів, у 1998 - 5 млрд., а в 1999 р. - році вступу Польщі до НАТО - вже 8 млрд. доларів США. Щодо Чехії й Угорщини цифри
суттєво більші.

Щодо позитивів, які Україна вже має сьогодні, слід згадати проект НАТО щодо створення Трастового фонду для ліквідації надлишків застарілих боєприпасів в Україні. НАТО надає допомогу Україні у вирішенні проблем звільнених у запас військовослужбовців. Саме завдяки НАТО було збережено найбільший у Європі полігон "Яворів" у Львівській області, до забезпечення діяльності якого залучається велика кількість цивільних осіб приватних компаній малого та середнього бізнесу, отримуючи постійну роботу та замовлення на надання побутових та інших послуг.

Членство України в НАТО матиме глибоке цивілізаційне значення для нашої країни. Адже входження до Альянсу означає для нас, перш за все, приєднання до сім'ї націй, що мають спільні демократичні цінності. Національним інтересам України відповідає взаємодія з країнами-членами НАТО у боротьбі проти міжнародного тероризму, розповсюдження зброї масового знищення,
нелегального обігу наркотиків, торгівлі людьми, в питаннях захисту навколишнього середовища, становлення громадянського суспільства тощо.

Віктор Зінчук, відділ політичного аналізу та прогнозування Львівської облдержадміністрації
Джерело: Україна-НАТО: регіональний вимір. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів, 6 грудня 2008 року