Делегація РФ на переговорах у Стамбулі серед умов призупинення війни, поряд з вимогою цілковитої відмови з боку України від Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської областей та Криму, обмеження кількості ЗСУ та озброєнь, а також інших вимог, які загрожують фактичною втратою державної незалежності України, окремим п. 11 т.зв. "меморандуму" поставила вимогу щодо захисту УПЦ.
Таким чином, як і прогнозувалось, "кейс УПЦ" кремлівський режим намагається використати в одному пакеті зі статусом окупованих територій та інших вкрай невигідних для України "умов". Якщо Україна не погодиться на такі вимоги, москва і далі погрожує вбивати мирне українське населення та руйнувати мирні українські міста. Такий шантаж. При цьому, рф найбільше руйнує храми саме УПЦ, яку начебто намагається "захищати".
Синод УПЦ мав би терміново виступити з заявою, в якій оголосити категоричний протест і незгоду з таким використанням їхньої церкви в подібних маніпуляціях з боку Кремля, підтвердивши повний свій розрив будь-яких зв'язків з МП. Це, якщо Синод справді український, незалежний і не має жодних стосунків з релігійними та іншими структурами в державі-агресорі. Адже таке використання їх в одному пакеті з претензіями на українські території - це ганебно і неприпустимо як для української церкви.
Але чи будуть такі протести з боку керівництва УПЦ?
Цікаво, а хто в УПЦ просить владу рф захищати її? Якщо УПЦ справді порвала зв'язки з Москвою, то яке діло останній до незалежної від неї церковної організації? Чомусь Кремль не цікавить доля ані українських протестантів чи католиків, ані ПЦУ чи тих же старообрядців та істинно-православних. Не цікавить їх доля, скажімо, румунських православних громад в Україні. А от "кейс УПЦ" вони ставлять на рівні з територіальними претензіями... Чи згодне керівництво УПЦ бути "розмінною монетою" у подібних торгах? Знаю, що дуже багато рядових вірян та священиків УПЦ не згодні із цим. А що церковне керівництво?

Сергій Шумило