Михайло Павлович очолював цей навчальний заклад з дня його створення – протягом восьми років, зробивши вагомий внесок у розбудову національної освіти. Завдяки його зусиллям, вмілому й далекоглядному керівництву філія успішно здійснювала підготовку фахівців за кількома спеціальностями – й зокрема, міжнародні відносини, міжнародна інформація, фінанси і кредит, менеджмент митної справи. Директор мріяв, що Чернігівська філія Київського славістичного університету з часом таки стане інститутом.
Та підступна хвороба завадила здійсненню його численних задумів і планів. А доля відміряла лише 52 роки.
Михайло Колесник народився в селищі Осенці Пермської області Росії. Батьки переїхали на Чернігівщину, коли Михайликові було лишень чотири роки. Отож щиро любив наше мальовниче Придесення як свою другу «малу» Батьківщину.
Трудовий шлях по закінченні Чернігівського педагогічного інститут розпочав сільським вчителем у Гоороднянському районі. Згодом майже півтора десятиліття пропрацював у рідній Альма – матері – Чернігівському державному педагогічному університету ім. Т. Г. Шевченка: викладач, доцент кафедри всесвітньої історії, заступник декана історичного факультету.
По завершенні навчання в докторантурі Інституту історії НАН України очолив Чернігівську філію КСУ. До глибини душі пройнятий інтересами й іміджем освітнього закладу, він зумів сформувати високопрофесійний колектив викладачів. Чим неабияк гордився. Мені теж пощастило попрацювати під його керівним «крилом» – комфортно, спокійно, цікаво.
Комунікабельний, чуйний, толерантний у спілкуванні з педагогами й студентами, Михайло Колесник, мов магніт, притягував людей. І тому так крається серце від усвідомлення непоправності втрати: так передчасно білий світ полишила непересічна особистість, науковець, талановитий педагог, далекоглядний керівник, щедра душею людина.
За службовими клопотами йому, директору, професору, кандидату історичних наук, ніколи було вчасно звернутися за медичною допомогою. Тож хвороба несподівано у червні нинішнього року вирвала Михайла Павловича зі звичного вкрай напруженого трудового ритму…
Він боровся, він вірив, що вийде переможцем у двобої з недугою, адже ще так багато мав зробити. До останньої хвилини і кохана дружина Оксана, й рідня, і колеги, й друзі теж сподівалися на милосердя Всевишнього, на чудо.
Серце Михайла Колесника зупинилося 26 серпня, а в останню путь його проводжатимуть завтра. Та він житиме допоки й пам’ятатимемо. У спогадах вдячних учнів й студентів, у добрих справах, у наших душах і споминах.

Ольга Чернякова, журналіст, старший викладач ЧФ КСУ.