Громадськість на Чернігівщині обурило прирівнювання Захисників України з учасниками загарбницьких воєн СРСР
Представники громадськості м. Ніжин Чернігівської області, більшість з яких є учасниками бойових дій та волонтерів в сучасній російсько-українській війні, надіслали прохання публічно відреагувати на заяви та наміри керівника Ніжинської райдержадміністрації, які їх обурили.
Цитуємо сутність проблеми, викладеної у зверненні: «17.06.2020 року в приміщення Ніжинської районної державної адміністрації відбулась координаційна рада з національно-патріотичного виховання, на якій були присутні представники громадських організацій та різних органів державної влади (відділу освіти, зокрема). Новопризначений голова Ніжинської РДА Ковтун Г.К. наголосив на тому, що загиблі воїни в АТО, в Афганістані та Угорщині є однаковими героями.
Також нам відомо про намір новопризначеного голови Ніжинської РДА створити дві експозиції на вході в будівлю Ніжинської РДА, які будуть присвячені: перша експозиція - воїнам АТО, друга експозиція – радянськім воїнам, які загинули в Афганістані».
Отже, давайте розберемося.
I) Учасники Антитерористичної операції (2014—2018) та Операції об’єднаних сил (2018 — наш час), тобто військовослужбовці Збройних Сил та інших силових структур України, добровольці та волонтери — учасники сучасної російсько-української війни — Захисники України від агресії Російської Федерації. Не шкодуючи власного здоров’я й життя, вони кожного дня виконували і виконують вимогу статті 17 Конституції України, за якою «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу».
Повністю згодні та однозначно підписуємося під аналітичним висновком, зробленим не тільки вітчизняними та західними фахівцями, а також тверезомислячими інтелектуалами держави-агресора, що ця оборонна війна України є народною проти російських загарбників.
Таким чином, всі її українські учасники є Героями — Захисниками України. Це твердження забезпечується всім законодавством держави.
II) За рівнем цього найвищого державного й суспільного вшанування і поваги до них прирівняні особи, що мають статус борців за незалежність України відповідно Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» від 9 квітня 2015 року № 314-VIII, тобто особи, які брали участь у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за незалежність України у XX столітті.
III) До них ще наближаються за рівнем вшанування особи, окреслені у пункті 1 статті 1 Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» від 9 квітня 2015 року № 315-VIII: «Шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху та жертв нацизму є священним обов’язком держави та громадян України». Звичайно, що коло осіб, окреслених цим законом має розглядатися з обмеженнями відповідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 року № 317-VIII.
IV) Учасники радянсько-афганській війні 1979—1989 років, тобто військовослужбовці армії та інших силових структур СРСР, брали участь у агресії Радянського Союзу проти суверенної держави.
Учасників цієї загарбницької війни СРСР, як і інших, називали «воїнами-інтернаціоналістами» або просто «інтернаціоналістами». Ще в 2015 році Український інститут національної пам’яті дав роз’яснення, що ВОЇНИ-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТИ — «назва пов’язана зі встановленням радянської влади в Україні (з діяльністю т. зв. більшовицьких «червоноармійських інтербригад», до особового складу яких входили китайці, угорці, чехи, німці, латиші та інші іноземці), діяльністю комуністичної партії та агресивною зовнішньою політикою СРСР (у складі т. зв. Інтернаціональних бригад у ході Громадянської війни в Іспанії 1936–1939 рр. на боці республіканського уряду з боку СРСР брали участь підрозділи Червоної армії та кадрові офіцери, які мали підроблені документи та офіційно називалися «добровольцями». Офіційним приводом для вторгнення радянських військ до Угорщини 1956 року, Чехословаччини 1968 року, до Афганістану 1979 р. було саме «надання інтернаціональної допомоги» та виконання «інтернаціонального обов’язку»)».
Український та інші народи СРСР за імперіалістичні амбіції московських вождів у чужій країні — Афганістані тільки за офіційними даними заплатили 15.051 життів своїх синів на виконання цього самого «інтернаціонального обов’язку». Ще 54 тис. осіб було поранено і 414.000 хворіли.
Ставлення держави щодо цієї категорії українських громадян регулюється Указом Президента України «Про День вшанування учасників бойових дій на території інших держав» від 11 лютого 2004 року № 180/2004, в якову вказано: «вшанування громадян України, які виконували військовий обов'язок на території інших держав».
Солдати та офіцери, яких ПРИМУСИЛИ воювати в Афганістані та інших державах, виконувати каральні функції (Угорщина 1956 року, Чехословаччина 1968 року), однозначно оцінюємо як ЖЕРТВИ, гарматне м’ясо агресивної зовнішньої політики злочинного комуністичного режиму. Нічого героїчного в тих війнах НЕ було. Відзначати їх учасників можна за таких умов: 1) що вони НЕ здійснили військових злочинів, злочинів проти людяності, злочинів проти цивільного населення; 2) за виключно особисті людські якості, військову майстерність, виучку; 3) за дії для рятування своїх поранених товаришів, цивільного населення в бойових умовах.
СЛАВИМО від імені держави громадян України — колишніх учасників загарбницьких війн СРСР за: 1) внесок у розвиток держави Україна; 2) внесок у розбудову Збройних Сил, інших силових структур України; 3) за участь у миротворчих операціях ООН.
А головне: ЗА ВАГОМИЙ ВНЕСОК У ЗАХИСТІ ДЕРЖАВИ УКРАЇНА В СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ.
ВИСНОВОК
Констатуємо, що прирівнювання українськими державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування Захисників України та борців на незалежність України з мешканцями УРСР, які змушені були, виконуючи військовий обов'язок, брати участь в реалізації агресивної зовнішньої політики СРСР – злочинного комуністичного режиму, однозначно та брутально суперечить засадам Української державності, державній політиці національної пам'яті.
Саме тому і не варто поруч розміщувати пам’ятні стенди/експозиції про Героїв російсько-української війни — Захисників України та учасників загарбницьких війн СРСР для уникнення конфліктів у суспільстві.
У назві стенду/експозиції про українців — учасників агресії СРСР проти Афганістану обов’язково необхідно вказати, що вони є жертвами агресивної зовнішньої політики Радянського Союзу — комуністичного тоталітарного режиму. Відповідно назва має відповідати змісту стенду.
Сергій Бутко,
представник Українського інституту національної пам'яті у Чернігівській області
Цитуємо сутність проблеми, викладеної у зверненні: «17.06.2020 року в приміщення Ніжинської районної державної адміністрації відбулась координаційна рада з національно-патріотичного виховання, на якій були присутні представники громадських організацій та різних органів державної влади (відділу освіти, зокрема). Новопризначений голова Ніжинської РДА Ковтун Г.К. наголосив на тому, що загиблі воїни в АТО, в Афганістані та Угорщині є однаковими героями.
Також нам відомо про намір новопризначеного голови Ніжинської РДА створити дві експозиції на вході в будівлю Ніжинської РДА, які будуть присвячені: перша експозиція - воїнам АТО, друга експозиція – радянськім воїнам, які загинули в Афганістані».
Отже, давайте розберемося.
I) Учасники Антитерористичної операції (2014—2018) та Операції об’єднаних сил (2018 — наш час), тобто військовослужбовці Збройних Сил та інших силових структур України, добровольці та волонтери — учасники сучасної російсько-української війни — Захисники України від агресії Російської Федерації. Не шкодуючи власного здоров’я й життя, вони кожного дня виконували і виконують вимогу статті 17 Конституції України, за якою «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу».
Повністю згодні та однозначно підписуємося під аналітичним висновком, зробленим не тільки вітчизняними та західними фахівцями, а також тверезомислячими інтелектуалами держави-агресора, що ця оборонна війна України є народною проти російських загарбників.
Таким чином, всі її українські учасники є Героями — Захисниками України. Це твердження забезпечується всім законодавством держави.
II) За рівнем цього найвищого державного й суспільного вшанування і поваги до них прирівняні особи, що мають статус борців за незалежність України відповідно Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» від 9 квітня 2015 року № 314-VIII, тобто особи, які брали участь у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за незалежність України у XX столітті.
III) До них ще наближаються за рівнем вшанування особи, окреслені у пункті 1 статті 1 Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» від 9 квітня 2015 року № 315-VIII: «Шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху та жертв нацизму є священним обов’язком держави та громадян України». Звичайно, що коло осіб, окреслених цим законом має розглядатися з обмеженнями відповідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 року № 317-VIII.
IV) Учасники радянсько-афганській війні 1979—1989 років, тобто військовослужбовці армії та інших силових структур СРСР, брали участь у агресії Радянського Союзу проти суверенної держави.
Учасників цієї загарбницької війни СРСР, як і інших, називали «воїнами-інтернаціоналістами» або просто «інтернаціоналістами». Ще в 2015 році Український інститут національної пам’яті дав роз’яснення, що ВОЇНИ-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТИ — «назва пов’язана зі встановленням радянської влади в Україні (з діяльністю т. зв. більшовицьких «червоноармійських інтербригад», до особового складу яких входили китайці, угорці, чехи, німці, латиші та інші іноземці), діяльністю комуністичної партії та агресивною зовнішньою політикою СРСР (у складі т. зв. Інтернаціональних бригад у ході Громадянської війни в Іспанії 1936–1939 рр. на боці республіканського уряду з боку СРСР брали участь підрозділи Червоної армії та кадрові офіцери, які мали підроблені документи та офіційно називалися «добровольцями». Офіційним приводом для вторгнення радянських військ до Угорщини 1956 року, Чехословаччини 1968 року, до Афганістану 1979 р. було саме «надання інтернаціональної допомоги» та виконання «інтернаціонального обов’язку»)».
Український та інші народи СРСР за імперіалістичні амбіції московських вождів у чужій країні — Афганістані тільки за офіційними даними заплатили 15.051 життів своїх синів на виконання цього самого «інтернаціонального обов’язку». Ще 54 тис. осіб було поранено і 414.000 хворіли.
Ставлення держави щодо цієї категорії українських громадян регулюється Указом Президента України «Про День вшанування учасників бойових дій на території інших держав» від 11 лютого 2004 року № 180/2004, в якову вказано: «вшанування громадян України, які виконували військовий обов'язок на території інших держав».
Солдати та офіцери, яких ПРИМУСИЛИ воювати в Афганістані та інших державах, виконувати каральні функції (Угорщина 1956 року, Чехословаччина 1968 року), однозначно оцінюємо як ЖЕРТВИ, гарматне м’ясо агресивної зовнішньої політики злочинного комуністичного режиму. Нічого героїчного в тих війнах НЕ було. Відзначати їх учасників можна за таких умов: 1) що вони НЕ здійснили військових злочинів, злочинів проти людяності, злочинів проти цивільного населення; 2) за виключно особисті людські якості, військову майстерність, виучку; 3) за дії для рятування своїх поранених товаришів, цивільного населення в бойових умовах.
СЛАВИМО від імені держави громадян України — колишніх учасників загарбницьких війн СРСР за: 1) внесок у розвиток держави Україна; 2) внесок у розбудову Збройних Сил, інших силових структур України; 3) за участь у миротворчих операціях ООН.
А головне: ЗА ВАГОМИЙ ВНЕСОК У ЗАХИСТІ ДЕРЖАВИ УКРАЇНА В СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ.
ВИСНОВОК
Констатуємо, що прирівнювання українськими державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування Захисників України та борців на незалежність України з мешканцями УРСР, які змушені були, виконуючи військовий обов'язок, брати участь в реалізації агресивної зовнішньої політики СРСР – злочинного комуністичного режиму, однозначно та брутально суперечить засадам Української державності, державній політиці національної пам'яті.
Саме тому і не варто поруч розміщувати пам’ятні стенди/експозиції про Героїв російсько-української війни — Захисників України та учасників загарбницьких війн СРСР для уникнення конфліктів у суспільстві.
У назві стенду/експозиції про українців — учасників агресії СРСР проти Афганістану обов’язково необхідно вказати, що вони є жертвами агресивної зовнішньої політики Радянського Союзу — комуністичного тоталітарного режиму. Відповідно назва має відповідати змісту стенду.
Сергій Бутко,
представник Українського інституту національної пам'яті у Чернігівській області
Теґі:
