«Станом на 1991 рік на території України були розміщені від 3500 до 4200 тактичних ядерних боєзарядів. Це і оперативно-тактичні ракети з ядерними боєголовками, і ядерні авіабомби, і ядерні міни й торпеди, і навіть засоби ППО з ядерними зарядами».
«Цю зброю виготовили на території рф, але Україна, безумовно, була причетна до розробки і створення ядерного щита СРСР. Зокрема, саме з українського урану, добутого в Жовтих Водах, виготовляли перші ядерні боєголовки, а харківський Фізико-технічний інститут був залучений до програми збагачення урану».
«У постанові Верховної Ради від квітня 1992 року піднімали питання, які юридично дієві гарантії безпеки отримає Україна тепер уже як без’ядерна держава. Все це були правильні і потрібні запитання, сформульовані без поспіху і без зобов’язання відмовитись від ядерної зброї негайно. Це пізніше росіяни приписували нам обіцянку моментально позбутись нашого ядерного арсеналу. Але ні, такого не було».
«Вивозити тактичне ядерне озброєння до рф почали у 1992 році, і це не тільки не було санкціоновано парламентом, а прямо суперечило документам, які ухвалювала Верховна Рада. Думаю, що Міноборони виконувало вказівки Кравчука, але, звісно, неофіційні. Коли я зробив запит на Міноборони і поцікавився, що, власне, відбувається, мені надіслали папірчик, яким послалися на Декларацію про державний суверенітет України та… на рішення 12 управління Генштабу Збройних сил СРСР. Зрозуміло, що це була відписка. Причому зроблена на коліні і без підпису. Але я переконаний, що Кравчук прекрасно знав, що з України вивозять тактичну ядерну зброю».
«Я як міг перешкоджав передачі рф ядерної зброї. У 1993 році замість мене головою урядової делегації щодо роззброєння поставили Валерія Шмарова. Шмаров одразу ж парафував угоди про передачу рф української ядерної зброї. Третього вересня 1993 року у Масандрі у присутності президентів рф і України ці угоди підписали прем’єр-міністри. І це був державний злочин проти інтересів України, бо згоди на такі дії Верховна Рада не давала».
«Чому парламент не зупинив Кравчука? Річ у тім, що у вересні 1993 року Кравчук оголосив дострокові вибори – і парламентські, і президентські, тож депутатів більше хвилювало, чи потраплять вони до Верховної Ради знову. Парламент зробив недостатньо, не зупинивши виконавчу владу».
«Знаю, що Кучма мав великі сумніви щодо Будапештського меморандуму. З його мемуарів випливає, що й тодішній президент Франції Жак Ширак наполегливо радив йому не підписувати цей документ. Натомість заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий штовхав Кучму під лікоть, аби той скоріше підписував. Хоча як юрист не міг не розуміти всіх наслідків. Якби в нас зберігалася ядерна зброя (хай навіть десь на складах), війна не почалася б. Крім того, нас би захищало НАТО».
«Зі своєї території рф може вдарити "орєшніком" по Україні, а з території рб – ні, бо рб надто близько. У ракети є поняття так званої "мертвої зони", це та відстань, яку ракета просто перестрибує, не зупиняючись, і лише за її межами може вдарити по цілі. "орєшнік" летить на 5 тис. км, але його мертва зона становить 700-1000 км. Але якщо говорити про ймовірність ядерної війни загалом, то я її не розглядаю. Карибська криза все ж чогось людство навчила. Біда може статися тільки тоді, коли в управління ядерною зброєю вклиниться штучний інтелект, бо ШІ вже починають використовувати у військовій сфері. Є ще одна потенційна загроза: велика аварія на атомній станції».
«Третій ядерний потенціал у світі – ось що було нашою гарантією, поки ми його не розбазарили. Але зараз це уже не потрібно. Зараз наше місце – в європейській системі безпеки. Європа має стати третім світовим центром впливу разом із власною ядерною парасолею й безпековою системою. Колись були два світові полюси – СРСР та США, нині їх також два: США і Китай, а Європа має стати третім гравцем на світовій арені. І з об’єктів перейти у суб’єкти світової політики».

Юрій Костенко