1. Сьогодні (16 серпня - сайт "Європейська Україна") вчергове російські ракети били по українських книжках. Це вже стає традицією - раз на тиждень знищувати кілька мільйонів книжок. Помста? Ні, система.
В цьому році надруковано 16 мільйонів книжок, знищено - 14? 15? Порахувати втрати пʼяти сотень підприємців складно. До сьогодні цифра була близькою до 12 мільйонів тільки за сім місяців.
Помилка? Так, можливо, могли вчергове цілити в завод «Маяк» і не вперше замість цього запрограмувати книжковий ринок. Ракети летіли одна за одною - в ринок, у площу перед метро, в офісну будівлю. Заявили про втрату офісів три видавництва, в цій будівлі знаходилися, як мінімум, ще два. Можливо, завтра почуємо про стан справ детальніше. І, знов таки, неважливо, куди хотіли поцілити, важливо, куди поцілили.
2. Українці теж вчора і позавчора били по території російських агресорів. Нагадаю: Україна - жертва агресії і має право на захист, росія - світом визнаний агресор.
Таким чином, вчора 413 полк СБС «Рейд» розбив вщент черговий, але найбільший, головний склад Вайлдберріз- в ближньому Підмосковʼї та ще один (схоже, у нього тільки функція зберігання) - в Домодедово.
Перед цим спеціалісти ГУР серйозно пошкодили електронну систему керування процесами в середині цього монстра з кільтрильйонними грошовими потоками. Чому ж така увага до цих складів. По-перше, ключова роль у системі «сірого» імпорту заборонених санкційних товарів або товарів подвійного призначення. По-друге, структура власності - також «сіра», за номінальними власниками стоять керівники Адміністрації Президента рф. По-третє - кожен російський малий і середній підприємець має товари у цій системі. Кожного (800.000 підприємств) зачіпають втрати. Після сьогоднішніх прильотів - більше трильйона деревʼяних. А Вайлдберріз сильно закредитовані - 1.5 трлн, більша частина у державному ВТБ. Баланс банку піде в глибоке піке, якщо держава не викладе цих грошей. Але чи має вона?
Також закредитовані більшість підприємств, які втратили товари. Чи вони зможуть відновитися і сплатити? Є сумніви, враховуючи стан економіки та державних фінансів.
Вчора було потрапляння уламків на такий собі завод у Ростовській області, у місті Камʼянськ-Шахтинський. В один, конкретний, 101-й цех, що виробляє тверде ракетне паливо для боєприпасів РСЗВ «Ураган», «Смерч» і «Торнадо-С», а також для низки ракетних систем та авіаційних засобів ураження. Кажуть, що це завод-монополіст. На болотах - тиша. Як і про прильоти «Фламінго» на авіазавод у Самару. Який робить безальтернативно «Союзи», які мають вивести на орбіту супутники, що мають створити для рф систему, яка схожа на «Старлінк», без якого шахеди залишилися без звʼязку, як і більшість бойових підрозділів без інтернету.
І так, нам багато чого теж знищують. І так, теж прилітає по заводах. Але я не чув, щоб українці у відповідь обстріляли склади видавництва «Просвещение», яке випускає підручники, або по Третьяковській галереї (розбито Художній музей у Харкові) прилетіло. Хтось наведе приклади розбитого музея філософа Ільїна (розбито музей Сковороди), або обласної бібліотеки в Курську та Білгороді (розбито Херсонську обласну та Національну імені Короленко в Харкові.
3. Ніхто не памʼятає про Валуївський циркуляр 1863, що заборонив українське книговидання, або Емський указ 1876 царя Александра Другого, який додав до заборони українські театри та завоз книжок українською з-за кордону? Давайте ще додамо короткий екскурс в девʼяності. Майже весь книжковий ринок срср був російською - і українці мали потужні друкарні, нові видавництва активно працювали на російському ринку, великі харківські видавці «Інтербук» та інші мали стотисячні наклади і завозили папір ешелонами; по 3000 тон. Українське книговидання без держпідтримки дійшло до накладів символічних і друкарні відмовлялися брати такі замовлення. Держпідтримка в росії за рахунок фінансування бібліотек і заборони зміни профілю книгарень при приватизації реально підтримувала і старі і нові видавництва. А у 1993 році росія ухвалила закон про пільги по пдв для видавців. Тоді я написав для газети «Бізнес» статтю «Українському книговиданню залишилося жити чотири місяці». Нас, видавців, не почули. Більша частина учасників ринку збанкрутували. Експорт книжок зупинився, імпорт сягнув нових вершин. У 1999 внутрішній ринок остаточно добили і протягом кількох років книгарні або зачинилися, або … перейшли до рук росіян. Почайна (тоді Петрівка) для многих українських видавців стала чи не єдиним місцем продажів (книгарні не брали книжки українською, інтернету не було). Так, ринок був переважно місцем продажу російської книжки, і читач чекав майже тільки на неї. Але саме тоді Фоліо вдалося започаткувати «Бібліотеку світової літератури», «Графіті» та інші серії книжок, багато з них продаються і зараз. Саме тоді формувалося коло видавців, яких знають читачі зараз.
4. Так, Ринок «Петрівка» і зараз був місцем, де на кожному кроці були книжки з росії, видані до 2022, книжки з росії, завезені контрабандою, книжки, надруковані українськими піратами з крадених в інтернеті файлів. Але станом вже на 2024 в обсягах продажів там переважала українська книжка. Саме там базувалися середнього розміру і дрібні інтернет-книгарні. Там досі працювали знавці літератури та спеціалісти, які розуміють книжковий ринок. Для багатьох киян цей ринок - романтична частина власної біографії. Саме туди зараз ходять бібліофіли, які намагаються замінити зарубіжну класику російською на українські перевидання. Саме туди ходять ті, хто збирає діаспорні видання. І так, ринок поступово вмирав. Тому він не відновиться. Букіністичний ринок не згорів - і це добре. Чи виживе?
5. І тепер головне - про стан нашого книжкового ринку. Щотижневі прильоти по складах і офісах видавництв прийшлися на період системної кризи на ринку:
- через еміграцію зменшилася кількість покупців, особливо дитячої літератури;
- через війну з ринку відпадають все нові регіони на Сході, закриваються книгарні по всій країні;
- відсутність обіцяної законом у 2022 році підтримки по оренді зупинило тих, хто цієї підтримки напружено чекав, а сьогоднішній проєкт, як надати малим книгарням в малих містах невідомо коли підтримку у (сумарно) 3 мільйони у галузі вважають знущанням з боку Міністерства Культури;
- відсутність фінансування бібліотек і навіть бажання у влади чесно обговорити ситуацію з 45% фондів публічних бібліотек російською, переважно з радянських часів;
- подорожчання книжки, виробленої в Україні через ціну електроенергії, що стає дорожче виробленої у Німеччині;
- маржа у 5% для видавців підручників, що менше інфляції.
Все це знищує бажання видавати книжки. А російські прильоти знищують і ті книжки, що видано.
Видавці бачать, що крім обовʼязкового для всіх бізнесів, у тому числі, книжок, рішення питань із страхуванням та пільговим кредитуванням для постраждалих бізнесів, надважливим є вирішення підтримки книгарень і бібліотек. Книжка має проходити шлях до читача максимально швидко, в умовах, КОЛИ ВОРОГ ЗА НЕЮ ФАКТИЧНО ПОЛЮЄ.
Дякую всім, хто дочитав.
Книжка - зброя.
Українці - нація, що читає.
Росія - мотлох, зло, нелюди.
Дякую Силам Оборони за можливість друкувати книжки в Харкові на пʼятому році війни.

Красовивицький Олександр