У місті Козельці Чернігівської області ентузіасти провели акцію з порятунку найдавнішого в Лівобережній Україні садибного комплексу "Покорщина" - забили дошками вікна й двері головного будинку пам’ятки, аби взимку туди не потрапляли сніг і волога.
"Не можна дивитися, як все це гине. Треба щось робити. Треба, щоб ті самі "бомжі" бачили, що хтось сюди приїжджає і доглядає за пам’яткою. Треба нагадувати і владі, і місцевим жителям, що вона має цінність", - сказав ініціатор проведення акції, вчений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" і очільник організації "Збережи старий Чернігів" Сергій Черняков.
Провести захід допомогла Козелецька райдержадміністрація. Вона мобілізувала місцевих підприємців на виділення дощок і гвіздків, а студентів місцевого технікуму - на безпосереднє виконання роботи. Заступник голови РДА Артем Севастьян пообіцяв, що навесні на території садиби підприємці спиляють сухостій, який, впавши, може повністю зруйнувати будинок, а волонтери викосять бур’яни і самосійку, що руйнує фундамент кам’яниці, вигребуть з підвалів сміття.
За останній час це вже другий захід, спрямований на привернення уваги до стану історичної пам’ятки. Нещодавно порядок на її території наводили педколектив та учні Козелецької загальноосвітньої школи № 3. Свою акцію вони назвали "Покорщина" плаче гіркими сльозами".
Ця назва красномовно засвідчує, у якому жахливому стані знаходиться садиба. Головний будинок вже настільки зруйнований, що от-от завалиться. Оглянувши його, заслужений архітектор України Володимир Павленко зазначив, що він уже не підлягає реставрації і потребує повної відбудови.
Директор Козелецького районного радіомовлення Світлана Кийкова, яка багато років переймається долею пам’ятки і приводить сюди екскурсії, вважає, що сьогодні, коли йде війна з Росією, відновлення "Покорщини" могло б стати одним із аргументів у протистоянні розв’язаній агресором інформаційній війні. Адже саме тут російська імператриця Єлизавета, після таємного вінчання з Олексієм Розумовським, мусила вклонитися своїй свекрусі - простій українській козачці Наталці Розумисі. Коли вона зі своїм коханим приїхала в Козелець, мати не кинулася на поклон до карети, а, за українським звичаєм, зустріла невістку на порозі, а, може, й у самому будинку. Той приїзд Єлизавети (у 1744 р.) став для нашої країни історичним: вражена теплим прийомом простого люду і козацької старшини, цариця дала наказ відродити в Україні гетьманство.
За однією з легенд, саме через "покорення" імператриці свекрусі садибу й було названо "Покорщина". Хоча історики стверджують, що ця думка - на 100% хибна. Вони вважають, що до того, як її купила Розумиха, садиба належала київському полковому писарю Івану Покорському.
Попри це, легенди мають право на існування, тим паче, якщо факт поклону російської цариці простій українці мав місце. І якщо саме це приваблюватиме сюди численних туристів.
За інформацією істориків, "Покорщина" - єдиний в Україні уцілілий зразок дерев'яного будинку козацької старшини. Зводили його в середині 18-го століття кращі місцеві майстри "за місцевими панськими смаками". В історію "Покорщина" увійшла, як резиденція подружжя Дараганів - старшої Наталчиної доньки Віри та її чоловіка Юхима - полковника козацького Київського полку. За їх життя тут містилася неформальна адміністративна "столиця" всього приостерського краю. Після припинення роду Дараганів садиба перейшла у власність іншої знаменитої в Україні сім’ї - родини Галаганів.
Сьогодні "Покорщина", яка є пам’яткою архітектури національного значення, перебуває на балансі Чернігівської обласної ради. У 2010 році, з метою відродження садиби, було прийнято рішення передати її в користування засновнику і директору приватного музею "Козацькі землі України", лауреату Національної премії ім. Т. Шевченка Володимиру Недяку. Однак, через земельні проблеми, він її не взяв, і пам’ятка залишилась бездоглядною. Відтоді житловий будинок і дерев’яна каретна "Покорщини" прийшли у повні непридатність. Міцну кам’яницю ще можна відреставрувати.

Наталія Потапчук, "Високий Вал"
Фото Сергія Чернякова