На мапі, яку розробила група науковців благодійного фонду “Україна-Русь”, відтворено територіальну структуру УПА на Півночі, Заході, Півдні та Сході.
Загони українських пов­станців діяли також і в Криму, і на Кубані, доводять дослідники.
Настінну карту “Українська Повстанська Армія” видано до 50-річчя від дня вбивства Степана Бандери, який загинув 15 жовт­ня 1959 року в Мюнхені, та до 67-ї річниці створення УПА.
Оскільки громадськість дуже мало знає про діяльність повстанської армії, виникла ідея лаконічно відтворити історію на мапі: в жовтні 1921 року відбувся Другий зимовий похід армії УНР в Україну, і його учасники іменувались – Українська Повстанська Армія; 14 жовтня 1942-го створено УПА; 1961 року на Львівщині відбувся останній бій пов­станців; 3 грудня 1991-го з підпілля вийшов останній вояк УПА Ілько Оберишин.
На карті позначено територіальну структуру УПА 1944 року, яка складалася з чотирьох генеральних військових округів. До слова, до східного округу входили частини Житомирської, Київської, Чернігівської областей. Повстанська армія діяла також у Криму, а на Кубані – до 1950 року і саморозпустилася, стверджують львівські дослідники. На мапі відтворено 142 пе­реможні бої УПА проти окупантів (радянських, польських, німецьких у 1943-1947 роках), відзначено три найбільші території самостійних упівських республік: Колківська, Космацька й Закерзоння.
На карті розміщено фотографії і прізвища 12 осіб зі складу керів­ництва УПА: Степана Бандери, Кирила Осьмака, Дмитра Грицая, Романа Шухевича, Василя Кука, Олекси Гасина, Василя Сидора, Дмитра Клячківського, Омеляна Грабця, Йосипа Позичанюка, Ростислава Волошина, Катерини Зарицької, яка була головою Українського Червоного Хреста. Є тут і список дев’яти генералів, вказано відмінності між назвами рангів і структурних одиниць. Для прикладу, генерал-поручник відповідає нині званню генерал-лейтенанта, вістун – молодший сержант, сотник – капітан, а рій – це відділ, курінь – батальйон.

Використано архівні матеріали
Дослідники працювали над мапою протягом чотирьох місяців, вивчаючи архівні особові справи СБУ, використовуючи факти з книги Мірчука “УПА”, виданої в Мюнхені 1953 ро­ку, матеріали Центру досліджень визвольного руху, літопис УПА, іншу літературу.
За словами керівника благодійного фонду “Україна-Русь” Ростислава Новоженця, най­складніше було віднайти інформацію про переможні бої упівців.
“Збирали інформацію з різ­них джерел, – зауважує дослідник. – Непросто також було знайти матеріали про кордони упівських республік, це був прообраз, острівець соборної держави. Скажімо, в Закерзонні така упівська республіка діяла лише два місяці. Колківська налічувала п’ять-шість районів двох областей – Рівненської і Волинської, існувала з вересня 1943-го до лютого 1944 року”.

УПА видавала вп’ятеро більше україномовних видань, аніж є нині
Мапа насамперед розрахована на молодих людей, зазначає президент благодійного фонду “Літопис УПА”, історик, науковець з Інституту українознавства імені Крип’якевича НАН України Микола Посівнич. Оскільки молоді люди не хочуть багато читати, а з карти зможуть отримати чітку інформацію.
“Нам треба опрацювати багато джерел. Нині тон у вивченні історії УПА нам задають польські й російські історики. 500-600 тисяч осіб пройшли через Українську Повстан­ську Армію, – зазначає історик. – 20 науковцям складно опрацювати всі справи. Немає послідовної роботи день у день. Під час вивчення матеріалів був здивований, що силами УПА видавали вп’ятеро більше україномовних видань, аніж є нині в незалежній Україні. Можна уявити, в яких умовах вони працювали, видавали журнали, книжки й розповсюджували в най­віддаленіші кутки держави”.
Карту про діяльність Української Повстанської Армії видано тиражем тисяча примірників. Її розповсюджуватимуть у книгарнях, але здебільшого презентуватимуть серед школярів і студентів, щоб більше розповісти про історію УПА, людей, які віддали своє життя за незалежність Української Держави, були високоосвіченими й талановитими інтелектуальними особистостями.

Джерело: Галина Терещук, Радіо "Свобода"