У Дніпропетровську вийшла в світ унікальна краєзнавча розвідка про найдавніше козацьке поселення на території мегаполісу. Житловий масив «Таромський», а в минулому – селище Таромське, має понад 300-річну історію. Монографію про свою малу батьківщину видала дослідниця-аматорка, онука відомого в краї сільського вчителя-краєзнавця. Цю книгу місцеві мешканці вже назвали своїм літописом. Давня церква, сторічна земська школа, стара залізнична станція і мальовничі пагорбисті краєвиди...
Старовинне козацьке поселення тільки формально – частина Дніпропетровська. Насправді мешканці Таромського досі пам’ятають свою, окремішню історію, не забули ані правічних назв довколишніх присілків та яруг, ані запорозьких коренів. Це єдиний житловий масив міста, який має власний герб та гімн, а віднедавна ще й літопис.
Сільський вчитель – друг академіка. Книгу «Таромське: перегук століть» уклала й видала друком кандидат медичних наук, краєзнавець Зоя Шевцова. Левова частка – матеріали, зібрані її дідом, нині покійним Михайлом Лояном. Свого часу пан Лоян був у селі дуже шанованою людиною: дослідником краю, першим учителем-просвітянином, активістом громадського життя. Він навіть приятелював та мандрував козацькими шляхами з академіком Дмитром Яворницьким.
«Вони разом ходили селами, з вуст старожилів записували цікаві історії про славетне минуле краю. Було доведено, що Таромське заснували запорозькі козаки і виникло воно значно раніше, ніж навколишні села – Сухачівка, Діївка, Карнаухівка. Дмитро Іванович не раз бував у Таромському і розповідав школярам про життя та звичаї їхніх пращурів-козаків», – розповідає Зоя Шевцова про дружбу свого діда зі славетним академіком.
Старовинне Євангеліє віднайшлося в запасниках музею. А втім, онука Михайла Лояна не тільки упорядковувала зібрані шанованим дідом матеріали про рідний куточок. Вона доповнила їх спогадами односельців, ілюстраціями, відомостями про життя поселення, прослідкувала родинні зв’язки між сім’ями корінних таром чан. Вийшло майже 700 сторінок тексту.
Також Зоя Шевцова відстежила долю місцевої реліквії, старовинного козацького Євангелія, яке колись давно зберігалося в таромській церкві. «На щастя, вдалося його знайти у фондах нашого Дніпропетровського історичного музею. З великим хвилюванням тримала я в руках цю старовинну козацьку реліквію вагою в сім кілограмів. Там зберігся запис, який свідчив, що це саме те Євангеліє», – розказує авторка книги.
Шляхами діда через сто років. Наразі, через століття, пані Шевцова повторила маршрути життєвих шляхів свого діда: вона побувала у селах Придніпров’я, де він збирав матеріали, їздила в Росію, де він навчався, на Донеччину, де вчителював. Також дослідниця започаткувала листування з музеєм в Йошкар-Олі, де Михайло Лоян, репресований у 30-ті роки радянською владою, відбував покарання за свою «надмірну цікавість до української історії». Відомості про інших своїх репресованих земляків Зоя Шевцова теж відшукала і включила до книги.
«Я провела роботу зі створення списку репресованих таром чан. Їх виявилося 18. П’ятьох земляків розстріляли», – каже жінка-краєзнавець.
Книга-літопис Таромського вийшла у світ невеликим накладом, усього тисяча примірників.
Таромське зараз – це мікрорайон Дніпропетровська, у минулому – містечко, селище. Займає західну частину Ленінського району Дніпропетровська. Засноване як запорізьке козацьке містечко у 1704 році біля міста Новий Кодак. Знаходиться на старовинній дорозі з Києва вниз вздовж Дніпра на Хортицю.

Юлія РАЦИБАРСЬКА
Джерело: "Радіо Свобода"