Пройти крізь зарості терну непросто. Хоч це і не ожина, але зусиль потрібно докласти чимало. Надто вже колючий найближчий родич сливи! Не даремно ж говорить приказка: «крізь терни до зірок»
Терен – кущ чи невисоке дерево заввишки 1-5 м. Листки у нього прості, черешкові, довгасті або довгастояйцеподібні, звужені біля основи. З країв вони городчасто-пилчасті, із залозистими зубчиками. Молоді листки опушені з обох боків, пізніше – голі зверху. Квітки правильні, двостатеві, одиночні, рідше по 2-3, білі чи зеленкуваті, на коротких квітконіжках. Цвітуть у травні. Плід – округла соковита чорна кістянка з сивою восковою паволокою. Дозріває у серпні. Терен введений в культуру, його часто вирощують у садах і палісадниках як живу огорожу. Добре відома харчова рослина – у їжу вживають ягоди.
Цілющі якості терну застосовують тільки в народній медицині.
Для приготування лікар­ських препаратів використовують майже всі частини рослини, за винятком деревини: квітки, плоди, листки, кору та корені. Квітки заготовляють у період повного цвітіння, а після їхнього в’янення одразу збирають листя. Сировину розстилають тонким шаром на тканині чи папері й сушать на відкритому повітрі під укриттям або у приміщенні з доброю вентиляцією. Плоди збирають після їхнього повного дозрівання і найчастіше використовують свіжими, але інколи і сушать. Свіжі плоди зберігають у погребі, у дерев’яній тарі, накритій зверху вологою тканиною. З них готують киселі, компоти, варення, повидло, роблять настоянки і наливки. Про запас плоди сушать спочатку на сонці, а потім досушують у спеціальних сушарках при температурі 45-50 °С.
Коріння терну заготовляють восени. Викопують, залишаючи основні корені для того, щоб рослина не загинула. Після збирання обтрушують землю і промивають у холодній воді. Потім корені ріжуть на шматки, розщеплюють уздовж і сушать у теплому приміщенні з доброю вентиляцією.
Кору збирають навесні з молодих бокових гілок, сушать під укриттям на повітрі й зберігають у сухому приміщенні.
У плодах терну містяться дубильні (1,7%) та ароматичні речовини, пектини (до 1%), яблучна кислота (3,3%), вітамін С (33 мг%), цукри (до 8,8%), глікозид пруназин, червоний пігмент і мінеральні солі. Квітки містять ефірну олію, ціаногенний глікозид, флавоновий глікозид кемпферин та його аглікон кемпферол, віск і мінеральні солі. У листі є дубильні речовини (до 3,4%), вітамін С (108-158 мг%), яблучна кислота, пектинові речовини і глікозид пруназин. Кора містить дубильні речовини (до 5%), а корені – флавоноїди.
Плоди терну (свіжі та сушені), а також настойки і відвари з них виявляють в’яжучу дію, їх рекомендують приймати при розладах діяльності шлунково-кишкового тракту, неспецифічних виразкових колітах, дизентерії, харчових отруєннях і кандидозах. Тернове вино — чудовий лікувальний напій при кишкових інфекціях. Свіжий сік з ягід корисно вживати при жовтяниці (гепатиті). Препарати з квіток поліпшують перистальтику кишечнику, виявляють сечогінну і потогінну дію, знижують артеріальний тиск. Так само, як і препарати з плодів, вони інтенсифікують обмін речовин в організмі. Призначають ці засоби при гастритах, спастичних колітах, атонії кишечнику, сечокам’яній хворобі, циститі, набряках, ревматизмі, фурункульозі та інших гнійничкових захворюваннях шкіри. Настої квіток і відвари плодів використовують при запаленні слизової оболонки ротової порожнини. Квітки терну звичайного застосовують також у гомеопатії. Листки рослини, заварені як чай, збільшують сечовиділення, поліпшують обмін речовин, виявляють відхаркувальну та проносну дію. Цей напій полегшує стан хворих, котрі страждають на хронічні запори, сечокам’яну хворобу, цистит і аденому передміхурової залози (простати). Корисно вживати чай з листя при шкірних висипаннях та сидячому способі життя.
Кора і корені виявляють жарознижувальну і потогінну дію. Відвари з них п’ють при високій температурі, а зовнішньо використовують для обмивань при різних запаленнях шкіри та для спринцювань при деяких гінекологічних захворюваннях.
Медова продуктивність терну невисока – 27-29 кг з 1 гектара насаджень, але це найцінніший травневий мед.
Відвар плодів. 2 столові ложки сушеної сировини на 500 мл окропу. Відварюють 10 хв., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.
Настій квіток. 2 столові ложки сировини настоюють протягом 1 год. у 400 мл окропу, проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.
Чай з листків терну. Сушене листя терну заварюють і п’ють як чай.
Відвар кори чи коренів. 5 г подрібненої сировини на 200 мл окропу. Кип’ятять 15 хв., проціджують, охолоджують. П’ють малими ковтками. Жарознижувальний засіб.
Відвар кори чи коренів (зовнішнє). 5 г сировини на 200 мл окропу. Кип’ятять 15 хв., проціджують, охолоджують. Для обмивань і спринцювань.

Світлана ЯКИМЕНКО та Ірина БІЛИК
Джерело: Західний вісник