За церковним календарем 24 травня священномученика Мокія.
В народі вшановують Мокія-мокрого.
Святого Мокія вважали «Царем граду». Градобій завжди був великим лихом для селян. У народі казали: «Якщо сонце не випече, то град обов’язково висіче». З метою відвернення граду люди вдавалися до замовлянь. Це були передусім молитви й шептання, за допомогою яких можна, як вважали, відвернути градохмару.
Використовували й інші засоби. Так, наприклад, на Житомирщині, як тільки насувалася чорна хмара, жінки брали лопати, якими саджали хліб у піч, і тричі оббігали посів, або ж клали їх на поріг. У деяких регіонах «щоб град зупинився» – викидали із хати свячену вербу.
Цього дня намагалися не працювати, а лишень виголошували молитви. Винятком було – доглядати за городніми рослинами. Бо, вважалося: «Хто на Мокія поле грядки – матиме добрий пожиток».

Цього дня в Україні селяни завбачували, якою буде погода влітку.
Якщо на Мокія мокро, дощ чи туман – все літо буде дощовим і мокрим.
Якщо на Мокія паде дощ, то буде сорок днів падать.
Якщо на Мокія сонце сходить червоно, то літо буде грізне й пожарне.